Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



СЕРЕДА, 20 ВЕРЕСНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

07.03.2014

КОБЗАР І КАМ’ЯНЕЦЬ. ДОКУМЕНТИ ТА ВЕРСІЇ

У попередній статті (від 28 лютого) ми навели п’ять документів від 21 вересня (за старим стилем) 1846 р., які описували підготовку Тараса Шевченка для відрядження до Київської, Подільської та Волинської губерній за завданням археографічної комісії (тимчасової комісії для розгляду давніх актів). Це єдині офіційні документи, які збереглися, що мають стосунок до перебування Тараса Григоровича в Подільській губернії та її адміністративному центрі - Кам’янці-Подільському. Щоправда, ще є три свідчення про те, що Шевченко побував у місті над Смотричем.

ТРИ СВІДЧЕННЯ

Шевченко в Кам’янці-Подільському. Художник Анатолій Калитко, 2004 р.Звернемося до «Літопису життя і творчості Т.Г.Шевченка», який уклали українські літературознавці Василь Анісов і Єлизавета Середа (друге видання побачило світ 1976 р.). Там є всього три записи, які стосуються перебування 1846 р. Шевченка на Поділлі:
«Жовтня 2. Подільський архієпископ надіслав до Археографічної комісії повідомлення про те, що він розпорядився сприяти Шевченкові у виконанні ним завдань комісії.
Жовтня 3. Шевченко у Кам’янці-Подільському записав від П.Чуйкевича народні твори: «Пливе щука з Кременчука» та «Пісня про Кармелюка».
Жовтня 7. Кам’янець-Подільський цивільний губернатор у листі до київського генерал-губернатора повідомляє про те, що він зробив все для виконання Шевченком завдань Археографічної комісії».
Кожний факт, наведений у «Літопису», автори обгрунтовують. Так, перший і третій факти посилаються на публікацію в книзі 2 журналу «Киевская старина» за 1894 р. Це стаття українського історика, архівіста Ореста Левицького про археологічні екскурсії Тараса Шевченка в 1845-1846 рр. Процитуємо з цієї статті фрагмент, що нас цікавить:
«Можно полагать, что, прежде всего, он направился в Каменец-Подольский, потому что, спустя две недели после его выезда, получено было от архиепископа Арсения письмо от 2-го октября, с уведомлением генерал-губернатора, что, согласно его желанию, послано окружное предписание духовным местам и лицам Подольской епархии «о надлежащем содействии по собранию художником господином Шевченком разных сведений о народных преданиях, древностях и о прочем»; такое же уведомление, помеченное 7 октября, получено было и от каменец-подольского гражданского губернатора, генерал-майора Радищева».
Самих документів - листів подільських архієпископа та губернатора - так і не було опубліковано. Очевидно, що Орест Іванович їх бачив, але потім, у завірюсі подій XX століття, ці документи було втрачено. Проте в їхній наявності та достовірності, покладаючись на високий
науковий авторитет Левицького, можна не сумніватися.
Тепер щодо другого факту. Тут автори «Літопису» відсилають нас до зібрання творів Тараса Шевченка, де вказані вище пісні опубліковано. Тож звернемося до найновішого наукового видання творів поета, а саме до п’ятого тому шеститомника, що побачив світ 2003 р. у видавництві «Наукова думка». В цьому томі представлено, зокрема, зроблені Тарасом Шевченком записи народної творчості.
Під №28 бачимо пісню «Пливе щука з Кременчука, тече собі стиха», а під нею помітку: «3 окт[ября] 1846 г. Каменец-Подольский. П.Чуйкевич». У квадратних дужках упорядники розшифрували зроблене при запису скорочення. Далі під №29 подано пісню «Зійшла зоря ізвечора, да й не назорилася» без жодних додаткових приміток. Нарешті, під №30 наведено ще одну народну пісню «Ой, Кармелюче, по світу ходиш», під якою вказано: «Кам’янець. 1846 літа, 3 октября. Од Петра Чуйкевича».
Тепер звернемося до коментарів до наведених вище записів. До всіх трьох пісень джерелом тексту названо запис рукою Петра Омеляновича Чуйкевича в альбомі Шевченка 1846-1850 рр. До третьої пісні зазначено, що з правки в тексті, приписку та дату зроблено рукою Шевченка. Сам альбом зберігається в Києві, в Інституті літератури імені Тараса Шевченка Національної академії наук України.
«Подольские губернские ведомости», які видавалися в Кам’янці-Подільському, подавали з конкретними датами списки тих, хто прибував до губернського міста та покидав його. На жаль, імені Шевченка в цих списках немає.

