Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



НЕДІЛЯ, 24 ВЕРЕСНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

22.10.2010

ЗА СТО ВЕРСТ ВІД ЗАЛІЗНИЦІ…

Серед різноманітних предметів, які викладали в Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії, був такий, що поєднував у собі два - чистописання та малювання. За 87 років існування гімназії його викладали всього-на-всього сім чоловік: у 1833-1835 рр. - Вікентій КЛОПОТОВСЬКИЙ, у 1835-1851 рр. - Григорій БУЛАТОВ, у 1851-1859 рр. - Гаврило ПОДРАМЕНЦОВ (батько знаменитої актриси Марії САВІНОЇ), у 1859-1884 рр. - Іван ВАСЬКОВ (у нього в гімназії навчався видатний український художник-пейзажист Микола БУРАЧЕК), у 1884-1896 рр. - Михайло БАВРІН (помер на службі), у 1897-1913 рр. - Дмитро ЖУДІН, у 1915-1920 рр. - Теодор-Мар’ян ВТОРЖЕЦЬКИЙ. Із цієї чудової сімки ми сьогодні детальніше поговоримо про Дмитра ЖУДІНА, який залишив найпомітніший слід у духовному житті губернського Кам’янця. Ще однією нагодою розповісти про цього художника та його родину стало наближення ювілею Дмитра Ананійовича - 150-річчя з дня народження.
Дмитро ЖУДІН народився 23 жовтня (4 листопада, за новим стилем) 1860 р. в селянській родині на Житомирщині. Закінчив Петербурзьку академію мистецтв. Працював у Бердичеві. 1892 р. 32-річний Дмитро Ананійович разом із дружиною Марією Антонівною, синами Володимиром і Миколою, донькою Ольгою оселився в Кам’янці-Подільському.
Дмитро ЖУДІН викладав малювання та креслення в Маріїнській жіночій гімназії (згодом у цьому приміщенні розміститься восьма школа). Він також був учителем малювання, креслення та каліграфії Кам’янець-Подільського міського училища (нині це резиденція біскупа біля Петропавлівського кафедрального костелу).
Восени 1896 р. ЖУДІН познайомився з майбутнім російським письменником Сергієм СЕРГЄЄВИМ-ЦЕНСЬКИМ, який прибув до Кам’янця-Подільського як учитель-початківець і викладав російську мову у двох старших класах міського училища. І хоч Дмитро Ананійович був старший від Сергія Миколайовича на 15 років, вони швидко знайшли спільні інтереси: разом малювали етюди, мріяли про тривалу мандрівку, розмірковували про літературу та мистецтво. Покинувши через рік губернське місто, Сергій Миколайович листувався із ЖУДІНИМИ, слідкував за розвитком художнього таланту Ольги. В одному з листів молодий письменник писав: «Я досі зберігаю, мов святиню, малюнки Олі та показую їх знайомим. Мабуть, якщо вона захоче, пошлю їй за це одне зі своїх оповідань чи казок для дітей».
Слідчі та судові органи міста неодноразово залучали Дмитра ЖУДІНА як експерта з каліграфії у зв’язку з розслідуванням кримінальних справ, пов’язаних із підробкою документів.
Як ми вже зазначали, у 1897-1913 рр. ЖУДІН викладав чистописання та малювання в Кам’янець-Подільській чоловічій гімназії. Одним із його учнів був майбутній театральний художник Михайло КУРИЛКО. 1962 р. в статті «Секрети фрески», опублікованій у вересневому номері журналу «Мистецтво», Михайло Іванович згадував: «Я народився у губернському місті Кам’янці-Подільському. Це місто лежало за сто верст від залізниці, тому розвиток культури в ньому відстав приблизно на сто років порівняно зі столичними містами. Вчителем малювання в гімназії, де я вчився, був хороший художник ЖУДІН, але він вчився теж у цьому місті в художника - учня самого Карла БРЮЛЛОВА. Коли я став писати у загальних класах Академії мистецтв етюд оголеного натурника, як мене вчили мої вчителі, професор Іван ТВОРОЖНИКОВ здивовано запитав мене: «Де ви вчилися? Ви запізнилися народитися на сто років. Так писали тільки сто років тому». Багато прикрощів і праці мені коштувало це запізнення, але зате допомогло зрозуміти історію розвитку техніки живопису».
