Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



ВІВТОРОК, 21 ЛИСТОПАДА 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

28.06.2013

КАМ’ЯНЕЦЬКІ АДРЕСИ СОЛТИСЬКИХ

Відділення банку, в якому працював Іван Солтиський. Справа видно ріг будинку, в якому мешкали Солтиські. Фото початку XX ст.  Півтора роки тому «ПОДОЛЯНИН» уже коротко писав про санітарного статистика, доктора медичних наук, професора Євгена СОЛТИСЬКОГО (1888-1970), який народився в Кам’янці-Подільському (див. замітку «Почесний полярник із банківського будинку» в газеті від 30 грудня 2011 р.). Сьогодні ми можемо розширити відомості про вченого та його батька - банківського працівника.
Євген Іванович Солтиський народився 25 грудня 1888 р. в Кам’янці-Подільському в сім’ї службовця Кам’янець-Подільського відділення Державного банку. За тодішнім старим стилем це було 13 грудня, коли православні серед інших святих згадували мученика Євгенія Севастійського. Це і стало підставою для вибору імені для новонародженого хлопчика.
Банківська кар’єра батька майбутнього професора непогано, хоч і пунктирно, прослідковується упродовж 25 років при допомозі тодішніх довідкових видань. Їх, де згадується місце роботи, посада й чин Солтиського-старшого, а іноді й адреса, за якою він мешкав, набралося аж дев’ять. Це, в основному, адрес-календарі та пам’ятні книжки Подільської губернії.
Отже, 1888 р., в рік народження Євгена, Іван Васильович Солтиський працював у Кам’янець-Подільському відділенні Державного банку одним із двох молодших помічників касира та мав найнижчий цивільний чин - був усього лиш колезьким реєстратором (це чотирнадцятий клас у табелі про ранги). За даними 1891 та 1892 рр., посада його не змінилася, але в табелі про ранги він просунувся до губернського секретаря (цей чин давався колезькому реєстраторові після трьох років належної служби).
Спливло ще три роки - і ми бачимо батька Євгена на новій посаді та з вищим чином: за даними 1895 р., Іван Васильович Солтиський уже був колезьким секретарем і працював помічником бухгалтера другого розряду. 1900 р. він перебував на тій же посаді, але вже як колезький асесор. За даними 1904 р., Іван Васильович піднявся ще на один щабель у табелі про ранги - був надвірним радником, а працював уже одним із двох помічників контролера.
Адрес-календар Подільської губернії, виданий 1909 р., засвідчив, що за п’ять років у житті чиновника Солтиського кардинально нічого не змінилося. За даними ж 1911 р., він, залишаючись на тій же посаді, був уже колезьким радником: тобто, за 23 роки в табелі про ранги здолав шлях від чотирнадцятого до шостого класу, що відповідало передбаченим темпам просування тодішніх чиновників. Ті ж посаду та чин (помічник контролера, колезький радник) зафіксовано в Івана Васильовича і в довіднику «Весь Південно-Західний край», виданому 1913 р.
Як бачимо, протягом усієї простеженої нами чверті століття Іван Васильович місця роботи не змінював і весь час був помічником: спочатку касира, потім бухгалтера, нарешті - контролера. Як вічний помічник він, на відміну від тих, кому підсобляв, - контролера, бухгалтера й касира, до адрес-календарів Російської імперії, які щороку видавалися в Санкт-Петербурзі, не вносився. Тож висновок, який напрошується з наведених вище викладок, доволі однозначний: Іван Васильович Солтиський був ретельним чиновником, але зірок із неба не хапав.
Мешкали Солтиські у житловому будинку для працівників банку (сучасна адреса - вулиця Князів Коріатовичів, 3). Цей ошатний будинок, що розташувався неподалік від Новопланівського мосту, з’явився на межі XIX і XX ст.., коли у 1898-1901 рр. поруч зводили нове приміщення для відділення банку. Наприкінці 1969 р. в колишньому будинку для банківських працівників розмістилася центральна бібліотека міста.
А доки будинок планувався та зводився, довелося Солтиським микатися, винаймаючи квартири в місті та його передмістях - зокрема, на Польських фільварках. Так, 1891 р. вони мешкали в Обжерному провулку (нині вулиця Криленка) в будинку Колянковського, а вже наступного року - на Георгіївській вулиці (нині Суворова), на яку виходив Обжерний провулок, у будинку Мазуренка.
1908 р. Євген закінчив Кам’янець-Подільську гімназію, що в Старому місті (нині в цьому будинку розмістився історичний факультет національного університету). До гімназії було зовсім близь-ко - якихось 7-8 хвилин ходьби: тільки перейти міст, майдан, а далі коротесенький провулок одразу ж виводив на Соборну вулицю, де біля православного собору стояв триповерховий будинок гімназії.
У липні 1914 р. Солтиський закінчив медичний факультет університету святого Володимира в Києві. Перша світова війна, що невдовзі розпочалася, негайно подбала про працевлаштування Євгена: його призвали на військову службу як лікаря польового шпиталю. У березні 1917 р. Солтиського обрали головою солдатського комітету 3-го Петроградського прикордонного дивізіону. 1919 р. він вступив до лав Червоної армії, де, звісно, не воював, а як фахівець працював у польових інфекційних госпіталях - аж до закінчення громадянської війни.
Від 1922 р. Солтиський як лікар-гігієніст широкого профілю став спеціалізуватися в галузі санітарної демографії і статистики, якій присвятив усе подальше життя. Його основні праці присвячено вивченню захворюваності і демографічних зрушень у зв’язку з акліматизацією населення на Крайній Півночі. Цикл цих робіт він узагальнив у дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук, яку захистив 1952 р.
Помер учений у червні 1970 р. на
82-му році життя. У двох некрологах, опублікованих у фахових медичних виданнях, є розбіжність у дев’ять днів у даті смерті Євгена Івановича. У некролозі «Пам’яті професора Євгена Івановича Солтиського», що з’явився в листопаді 1970 р. в щомісячному журналі Міністерства охорони здоров’я СРСР «Советское здравоохранение», професор Юхим Ноткін вказує на 21 червня. У колективному некролозі «Пам’яті професора Є.І.Солтиського», опублікованому в лютому 1971 р. в журналі «Гигиена и санитария» за підписами Всесоюзного наукового товариства гігієністів, Інституту загальної та комунальної гігієни імені О.М.Сисіна АМН СРСР та Інституту залізничної гігієни Міністерства шляхів сполучення СРСР, зазначено, що Солтиський помер 12 червня. Очевидно, в одному з цих видань правильні цифри дня смерті вченого помінялися місцями, але в якому журналі вони правильні, а в якому переставлені, сказати важко.
Кам’янчани вперше довідалися про наукові здобутки свого земляка із коротенької замітки історика медицини, професора Гродненського медичного інституту Вітольда Бржеського «Відлік почав із Кам’янця», яку 17 січня 1981 р. опублікувала кам’янецька газета «Прапор Жовтня». Через два з половиною роки, 20 липня 1983 р., про Солтиського згадала і обласна газета «Радянське Поділля».

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку