25 – ЦЕ МОЛОДІСТЬ

14 лютого ветерани нашого міста відзначатимуть 25-річчя створення своєї громадської організації 

З організацією ветеранів міста пов’язана майже половина мого життя. З часу створення я завжди була і є її активним членом. В лютому 1987 р. разом із завідуючим відділом соцзабезпечення міськвиконкому Федором ПАВЛЕНКОМ я як його заступник брала участь в установчій конференції. Для мене це була велика честь. Адже там були присутні шановні люди, інваліди війни та учасники бойових дій. Тоді головою ради було обрано полковника Василя СКРИПКА.

На той час у місті проживало близько 5 тис. ветеранів, які брали участь у бойових діях Великої Вітчизняної війни, значна частина з них працювали на підприємствах, в установах та організаціях міста.

У липні 1987 р. мене було призначено керівником відділу соцзабезпечення, відтоді постійно брала участь у житті організації. В той час активно працювали такі члени ради ветеранів: Григорій СМЄРДЄВ, Михайло РЕЗНІЧУК, Федір ПАВЛЕНКО, Іван КРАСНОЖОН, Іван ЧОРНОІВАНОВ, Галина НЕСТЕРОВА, Геннадій СЛЄСАРЄВ, Іван ТИМКОВСЬКИЙ, Іван РИБА, Павло ПОЧИНОК, Надія ДОВГАЛЮК. А такі члени ради, як Павло ШОЛОМІНСЬКИЙ, Андрій ІЩЕНКО та Микола СМОЛІНСЬКИЙ, активно працюють і нині.

Організація проходила своє становлення в різні часи і в різних умовах. Практично всі члени першого складу ради та її президії були комуністами, тому вони по-різному ставилися до тих демократичних перетворень, які розпочались 1990 р. (перші демократичні вибори міської ради та міського голови) і продовжувалися після розпаду СРСР. Але всіх завжди об’єднувало святкування Дня Перемоги, яке в нашому місті відзначалось по-особливому. Підготовка до нього була всенародною, участь брали і малі, і старі. До честі міської влади, ця традиція продовжується і тепер.

В складі організації були кавалери трьох орденів Слави Володимир ЗАРІПОВ і Петро ФАРІН, Герой Радянського Союзу Михайло ЮРЧЕНКО, Герой Соціалістичної праці Йосип СІВЙОЛОВ.

Новий позитивний етап у розвитку організації розпочався після введення з 1 січня 1992 р. Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідно до вищезазначеного закону, ветерани війни мали бути віднесені до різних категорій: інваліди війни, учасники бойових дій, учасники війни та особи, на яких поширюється дія закону.

Для багатьох громадян встановити статус учасника війни було важко. Адже в роки війни ніхто не думав про те, що потрібно оформити свою роботу – було не до паперової писанини: кожен, хто міг будь-де працювати, працював: у колгоспах, на будівництві оборонних споруд і на відбудові зруйнованого народного господарства, в шпиталях, на заводах та фабриках. Особливо це стосувалося підлітків. І тут приходила на допомогу рада ветеранів.

Заступники голови ради Іван ЧОРНОІВАНОВ, Іван ЗАЛІЗНЯК, Іван РИБА щоденно приймали документи від 20-50 громадян і готували їх на розгляд президії ради. Президія засідала щотижня, ретельно вивчали документи, вислуховували пояснення тих, у кого документи не збереглися. Приймалися доленосні рішення-рекомендації для комісії при міськвиконкомі, яка встановлювала статус учасника війни. Цим правом скористались близько 1000 кам’янчан.

Авторитет організації зростав з кожним роком. Рада ветеранів активно допомагала молодій міській владі долати труднощі, які виникали в перші роки її становлення. Рішенням президії ради було створено городню комісію, яку очолив інвалід війни 2-ї групи Павло ПОЧИНОК. Комісія разом з працівниками управління соцзахисту організовувала оранку та розподіл земельних ділянок (загальна площа 82 га), які допомогли в той час вижити багатьом сім’ям.

Надзвичайно велика робота проведена членами ради щодо реєстрації осіб, які були насильно вивезені фашистами до Німеччини. Кожен хотів одержати якнайшвидше обіцяну компенсацію, тому люди шикувалися у величезні черги, і працівники управління соцзабезпечення не могли впоратися з цією роботою. На допомогу прийшли активісти ради, які працювали добровільно та без оплати.

Міцніли і активно працювали первинні орга­нізації як за місцем проживання, так і за місцем роботи.

Керівниками міської організації ветеранів завжди були і є надзвичайно авторитетні, ініціативні та відповідальні люди. Естафету від Василя СКРИПКА, який пішов з життя, гідно прийняв Василь АНДРЄЄВ (нині – Почесний голова ради). В цей час в організацію прийшли ініціативні люди: Петро КРАСНОЛУЦЬКИЙ, Анатолій ШУЛЬГІН, Михайло МИРОНЮК, Василь ЧЕРНИШ, Віктор КУЛЕША, Станіслав БАРБАРУК, Станіслав САВИЦЬКИЙ, Петро ДРУЖБИЦЬКИЙ та інші. Робота в раді кипіла, як у штабі. Готувалися до виходу книги, яких уже надруковано близько десятка. Саме з ініціативи ради ветеранів було створено піклувальну раду і за принципом «народної толоки» відремонтовано і обладнано приміщення 4-го поверху на вул.Франка, 30.

Окремою сторінкою в житті нашої організації був період, коли її очолював Анатолій ШУЛЬГІН. Здавалося, що роки зовсім не торкаються його, пробігають мимо. В нього було безліч ідей і планів, іноді зовсім (на думку молодших) марних, яких виконати, здавалось, неможливо.

Ми, працівники управління праці спільно з Анатолієм Юхимовичем, написали проект реконструкції приміщення колишньої лікарні на

вул.Франка, 30 під центр реабілітації для інва­лідів і ветеранів війни. Можливо, ми не змогли б одержати такої великої суми коштів Україн­ського фонду соціальних інвестицій, якби не знаменита фраза Анатолія Юхимовича, яку він сказав працівникам фонду: «Любушка, у меня такой возраст, что я могу не дождаться, пока откроют этот центр!». Саме ця обставина зіграла ключову роль, і кошти нам виділили.

Знаковим є те, що міська влада в особі місь­ких голів, депутатів, виконавчого комітету, а також більшість керівників підприємств, організацій і установ завжди з великою повагою та увагою ставилися і ставляться до пропозицій і порад цієї авторитетної та поважної організації, яку нині очолює Леонтій РОГАЛЬ (член виконкому).

Я щаслива, що мала і маю можливість спілкуватися з людьми, які творили історію нашої держави, врятували світ від фашизму, відбудували зруйновану війною країну. Ветерани – це золотий запас нашого суспільства, і хочеться, щоб їхні ряди не ріділи, а праця та досвід завжди цінувалися.

Надія ПІДСКОЦЬКА, 

заступник голови міської ради ветеранів.