Теплі спогади про Дмитра ЖУДІНА залишив письменник Павло БОГАЦЬКИЙ, який до 1900 р. навчався в Кам’янецькому духовному училищі. Він входив до таємної юнацької організації «Запорізька Січ» (предтечі пластогово руху), що діяла у 1895-1900 рр. в училищі. Очолював її учень, який мав чин полковника, Ісая СУЛКОВСКИЙ. А опікуном організації став художник ЖУДІН. Богацький писав про Дмитра Ананійовича: «Незабаром після того, як розпочала працю (десь 1896 р.) «Запорозька Січ» під керівництвом полковника І.СУЛКОВСЬКОГО, у «Вітна сад» (на березі Смотрича нижче від нинішнього ресторану «Стара фортеця». - ПРИМ. РЕД.) почав вчащати художник ЖУДІН, професор горожанської школи та відомий у місті маляр церков (він саме тоді розмальовував в українському стилі Руськофільварецьку церкву, що її большевики, як і всі інші, зруйнували). Маляр розташовувався із своїм мальованням, а хлопці робили своє. Скоро присутність його стала тут необхідністю. І запорозька громада визнала його за свого «отамана». Він почав входити в роботу та розвагу дітей. Він звернув увагу на, так би мовити, ідеологічний бік справи. За-провадив українську пісню, гру в загадки, яких діти села звозили безліч, прищепив замилування до гарних народних оповідань про чудесні явища, розпалив історичну романтику міста Кам’янця, зацікавив його старовиною, його легендами, показував залишки славного історичного минулого… Після його оповідань ми зрозуміли, що то є любов до Батьківщини, пошана до старших, товариськість, відвага, чесність і все інше, що споює та кріпить товариство».
Павло БОГАЦЬКИЙ дещо помилився: більшовики, на щастя, не зруйнували Покровської церкви на Руських фільварках. Зате вони знищили низку церков у Старому місті та собор Олександра Невського на Новому плані. Щодо розпису церков, то відомо, що до 50-річчя з дня побудови та освячення церкви святого Георгія на Польських фільварках, яке відзначалося в жовтні 1911 р., Дмитро ЖУДІН виконав розпис вівтаря та передвівтарної частини храму. Це був, як за-значалося у звіті Георгіївсько-Серафимівського братства, історичний живопис із південноросійською (тобто українською) орнаментацією. На початку 1980-х рр. під час реставрації церкви та пристосування її під планетарій в інтер’єрі храму було виявлено живопис ЖУДІНА. Київським художникам-реставраторам вдалося відновити ці розписи.
Серед трьох дітей ЖУДІНА продовжувачем його справи стала донька Ольга. 31 травня 1908 р. вона отримала атестат про закінчення повного курсу семи загальних класів Маріїнської жіночої гімназії. 1912 р. Ольга Дмитрівна закінчила відділення живопису Київського художнього училища, а в 1915-1922 рр. навчалася в академії мистецтв у Петрограді в майстерні Дмитра КАРДОВСЬКОГО, де й здобула звання художника живопису.
У квітні 1911 р., ще навчаючись, Ольга разом із батьком брала участь у виставці, яку в Кам’янці-Подільському організувало місцеве товариство красних мистецтв.
1913 р. Дмитро Ананійович перевівся на роботу в Санкт-Петербург. Його призначили в реальне училище імені Царевича Алексія Єдиновіруючого братства на посаду вчителя із 1 серпня 1913 р. Навіть живучи у столиці Російської імперії, Дмитро Ананійович залишався (за даними на 1919 рік) членом Подільського церковного історико-археологічного товариства.
У радянський час художник мешкав за адресою: 8-ма лінія, 55, квартира 5а. Помер у блокадному Ленінграді 22 квітня 1942 р. Поховано Дмитра ЖУДІНА на Піскарьовському кладовищі.
Син Дмитра Ананійовича Микола ЖУДІН прославився як український учений у галузі інженерних споруд. Він народився 14 грудня 1891 р. в Бердичеві. 1909 р. закінчив Кам’янець-Подільську гімназію, 1918 р. - Київський політехнічний інститут. У 1922-1930 рр. працював у ньому. Від 1930 р. Микола Дмитрович викладав у Київському інженерно-будівельному інституті. Того ж року він заснував у цьому навчальному закладі кафедру дере-в’яних і металевих конструкцій і до 
1967 р. очолював її. У 1943-1948 рр. Микола ЖУДІН був проректором із наукової роботи. 1958 р. йому надали звання професора без захисту докторської дисертації - за великі заслуги в розвитку науки.
Основні праці Миколи Дмитровича стосуються питань сталевих конструкцій і будівельної механіки. Він підготував 13 кандидатів наук. Микола ЖУДІН - автор підручника для інженерно-будівельних вищих навчальних закладів «Сталеві конструкції» (Москва, 1957). Вченого нагороджено орденом «Знак Пошани» та медаллю.
У 1960-х рр. Микола Дмитрович передав Кам’янець-Подільському історичному музею-заповіднику велику колекцію картин батька та сестри (померла 15 січня 1961 р.). Микола ЖУДІН помер 1968 р.
...Можливо, колись на мапі Кам’янця з’явиться вулиця ЖУДІНИХ, якою буде увічнено пам’ять Дмитра Ананійовича, його доньки Ольги та сина Миколи.


Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку