Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



ВІВТОРОК, 21 ЛИСТОПАДА 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

11.07.2014

ТАЄМНИЦЯ КАМ’ЯНЕЦЬКОГО АРХІВУ ОГІЄНКА

Ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету професор Іван Огієнко з болем у серці згадував про свій науковий архів, науково-бібліографічну картотеку, присвячену творчості Тараса Шевченка, які він залишив у місті над Смотричем. Уже перебуваючи в еміграції, Іван Іванович зазначив, що йому зовсім не відома їхня подальша доля.
Іван ОгієнкоЩо ж сталося з архівом ректора та, зокрема, із картотекою? Відповідь на це запитання частково дає виявлена в архіві особова справа Івана Миронця, який у 1931-1932 рр. працював на кафедрі мови та літератури Кам’янець-Подільського інституту соціального виховання (скорочено - ІСВ). У вересні 1931 р. Народний комісаріат освіти УСРР відрядив Івана Дмитровича, який завершив наукове стажування у Київській філії науково-дослідного інституту Шевченка, до Кам’янця-Подільського. У нашому місті він пропрацював неповний навчальний рік, але зумів проявити себе з найкращого боку, викладаючи курси української літератури, історію російської літератури, всесвітньої літератури.
У жовтні-листопаді 1931 р. співробітники кабінету української літератури під керівництвом Івана Миронця ретельно дослідили книжковий архів Івана Огієнка, що був виявлений у книгосховищі інституту. Він складався із чотирьох скринь, де були картки матеріалів до словника української літературної мови. Серед них знаходилися комплекти словникових карток із «Кобзаря» Тараса Шевченка, «Енеїди» Івана Котляревського, з творчості російських письменників та окремих українських творів XVI-XVII ст. Крім того, у скринях зберігалися конспекти лекцій і записки Івана Огієнка з питань мовознавства та бібліографічні картки з методики мови.
У доповідній записці тодішньому директору ІСВ Петрові Пальку від 17 листопада 1931 р. Іван Миронець пропонував ці матеріали переслати на дослідження до Інституту мовознавства в Києві та до Київської філії інституту Шевченка. Зокрема, до інституту Шевченка вчений планував передати картки до словника «Кобзаря», «оскільки кабінет шевченкознавства Інституту Шевченка розробляє ось уже два роки видання словника шевченківського «Кобзаря».
До Всеукраїнського інституту мовознавства передбачалось передати решту словникових матеріалів, а конспекти Івана Огієнка з методики мови залишались як допоміжний матеріал на кафедрі мови та літератури Кам’янець-Подільського ІСВ.
Можна припустити, що, скоріше всього, уже на початку 1932 р. більша частина наукового архіву Івана Огієнка була перевезена до Києва. Однак 1933 р. після припинення політики «українізації» багатьох українських учених, які досліджували творчість Тараса Шевченка, було репресовано, тому сліди наукового архіву Івана Огієнка далі губляться.
Що ж до подальшого життєвого шляху Івана Миронця, то в липні 1932 р. він на запрошення тодішнього директора Дніпропетровського інституту професійної освіти Петра Палька, який раніше очолював Кам’янець-Подільський ІСВ, переїхав на роботу до цього вишу. Але і тут він пропрацював недовго. 1935 р. Іван Дмитрович очолив кафедру літератури Миколаївського педагогічного інституту. Маючи гарну фахову підготовку, авторитет науковця, будучи гарним педагогом, він швидко здобув популярність і повагу колег. Але в жовтні 1937 р. Миронець був заарештований і, за вироком НКВД, розстріляний.

Валерій НЕСТЕРЕНКО, кандидат історичних наук,
провідний науковий співробітник Кам’янець-Подільського історичного музею-заповідника.


Повернення до списку