Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



П'ЯТНИЦЯ, 22 ВЕРЕСНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

06.07.2012

КУПАЛА НА ЙВАНА

КУПАЛА НА ЙВАНА«Зірки відгорять, погаснуть зірки, та в серці не згасне їх полум’я вічне, бо з нами та ніч, бо з нами та ніч, та ніч на Купала і ніч новорічна», - ці слова Романа КУДЛИКА, покладені на музику Володимиром ІВАСЮКОМ, досі звучать у душі незабутніми голосами ансамблю «Смерічка». І якщо ніч новоріч­на - це сучасна традиція, то романтична та чарівна ніч на Купала - це надзвичайно давня традиція нашого народу. Два десятиріччя тому історико-культорологічне «Подільське братство» на чолі з Мирославом МОШАКОМ успішно відродило в Кам’янці-Подільському цю призабуту українську традицію. Причому це була не «шароварщина», до якої надто часто скочується наша офіційна культура, а чистісінької води автентика. Кілька років поспіль 6 липня, о 20.00, на протилежному від ресторану «Стара фортеця» березі річки Смотрич «Подільське братство» розпочинало купальську забаву та запрошувало всіх охочих прилучитися до неї. Тож сьогодні, 6 липня, ностальгічно пригадаймо, як то було 20 років тому. А в цьому нам допоможуть опубліковані в тодішніх газетах матеріали та зроблені тоді ж знімки 
з архіву «Подільського братства».

Так уже склалося, що християнське Різдво Іоанна Хрестителя та язичницьке свято Купала припадають на один і той же день. І якщо перше прийшло до нас з хрещенням Русі, тобто в десятому віці, то друге загубило свій початок у глибині тисячоліть, куди не сягає люд­ська пам’ять.
У Кам’янці здавна святкувалося Іоанна Хрестителя (в народі «Іванець»), а в навколишніх селах віддавалася перевага язичницькому Купалу. Ця різниця між містом і селом закономірна, бо, як свідчить наука: організованіша цивілізація, якою є місто, тягне за собою стрімкіший відрив від народних традицій та нівеляцію культур різних націй в одне ціле. На відміну від міста, село, чим далі від «цивілізації», тим довше зберігає свою автохтонну культуру.
Люди з давніх-давен обожнювали дві стихії - вогонь та воду. Вогонь ніс із собою тепло, смачну їжу, міцну посуду, оберігав від усього злого. А вода живила своєю живо­творною вологою все навкруг, мала велику руйнівну силу. Обряд поклоніння вогню та воді якраз і виступає важливим елементом саме в купальських дійствах.
Самі купальські дійства можна розбити на певні кілька груп, які, з невеликою відмінністю, є на всій території проживання слов’ян.
На свято Купала сходилися всі люди - і молоді, і старі, і немічні, бо вважалося, що цей вечір дає життєдайну силу всьому живому. Саме дійство відбувалося в ніч на Купала на лісовій галявині, на березі річки. Дівчата плели віночки з барвінку, лісових квітів і трав. При цьому співали пісень, в яких славилися вогонь, вода та буйне цвітіння. Після цього вибирався Купайло (гілка верби), біля нього ставилася Марена (символ смерті), виготовлена з кропиви та трави у вигляді ляльки. Починалися хороводи навколо Мариноньки. Потім одна молодиця, як символ родючості, запалювала від «живого вогню» за допомогою кресала смоло­скип і ним же підпалювала купу хмизу та сміття, зібраного хлопцями перед тим з усіх дворів.
Хлопці і дівчата стрибали через вогонь, який, як вважалося, очищав від недуг та злих сил. Ті ж, хто хотів побратися, стрибали через вогонь, міцно тримаючись за руки. Бо існувало повір’я, що вогонь благословить їхній шлюб. Але якщо стрибаючі роз’єднають руки чи спотикнуться, то, вважалося, що їх життя буде невдалим. Після цього лунали пісні-пересварки, починалися жарти та ігрища.
А відтак топили чи спалювали Мариноньку, бо це дійство допомагало позбутися недобрих сил, а Купала (гілку верби) розламували на кусочки, які потім кидали на грядки, «щоб огірки добре родили», а ще дівчата клали під подушку, щоб приснився суджений.
Коли ж трохи вщухав вогонь, дівчата ворожили, пускаючи на воду віночки: в котру сторону він попливе, звідти і чекати їм судженого. Вважалось недоброю прикметою, якщо віночок тонув.
По ворожінні хлопці та дівчата йшли в ліс шукати квітку папороті, яка цвіте лише в ніч на Купала і приносить щастя тим, хто її зна­йде. Ніч була надзвичайна і допомагала у цьому. Але мало хто за­смучувався, коли не знаходив тієї квітки, бо чи не найбільшим скарбом були ті, що поруч і беззастережно дарували чари кохання. Сам шлюб, освячений цієї ночі небом і землею, вважався священним і непорушним.
І линуло над берегами річок:
Купала на Йвана,
Купала на Йвана,
На Купала нічка мала,
Купала на Йвана.

Мирослав МОШАК.
Уперше опубліковано
4 липня 1992 р.


Повернення до списку