Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



СЕРЕДА, 22 ЛИСТОПАДА 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

01.05.2014

ОСВІТНІ ЗАКЛАДИ НА ЧЕСТЬ ШЕВЧЕНКА

Сьогодні завершуємо розповідь про об’єкти Кам’янця-Подільського, названі іменем великого українського поета. Перед цим було опубліковано статті: 4 квітня - «Вулиця Шевченка», 25 квітня - «Шевченківський театр».

КОЛИШНЯ ОЛЕКСАНДРІВСЬКА

У часи Української національно-демократичної революції 1917-1921 рр. у Кам’янці-Подільському було започатковано традицію називати на честь великого поета навчальні заклади. У 1917-1918 навчальному році колишня Олександрівська міська школа, що розміщувалась на Семінарській вулиці (нині - Червоноармійська), в будівлях Подільської духовної семінарії, була перейменована на Шевченківську школу.

Навчальний заклад був не дуже великий. У ньому працювали лише чотири вчителі та було стільки ж комплектів (класів). Завідувачем школи призначили Г.Панасюка. У школі, починаючи з 1918 р., організовувалися також заняття з української мови для співробітників міських закладів та установ.

Щоправда, несприятливо позначилося на діяльності цієї початкової школи те, що тут 1919 р. розміщувалася також школа військових старшин, а пізніше - головне інтендантське управління військ УНР. Внаслідок цього будинки були не дуже в доброму стані, тому директор просив місцеву управу виділити певні кошти на ремонт. Йому було виділено близько 200 карбованців.

КОЛИШНЯ МАРІЇНСЬКА

Маріїнська гімназіяУ роки радянської влади, у другій половині 1920-х рр., ім’я Тараса Шевченка носила міська трудова школа №2, що розміщувалася у будинку колишньої Маріїнської жіночої гімназії. Ця будівля була побудована 1884 р. в стилі російського класицизму.

Навчалися в гімназії здебільшого доньки дворян і чиновників, але й діти селян не обминали її. У Кам’янець-Подільській Маріїнській гімназії училися відомі оперні співачки Лідія Липковська, Зінаїда Рибчинська, художниця Ольга Жудіна (малювання та креслення гімназисткам викладав її батько - художник Дмитро Жудін), мати українського поета Миколи Бажана - Галина Поржецька, українська громадська діячка Олімпіада Пащенко, дружина визначного українського поета Володимира Свідзінсько-го - Зінаїда Сулковська.

Під час Першої світової війни у приміщенні гімназії був військовий шпиталь, який навесні 1916 р. відвідав російський імператор Микола II. У часи Української національно-демократичної революції тут діяла українська дівоча гімназія. Навчання частково проводили українською мовою, стали викладати курси історії та географії України. Після радянської реорганізації навчальних закладів тут почала діяти друга трудова школа.

Іван ДніпровськийУ 1922-1923 навчальному році директором другої школи був завідувач політосвіти Кам’янецького повіту, відомий пролетарський письменник, один із лідерів літературного угруповання «Гарт» Іван Дніпровський. До речі, справжнє його прізвище - Шевченко. 1923 р. в другій трудовій школі працювали 14 педагогів і навчались 232 учні. Матеріальний її стан був незадовільним. Не було власної бібліотеки, не вистачало підручників, посібників.

У 1920-ті рр. в будівлі другої школи ім.Т.Шевченка читались лекції з українознавства (української мови, української літератури, географії, історії та економіки України) для службовців міських державних, радянських і профспілкових установ та організацій. Тут працювали окружна та міська комісії з українізації державного апарату. В різний час до неї входили колишній голова Подільської «Просвіти» Євген Кондрацький, активний учасник Західноукраїнської революції 1919-1919 рр. Василь Гоца, колишні «просвітяни» Марія Недужа, Василь Зборовець, Василь Якимів та інші. Пізніше їх репресувала сталінська влада, а Марія Недужа загинула від рук німецьких нацистів.

У роботі міської комісії з українізації брав активну участь і директор трудової школи №2 ім.Т.Шевченка Федір Заручинський, який очолював школу у 1926-1929 рр. Він закінчив філологічний факультет Варшавського університету. Федір Олексійович викладав українську мову та літературу не тільки для учнів, а й на курсах українознавства в різних міських закладах та установах, був заступником голови міської комісії з українізації держапарату. В міській трудовій школі №2 ім.Т.Шевченка також проводились заняття з ліквідації неписьменності для дорослих мешканців Кам’янця-Подільського.

На початку 1930-х рр. відбулася чергова реорганізація шкільних закладів міста. Друга трудова школа «перетворилася» на ШКМ (школу колгоспної молоді) №2. У таких навчальних закладах навчались підлітки віком від 12 до 17 років. Навчання у них тривало три роки і мало передусім прикладний сільськогосподарський характер. У 1933-1934 рр. в ШКМ №2 навчались 292 учні. Імені Тараса Шевченка школа вже не носила. Можливо, це було пов’язано з тим, що радянська влада почала прохолодно ставитися до творчості поета, виявивши в його поезіях так звані «націоналістичні перекручення», які ніяк не вписувалися в офіційні догми «соціалістичного реалізму». 1936 р., після ліквідації в Радянській Україні ШКМ, міська школа №2 стала семирічною.

НОВА ДРУГА

Значно пізніше, вже у післявоєнний період, другу школу перевели в нову будівлю на вул.Чкалова (нині Князів Коріатовичів). Згодом школі знову надали ім’я Тараса Шевченка.

У навчальному закладі є музей, присвячений творчості Кобзаря. В ньому відбуваються різні культурно-освітні заходи, присвячені творчості українських письменників і діячів мистецтва.

Валерій НЕСТЕРЕНКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник історичного музею-заповідника.


Повернення до списку