Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



П'ЯТНИЦЯ, 22 ВЕРЕСНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

25.02.2011

ВЗІРЕЦЬ

Є люди, які залишають після себе не лише добру та світлу пам’ять, а й ті, яких хочеться наслідувати, бути схожими на них. Однією з таких наших земляків була Валентина ЗАДОРОЖНА. 23 лютого їй би виповнилося 100 років.
Майже 40 років своєї трудової діяльності віддала Валентина Петрівна апаратній роботі у виконкомі Кам’янець-Подільської міськради на посадах завідувача протокольної частини та завідувача загального відділу міськвиконкому. За підрахунками її колишнього колеги Віктора КРІЛЯ, Валентині ЗАДОРОЖНІЙ випало працювати з дванадцятьма головами та п’ятьма секретарями міськвиконкому. Парадоксально, але вона протягом усього часу роботи була єдиним безпартійним керівником відділу міськвиконкому. Це красномовно свідчить про її високі професійні та моральні якості.

Легенди кам’янецької міської влади: Валентина ЗАДОРОЖНА, Григорій ТОНКОЧЕЄВ, Олександр ГОГОЛЬ. ПРАЦЮВАЛА ПРОФЕСІЙНО

Валентина ЗАДОРОЖНА працювала у міськвиконкомі з 1944 р. на різних посадах, а з 1962 р. - завідувачем загального відділу.
Cвої обов’язки щодо координації дій відділів виконкому вона виконувала професійно. Всі питання, які виносилися на засідання виконкому та сесії міськради, контролювались та організовувалися нею дуже кваліфіковано.
Валентина Петрівна користувалася великою повагою працівників усіх відділів міськвиконкому. Її неодноразово обирали головою профспілки працівників державних установ, куди входило понад 10 організацій міста, в яких нараховувалося понад 500 членів профспілки.
Валентина ЗАДОРОЖНА дбала про оздоровлення членів профспілки в санаторіях і будинках відпочинку, а їх дітей - у піонерських таборах, для чого добивалася від обкому профспілки стільки коштів, скільки було потрібно для задоволення необхідних потреб членів профспілки.
Ставлення до виконання службових і громадських обов’язків Валентини Петрівни має бути взірцем для сучасних працівників державних установ.
Євдокія ОРЛЮК, колишній заступник завідувача фінансового відділу міськвиконкому.

ГАРНИЙ КЕРІВНИК 

Валентину ЗАДОРОЖНУ знала з лютого 1962 р. Апарат загального відділу на той час був маленьким. Завідувач відділу організовував роботу із проходження всіх документів, які надходили на адресу виконкому, їх облік і контроль за виконанням. Значна частина робочого часу приділялась роботі з депутатським корпусом міськради.
Валентина Петрівна займалася роботою з підготовки документів на засідання виконкому та доведення до виконавців рішень виконкому. Одними з головних питань загального відділу є облік і контроль за виконанням звернень громадян, організація особистого прийому громадян керівництвом виконкому, проведення Днів відкритого листа на підприємствах та у мікрорайонах міста. 
Валентина Петрівна напрочуд гарно керувала маленьким колективом цього відділу. Була вимогливою до себе та підлеглих, людиною доброго серця, високої виконавської дисципліни та гарним товаришем. 
Нехай добра пам’ять про Валентину ЗАДОРОЖНУ буде в серцях тих, хто її знав.
Людмила ГРИГОРОВИЧ, колишній головний бухгалтер і завідувач загального відділу міськвиконкому.

ГОЛОВНЕ - СЛУЖІННЯ ГРОМАДІ

Валентина ЗАДОРОЖНА була соратником Олександра ГОГОЛЯ - секретаря міськвиконкому з 1945 до 1969 р., одного з найвідоміших на той час секретарів міськвиконкомів в Україні. Мені випала можливість спостерігати за останніми чотирма роками їхньої співпраці (1965-1969 рр.) і, вже маючи великий власний досвід управлінської роботи, в мене напрошується висновок: якби не було цього тандему, не змогли б ні Олександр Степанович, ні Валентина Петрівна такий тривалий час працювати на цих відповідальних посадах.
Вони доповнювали в роботі один одного, їхнім сенсом життя було служіння громаді міста. Заради цього вони не шкодували ні часу, ні зусиль. 
У ті часи апарат міськвиконкому був малочисельним. Нині діючих відділів - організаційно-контрольного, юридичного, господарського, обслуговування ради - в ті роки не існувало. Всі питання, якими займаються сьогодні ці підрозділи, замикалися на секретаріаті міськвиконкому та загальному відділі. Підготовка сесій міськради, засідань виконкому, організація прийому громадян, контроль за виконанням прийнятих рішень, проведення виборчих кампаній кожні два ро-ки - ось неповний перелік питань, які в той час замикалися на них.
Співпраця ГОГОЛЯ та ЗАДОРОЖНОЇ заключалася в координації роботи самоврядних організацій, які діяли в мікрорайонах міста (квартальні, будинкові комітети, жіночі ради, товариські суди). Діяльність цих громадських  формувань була на той час результативною, жителі міста відчували їхню роботу. 
Валентина Петрівна сформувала масу документів про діяльність міськради, які викличуть великий інтерес багатьох поколінь кам’янчан. Вона була своєрідним літописцем післявоєнної відбудови міського господарства, соціально-економічного розвитку міста в 50-ті роки та перетворення його в потужний індустріальний, культурний та освітній центр Поділля та Західного регіону України в 
60-70-ті роки минулого століття. 
Мені двічі випала нагода працювати з Валентиною ЗАДОРОЖНОЮ (1965-1970 рр. і 1974-1981 рр.). Її життєвий шлях служіння громаді гідний наслідування нинішніми держслужбовцями, працівниками місцевого самоврядування.

Віктор КРІЛЬ, колишній заступник голови міськвиконкому, голова міськплану.

ВЧИТЕЛЬ «ШКОЛИ МОЛОДОГО БІЙЦЯ»

Цю гарну, чорну, як смола, завжди з цигаркою жінку знали, напевно, всі кам’янчани, які жили в час звільнення міста від німецько-фашистських загарбників у березні 1944 р. Вона являла собою повернення Радянської влади в місто. 
З Валентиною ЗАДОРОЖНОЮ, як завідуючем загального відділу міськвиконкому, я зустрілася ще студенткою педінституту. Вона швидко розібралась у моїй нестандартній ситуації. Потім була робота в міськкомі комсомолу. В мої обов’язки як завідувача шкільного відділу входили питання організації виховної роботи з дітьми та підлітками за місцем проживання. І знову тут часто пересікалися наші шляхи. 
Але найбільше довелося співпрацювати з Валентиною Петрівною тоді, коли мене обрали секретарем міськвиконкому. Це було в серпні 1978 р. Я була мало знайома з організацією місцевої влади та проходила «школу молодого бійця» саме під керівництвом Валентини ЗАДОРОЖНОЇ. Вона вчила мене готувати засідання виконкому, сесії міськради, уважно вичитувати довідки та рішення, працювати з депутатами, постійними комісіями, громадськими організаціями.
У цій роботі не було дрібниць, адже кожний документ, який ішов із виконкому, був обличчям місцевої влади. Не йшла мова про порушення законодавства, мені здається, що це взагалі було чимось неймовірним. А грамотне з усіх точок зору - юридичної, стилістичної, орфографічної та синтаксичної - оформлення документів, своєчасний та якісний контроль за їх виконанням!..
Мені тоді здавалося і, напевно, так воно і було, що Валентина ЗАДОРОЖНА знала кожного жителя міста, кожну вулицю, провулок, кожен будинок. У цьому не було нічого дивного: на її очах і з її участю місто відбудовувалося, піднімалося з руїн, розвивалося.
У моїй пам’яті Валентина Петрівна залишилася людиною, яка самовіддано своєю начебто непомітною, скромною працею сприяла розвитку нашого рідного міста.
Алла БУДАНЦЕВА, колишня секретар міськвиконкому.

ДРІБ’ЯЗКОВИХ СПРАВ НЕ БУЛО

Ми були безпосередньо підпорядковані Валентині  ЗАДОРОЖНІЙ. Вона одночасно була вимогливим, суворим керівником і доброзичливою, щирою та великодушною людиною. В її роботі не було дріб’язкових справ, до кожної з них вона ставилася з великою відповідальністю та вимагала цього ж від нас. У ті часи був великим потік службових документів і звернень громадян до міської ради. 
Валентина Петрівна говорила нам, що за кожним  зверненням прослідковується певна проблема, труднощі в житті людини, сім’ї. Розглянути їх треба так, щоб максимально допомогти у вирішенні, а якщо і ні, то вселити в людей надію на розв’язання проблеми в найкоротший термін. Звернення, листи жителів щотижня аналізувалися, бралися на контроль, вони включалися в накази виборців під час проведення виборів до міськради.
На початку 80-х років у місті було розв’язано майже всі проблеми. Сім’ї відселили з підвалів, бараків, аварійних будинків, вирішено було і проблему забезпечення дітей дошкільними закладами, було знято питання водозабезпечення та водовідведення. Тарифи на комунальні послуги були доступними для кожної сім’ї. З працевлаштуванням, одержанням медичної допомоги, отриманням належної освіти не було проблем. І в цьому є часточка непомітної праці Валентини Петрівни.
Вона цікавилася нашими домашніми справами та допомагала, у міру можливості, у вирішенні квартирних питань, влаштування дітей в дитсадочки.
Ми вдячні долі, що працювали поряд із Валентиною Петрівною, вона допомагала сформуватися нам як держслужбовцям. Її образ чесного служіння громаді міста залишиться в нашій пам’яті назавжди.
Римма ЛІТВІНОВА, колишній інспектор загального відділу, Людмила РУЦЬКА, колишній завідувач протокольної частини загального відділу міськвиконкому.

Повернення до списку