ВЕРСІЇ ЖУРА ТА НАЗАРЕНКА

Нових документів, пов’язаних із перебуванням Тараса Шевченка на Поділлі, досі так і не виявлено. Тож доводиться вдаватися до аналізу побіжних документів. Так, відомий дослідник життя і творчості Кобзаря Петро Жур вивчив усі маршрути, розклад і графік руху поштових екіпажів у місцях відрядження Шевченка. З Києва на Кам’янець-Подільський вони відправлялись двічі на тиждень - в середу і суботу. Жур твердить, що Шевченко виїхав у відрядження в найближчу середу 25 вересня і приїхав до Кам’янця-Подільського в п’ятницю, 27 вересня.
Щоправда, наведеним викладкам Жура суперечить факт, що Шевченко платню за вересень одержав разом з іншими членами Погруддя Шевченка в Кам’янці-ПодільськомуАрхеографічної комісії 30 вересня, про що свідчать дата на документі та його підпис. Петро Володимирович таку розбіжність пояснив просто: Шевченко поставив підпис і одержав гроші після повернення з відрядження, адже якби він був у Києві 30 вересня, а це був понеділок, то зміг би виїхати лише в середу 2 жовтня і приїхав би 4 жовтня, а є свідчення, що він 2 і 3 жовтня перебував у Кам’янці-Подільському (згадані вище лист архієпископа та записи Чуйкевича в альбомі поета).
Назаренко звернув увагу на ще один документ. Це розпорядження від 26 вересня генерал-губернатора Бібікова скарбникові Тимчасової комісії прийняти від Шевченка гроші, які залишились у нього після відрядження в Полтавську губернію. Тож 25 вересня, як твердив Жур, поет не міг виїхати у відрядження. Назаренко вважав, що Шевченко виїхав із Києва до Кам’янця-Подільського вранці в суботу 28 вересня. Далі подільський краєзнавець зазначив:
«Маршрут поштової карети пролягав через станції Віта-Поштова (цю станцію як першу по дорозі на Кам’янець головного героя повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» назвав сам поет) - Васильків - Білу Церкву - Сквиру - Морозівку - Плисків - Липовець - Жорнище - Нижню Кропивницю - Брацлав - Шишків - Джурилів - Серби - Могилів-Подільський - Яришів - Курилівці - Літнівці (Нову Ушицю) - Сцибори (Соснівку) - Рахнівку. І приїхав у місто над Смотричем ввечері в понеділок 30 вересня 1846 року. Зупинився в готелі. На витрати у нього була сума, яка дорівнювала річній платні. А невитрачені гроші він мав повернути. Тому матеріальної скрути в ті дні Шевченко не відчував».
Петро Жур зазначив, що Шевченко пробув у місті не більше як тиждень. Він встановив, що поштові екіпажі з Кам’янця-Подільського на Житомир відправлялися в понеділок і четвер, туди Шевченко мав відвезти пакети №7249 і №7251. Виходячи з гіпотези, що Шевченко приїхав 27 вересня, Жур твердить, що він виїхав у четвер 3 жовтня. І щоб узгодити цю дату із записом Чуйкевича в альбомі поета, припускає, що він був зроблений перед самісіньким від’їздом.
З таким твердженням Петра Володимировича не погодився краєзнавець із Хмельницького Євген Назаренко. Він зазначив, що екіпаж відправлявся рано-вранці на світанку, а на поштову станцію пасажири прибули із запакованими валізами, тож Чуйкевич не міг 3 жовтня, в день від’їзду Шевченка, зробити записи в його альбомі.
Назаренко вважав, що насправді Шевченко виїхав із міста на світанку в понеділок 7 жовтня. Тим паче, що, як уже зазначалося вище, того ж дня подільський цивільний губернатор у листі до генерал-губернатора Бібікова повідомив, що зробив усе для виконання поставлених перед Шевченком завдань.
Отже, за версією Петра Жура, поет перебував у Кам’янці-Подільському від 27 вересня до 3 жовтня, а за версією Євгена Назаренка, «Шевченко перебував у Кам’янці-Подільському з вечора 30 вересня до ранку 7 жовтня за старим стилем. Різниця між старим і новим стилями в XIX столітті становила 12 днів. А за сучасним календарем це було з 12 до 19 жовтня 1846 року».

