Четвер, 28 Березня 2024 р.
27 Березня 2015

Анатолій ЗЕЛЕНИЦЯ: «ДАЙТЕ НАМ СПОКІЙНО ПРАЦЮВАТИ!»

Під час першого засідання асоціаціїВажка економічна ситуація в країні загнала місцевих товаровиробників у глухий кут. Щоб вижити і скоординувати свою роботу, вони об’єдналися в Асоціацію «Сільськогосподарські товаровиробники Поділля».

Голова Ради асоціації Анатолій ЗЕЛЕНИЦЯ розповів про причини створення об’єднання, проблеми, які доводиться переживати галузі сільського господарства та головні моменти посівної.

– Анатолію Володимировичу, яка головна мета об’єднання сільгосптоваровиробників?

– Координація зусиль, що допомагає вижити у такий важкий час. До Асоціації «Сільськогосподарські товаровиробники Поділля» входять 6 засновників і 3 учасники. Це такі підприємства: ПП «Деметра-2010», «Леон-Агро-2011», «САФ Колос», «Калинський ключ», «Мрія-2010», «Гринчуцьке», ТОВ «Агросолюшнс», «Фірма «Династія», ФГ «Велес-Агро». Головне наше завдання – оптимізувати спільну роботу. Разом виживати легше. Сьогодні орендуємо один в одного техніку або ж купуємо колективно. Самому підприємцю майже неможливо придбати необхідне обладнання, навіть вітчизняного виробника. Спільними зусиллями вирішуємо й інші проблеми. На жаль, їх багато.

Взяти хоча б тваринництво. Воно так і залишається однією із найзбитковіших галузей сільського господарства як по Україні, так і в нашому районі. Витрати на відгодівлю худоби не покриваються, тваринники зазнають значних збитків, що зовсім не мотивує до вирощування худоби. Це в майбутньому приведе до зменшення материнського поголів’я, зведе нанівець виробництво м’яса й молока в Україні в середньостроковій і довгостроковій перспективах. Можу навести приклад: протягом 2008-2009 років ціна 1 літра молока від підприємства коштувала 4-4,5 гривні, це при курсі долара 5 гривень. А сьогодні при курсі 25-30 гривень за долар ціна молока так і залишилася на рівні 4-4,8 гривень за 1 літр. При цьому всі супровідні витрати подорожчали. От і можна порахувати наш «прибуток»!

– Як коливання валюти впливає на посівну кампанію?

– У період закупівлі добрив, засобів захисту рослин, насіння, пального курс валюти становив 30-35 гривень. Сьогодні він стабілізувався, але ж ми тоді мусили брати за завищеними цінами. Весняний день рік годує, тому немає часу чекати вигідного курсу. Щодо добрив і ЗЗР, то купуємо їх переважно в закордонних виробників, і зрозуміло, що у валюті. Є аналоги українського виробництва, але їхня якість значно програє. Крім зростання цін на все необхідне, суттєво збільшилися і податки. Аби вижити самим і все ж таки провести посівну кампанію, змушені відмовлятися від деяких видів обробки. У минулі роки по декілька разів, а то й до семи, обробляли поля від шкідників і бур’янів. Цьогоріч обмежимося лише найнеобхіднішим. Зрозуміло, що це вплине на урожайність. Якщо минулої осені зернові збирали в середньому 50 центнерів із гектара, то цієї розраховуємо хоча б на 40.

– Щодо податків. Наскільки вони збільшилися?

– За деякими підрахунками, податковий збір зріс на 22%. Підвищилася плата за землю, значну суму виносить і військовий збір. Скажімо, підприємство, яке обробляє 500 гектарів землі, при виплаті орендної плати до бюджету сплачувало близько 80 тисяч гривень прибуткового податку, а з цього року змушене доплачувати ще близько 10 тисяч гривень військового податку. Ми в жодному разі не відхрещуємося від цього збору, навпаки, ще додатково допомагаємо учасникам АТО.

Нещодавно передали для нашої санітарної роти мікроавтобус і комплект запчастин. В індивідуальному порядку допомагаємо військовим, які звертаються.

Незважаючи на труднощі, знаходимо можливість допомагати селянам. А ще посильно вирішуємо проблеми шкіл, садочків, інфраструктури сіл, на території яких працюємо. Щодо податків, то варто наголосити і на тому, що військовий збір накладається і на доходи з паїв селян. Тому їм треба бути готовими до того, що орендна плата буде трохи меншою.

– Які проблеми сьогодення найбільше турбують виробників сільськогосподарської продукції?

– Існує чимало негараздів, починаючи з проблем на сході, коливань валюти і закінчуючи перипетіями із землею на місцевому рівні. Гнітить, коли з останнього намагаєшся викарабкатися із ситуації, що склалася, при цьому допомагаєш іншим, а тобі ще й вставляють палиці в колеса. Неодноразово траплялося, що на незатребувані паї, які орендують учасники нашої асоціації, знаходилися «нові» власники. Бувало й таке, що сіяв один орендар, а збирав інший. Проблема ця повторюється і цьогоріч. Ми орендуємо паї, і коли вони вже оброблені, а подекуди й засіяні, з’являються зі своєю документацією люди з інших областей, які дивним чином отримують частки тих земель. Згідно з чинним законодавством, переважне право на оренду цих земель має той орендар, який уже обробляє земельні паї в цій сільській раді. Наші скарги та звернення представники районної влади ігнорують. Коли вимагаємо, щоб на суперечні землі виїхала спеціальна комісія, зазвичай ніхто не їде, або ж виїжджають, та не складають відповідних актів. Вирішуємо цю проблему вже на обласному рівні. Приємно зазначити, що в області нас почули і пообіцяли створити відповідну комісію, аби в законному руслі вирішити спірні питання.

Ми не відмовляємося від роботи, будемо сіяти і збирати урожай, давати робочі місця, допомагати інфраструктурі району. Будемо з хлібом, незважаючи на курс валюти і війну в країні. Просимо тільки одного: дайте нам спокійно працювати!

Вікторія КОЖЕВНІКОВА.