Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



СЕРЕДА, 22 ЛИСТОПАДА 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

29.06.2012

ПОХОРОННІ ЗВИЧАЇ Й ОБРЯДИ. В СЕЛІ СОКОЛІ КАМ’ЯНЕЦЬКОГО ПОВІТУ ПОДІЛЬСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ

похоронМерцеві до 7 літ справляється дитячий похорон, і люди кажуть, що «вмерла дитина»; після 7 літ - «вмирає парубок» або «дівка» (як неодружене), «чоловік» або «жінка» (як померше було вже одруже­не) ... Поки тіло лежить у хаті, на похорон парубка, як узагалі на похорони (виїмок - смерть дівчини, коли приходять дівчата), приходять тільки старі люди одружені («жінки й чоловіки»)...
Як ховають парубка, то труну, віко з неї і процесію (хоругви) несуть парубки - його товариші; як він господарював уже сам (вдовиченко) і має коні або воли, то тіло везуть ними. Коло воза в такім випадку йдуть його товариші. До процесії і до ношів прив’язують шаліки для товаришів. Парубки, які несуть віко, перев’язують шаліки через плече, як весільні дружби... Вдягають покійника, як молодого: до боку чіпляють квітку, на палець роблять перстінь з воску. Раніше клали в труну й шапку, тепер цього вже не роблять... 
В церкві прощаються з покійником насамперед родичі, потому люди, а в кінці товариші-парубки. Дівки на похорон парубка не йдуть. З парубків йдуть тільки ті, які помагають нести. На цвинтар виносять парубкам по шматку хліба і по чарці («за труди»). Додому на поману парубків рідко просять, та вони і неохоче йдуть. Як винесуть труну з хати за сінні двері, то батько помершого (як є), або хто з мужчин-родичів спиняють голосом процесію і кажуть поставити труну на землю (власне - ноші або віз). Потому той, хто спинив, просить у громади від імені помершого прощення у всіх образах і гріхах:
- Люди, товариші і сусіди, покійник просить у вас прощення: простіть йому і прощайте!..
Люди відповідають: 
Най Бог простить...
Родич: І другий раз...
Люди: Най Бог простить...
Родич: І третій раз... прощайте...
Люди: Най Бог простить...
Плачуть...
Як умре дівчина, то роблять один вінок такий, як весільний, і вдягають на голову, на розплетені коси (вінок весільний - з бар­вінку і крамарських букетів, вверху фа­та). Другий вінок роблять з тих квіток і з того зілля, які померла любила і розводила у своїм садку або на городі (курчаки, васильки, резеда, настурції, орґінія і т.п.). Цей другий вінок робиться довгий. Ним повивається голова, груди навхрест і все тіло. В руки дають свічку з квіткою, як «молодій», на палець - восковий перстінь. Тіло до могил несуть дівки: дві - віко і чотири - труну на ношах. Дівчатам дають довгі «дари» - бинди (стрічки. - прим. ред.) (з по 2 аршини). Процесію несуть обов’язково парубки. До хоругвів прив’язують хустки (як на весіллях молодому), які і достаються парубкам. Вбирають покійницю і розплітають коси так, як і на весіллю, тілько без музик.
Голосіння за дитиною: «Дочко моя, недогодована моя!.. Чи ти літа боялася мене позбавити?!.. Чи ти дні мої боялася загубити?!.. Чи ти боялася праці моїй помішати?!.. Куди ти йдеш, дитино моя?.. Я ж то тішилася тобою та доглядала тебе... Що ж се тепер станеся з тобою?.. Чому та не смієшся вже до мене?.. Чому ручок своїх маленьких не протягнеш?..».
Мотив голосінь нагадує собою першу частину молдаванського «Чабана», де показується, як плаче чабан, заблудивши в степу і розгубивши свою отару, як плачуть вівці за чабаном. В деяких випадках мотиви схожі на весільні; дуже рідко голо­сіння бувають короткі, обривчасті, безмотивні.
Мужчини голосять дуже коротко: «Сину мій, сину мій!.. Порадо, підмого моя!». Мужчини рідко питаються, на кого їх покинув покійник. Плачуть тяжко уголос і в біль­шості випадків без слів.
На похоронах чоловіка дають тим людям, що помагають, не шаліки, а рушники; на похоронах жінки - хустки... Три ночі після того, як поховають, у тій хаті, де лежало тіло, ночують побожні старі люди, горить свічка. В ці ночі душа ще приходить додому. Для неї накривають стіл скатеркою (властиво - не здіймають скатерки зі стола 3 дні) і ставлять дві повні чарки: одна з водою, друга - з горілкою. «Як прийде душенька, то нап’ється», - кажуть. Ранком завжди одна чарка буває неповна.
На запитання, яку чарку найбільше надпивають «душеньки», мені відповідали, що «з горілкою»... Раніше ставили в труну чоловіків горілку в пляшці і люльку з калиткою. Тепер цього не роблять... Вивелося...
Записав 1911 р. А.БОГДАН-СОКОЛЬСЬКИЙ.

Повернення до списку