ШЕВЧЕНКО ДЕНЬ ЗА ДНЕМ У ФЕДОРЕНКА

Станіслав Федоренко, який свого часу працював директором Державного архіву Хмельницької області, 1999 р. опублікував статтю «Тарас Шевченко у Кам’янці-Подільському (вересень - жовтень 1846 року)». В ній Станіслав Михайлович спробував день за днем прослідкувати перебування поета в місті над Смотричем. На жаль, більшість фактів у статті не підкріплено жодними документами та є в більшій чи меншій мірі вірогідними припущеннями автора. І все ж наведено основні викладки Станіслава Федоренка.
Станіслав Михайлович зазначив, що «найімовірніше, 29 вересня Тарас Шевченко прибув до Кам’янця-Подільського - головного міста Подільської губернії». Як бачимо, Федоренко не погодився ні з датою прибуття, вирахуваною Петром Журом (27 вересня), ні з датою, вка-
заною в дослідженні Євгена Назаренка
(30 вересня).
Процитуємо далі припущення Федоренка про 29 вересня: «Кам’янець був фантастично красивим у шатах золотої осені. В повітрі - бабине літо. Шевченко знайшов Петра Чуйкевича і брата Віктора Аскоченського - Миколу. При огляді міста його здивували нагромадження вивісок і пристрасть до надписів».
Переходячи до наступного дня, Федоренко зазначив: «30 вересня Шевченко відвідав архієпископа Арсенія у його літній резиденції - архієрейському хуторі на Підзамчі… З подільським архієпископом Шевченкові було що згадати, про що поговорити. Арсеній повідомив, що налагоджується співробітництво з Російським географічним товариством по збиранню історичних матеріалів. Порадив, що саме оглянути у місті, з якими людьми зустрітися. Арсеній звелів послати окружне розпорядження духовним місцям і особам кам’янецького повіту про належне сприяння панові Шевченку… Відвідав Шевченко й губернатора Радищева. Він радив ознайомитися з «Атласом Подольской губернии», відвідати Жванець на Дністрі, де розпочалися роботи по відновленню фортеці. Генерал порадив також оглянути Хотинську фортецю. Побувати у Кам’янець-Подільській в’язниці-фортеці губернатор дозволив Шевченку 3 жовтня… Відвідав Шевченко і чоловічу гімназію (директор Михайло Ілліч Вощинін)».
Насиченим подіями, згідно з припущеннями Федоренка, було і 1 жовтня, коли святкувалася Покрова: «Шевченко з Чуйкевичем і своїми новими знайомими побував у кам’янецьких храмах. На запрошення Йосипа Михайловича Данильченка, в якого квартирував Петро Чуйкевич (виховував його дітей), Шевченко святкував Покрову у нього».
2 жовтня, за версією Федоренка, «Шевченко відвідав ректора Подільської духовної семінарії, настоятеля Свято-Троїцького монастиря Йосипа (Покровського)… Оглянув монастир, бібліотеку, архів… Відвідав поет також Петропавлівську церкву… Шевченко оглянув католицькі храми… Для гостя з Києва звучала церковна музика. На фісгармонії грав органіст М.Дмоховський. Шевченко, піднявшись на мінарет зі скульптурою Мадонни, милувався, як Кам’янець, фортеця, ріка Смотрич купаються в барвах золотої осені… Відвідав і архієрейський будинок. Оглянув ризницю. На майдані, біля ратуші, Павло Гліщинський розказував Шевченкові, що тут 1778 року стратили 100 гайдамаків».
Є у Федоренка відповідь, що Шевченко робив у місті 3 жовтня. Він «оглянув фортецю, в якій з 1821 року була влаштована тюрма (400 арештантів). Розповідаючи історію фортеці, архітектор Корчевський звернув увагу, що Микола І, оглядаючи її, заборонив у фортеці будь-які перебудови. Тюрму розпорядився винести за межі міста. З цікавістю оглянув художник церкву на Карвасарах. Розповідав про історію церкви Павло Гліщинський, знавець Подільської історії… Піднялись сходами на замковий (турецький) міст. Тут Шевченко дізнався від Гліщинського про обставини трагедії Юрка Хмельницького… Шевченко виконав прохання Миколи Костомарова дізнатись про долю сина Богдана Хмельницького. По дорозі оглянули Тринітарійський костел… Відвідав вірменський храм св. Миколая… Оглянув також Миколаївську церкву… Відвідав на Руських фільварках дерев’яну однобанну церкву… Мабуть, про плинність життя думалось поету при відвіданні Домініканського костьолу… Побачив він і слід тих часів - турецький амвон, привезений з Константинополя, що вражав досконалістю роботи… На запрошення Данильченка і Чуйкевича Шевченко знову відвідав їх. Поет повідомив, що, мабуть, у вівторок від’їздить на Волинь. Чуйкевич записав до його альбому пісні».
Федоренко вважає, що, завершивши огляд Кам’янця, поет здійснив поїздки в навколишні села: «4 жовтня Шевченко зранку виїхав у Панівці». Того ж дня він, «повернувшись до Кам’янця, відвідав губернську публічну бібліотеку на вулиці Довгій… Потім разом з Чуйкевичем і Гліщинським поїхали у Привороття, на Кармелюкову гору… Гліщинський за вечерею розповів поету про першого декабриста Поділля Володимира Раєвського».
Цитуємо далі Федоренка: «Зранку
5 жовтня Шевченко і Чуйкевич виїхали до містечка Жванця. Найнявши візника на цілий день, вони їхали по бессарабському шляху, через фортецю, Підзамче. Дорога була гарна, а місцевість чарівна. Через 18 верст шляху дісталися Жванця, з якого відкривався вид на Дністер і Хотин. 6 жовтня Шевченко, Чуйкевич і Карвасарський відвідали Рихту… З Рихти поїхали у Чорнокозинці… 7 жовтня Шевченко готувався до від’їзду. Наніс візити архієпископу Арсенію, генералу Радищеву, подякував за сприяння у виконанні завдань археографічної комісії. Того ж дня Подільський губернатор відправив генерал-губернатору Бібікову лист, в якому повідомлялося про те, що він зробив усе для виконання Шевченком завдань археографічної комісії. Потім з Луб’янівського бульвару востаннє милувався природою і мальовничими краєвидами Кам’янця - бачив турецьку фортецю, Польські фільварки, ріку Смотрич… З обіду Шевченко прощався зі своїми новими знайомими, друзями. Певно, не обійшлось без прощальної вечері. Поет обіцяв друзям, що знову приїде до Кам’янця наступного року влітку. 8 жовтня на поштову станцію його проводжали Чуйкевич, Гліщинський, брати Коціпінські та ін.».
Можливо, що все так і було, як описав Станіслав Федоренко. Біда тільки, що наведені факти зовсім немає чим підкріпити. Та й немає сподівання, що колись вдасться знайти для них надійне обгрунтування. Хіба що буде винайдено машину часу…

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку