НОВОРІЧНІ ПРИГОДИ ІСПАНЦІВ У КАМ’ЯНЦІ
Довгоочікувані Новорічні свята швидко промайнули, залишивши по собі радісні спогади та подарунки. А про подарунок, який отримали танцюристи нашого міста, годі було й мріяти: у засніжені морозні дні – трохи іспанського сонця, бадьорий стукіт кастаньєт і гарячі ритми фламенко. До Кам’янця на зимові вакації завітали іспанські хореографи Анхель ТАМАЙО та його молодий асистент Рауль де ла В’ЮДА (мабуть, кам’янчани ще пам’ятають запальні танці з кастаньєтами їхнього колективу «Айрес кастельянос» на майданах міста під час Травневих днів 2009 р.). Цілих три тижні гостювали вони у свого давнього друга – керівника танцювального колективу «Горличка» Дмитра НАЗАРЕНКА.
…Кам’янець, ніби на замовлення, зустрів гостей з теплих країв першим рясним снігом. Та відпочивати в гостях не довелося. Дізнавшись про приїзд іспанців, та ще й хореографів, кам’янецькі танцювальні колективи вишикувались у чималу чергу на майстер-класи з фламенко, адже цей танець українці знають і захоплюються ним, однак шкіл фламенко в Україні наразі небагато, а в Кам’янці – взагалі жодної. В результаті майже щодня, крім святкових, гості проводили в репетиційних залах, з радістю ділилися своєю культурою. Особливу увагу пан ТАМАЙО приділив рідному колективу свого друга Дмитра НАЗАРЕНКА, тож маленькі танцюристи з «Горлички» отримали в подарунок і танцювальну постановку, і цілу валізу дитячих кастаньєт.
Анхель ТАМАЙО є керівником декількох танцювальних колективів, до того ж – чемпіоном Іспанії з фламенко. Також він – співорганізатор декількох фестивалів в Іспанії та директор модельної агенції. Маючи свою програму на телебаченні, він пропагує українську культуру. Ця людина-оркестр просто фонтанує сонячною енергією своєї Батьківщини! Однак що за примха була – приїхати до України в розпал зими, коли морози були ого-го?
– Я вже з десяток років знайомий із хореографом Дмитром НАЗАРЕНКОМ, – розповідає Анхель. – Ми розділили дуже багато культурних акцій в Іспанії. Мені вдалося організувати невелику відпустку, тож я скористався нагодою провідати свого друга, а заодно і ближче познайомитися з Вашою культурою та традиціями.
Це вже другий наш приїзд в Україну, однак тоді не було змоги повноцінно зануритись у Ваше життя. Цього ж разу нам дійсно вдалося прожити Новий рік і Різдво по-українськи. Нам було дуже цікаво, оскільки в нас відмінні традиції святкування цих свят. Єдина спільна риса – і в Україні, і в Іспанії Різдво та Новий рік – це родинні свята.
Крім того, ми багато чули про те, що Росія та Україна – це холодні країни, зі снігом і морозом, тому самі хотіли повною мірою відчути цей контраст. Наші друзі та знайомі, дізнавшись куди ми їдемо, казали: «Ви божевільні! Ви ж не звикли до снігу!». Але нам тут дуже сподобалось, незважаючи на певний дискомфорт від холоду та слизьких тротуарів.
Ще б пак! Людям, котрі сніг бачили лише в кіно, – вийти на лід на Дністрі біля Хотинської фортеці! Чи поблукати казковим засніженим Кам’янцем, Чернівцями, Львовом! Чи поринути у зимову казку в Карпатах, та ще й з’їхати з гори на лижах! І все це – в атмосфері найчарівніших свят – Нового року та Різдва!
Тут і в Діда Мороза неважко повірити…
Анхель і Рауль з превеликим інтересом знайомилися з народними традиціями. Щоправда, справжніх колядників із вертепами вдалося побачити аж у Карпатах і Львові. В Кам’янці ж вони слухали колядки у виконанні хорової капели «Журавлик» (її керівник Іван НЕТЕЧА – також давній знайомий пана ТАМАЙО).
Іноземні гості дивувалися тому, які в людей довкола невеселі, невдоволені обличчя – і при цьому, коли сісти за один стіл і познайомитися ближче – українці виявляються такими ж щирими, веселими та компанійськими, як іспанці! А смакуючи українську кухню, не могли збагнути, чому наші господині, чекаючи на декількох гостей, готують, начебто на роту солдатів! Мабуть, щоб розгадати ці таємниці загадкової української душі, доведеться ще разок приїхати в гості…
– Пане ТАМАЙО, Ви ж приїхали начебто на свята, відпочивати, а замість того довелося добряче попрацювати. Багато було майстер-класів?
– Так, практично з усіма танцювальними колективами міста. Бажаючих танцювати фламенко виявилося багато. Між іншим, хочу зазначити, що нещодавно фламенко було занесено до реєстру світової спадщини ЮНЕСКО. І це чудово, що в Кам’янці ми побачили високий рівень танцю. Я сподівався, що ми зможемо розучити невеличкі комбінації фламенко, але в результаті нам вдалося поставити практично цілі танці!
– В уяві українців культура Іспанії настільки нерозривно пов’язана з фламенко, що існує стереотип, начебто кожен іспанець вміє танцювати його мало не з народження.
А чи насправді цей танець є популярним серед самих іспанців?
– У нас так само щодо країн колишнього СРСР існував стереотип, ніби всі поголовно – гімнасти, або що всі українці танцюють гопак. Але ж це не так! Тому ті, хто хоче навчитися мистецтву танцю, йде до спеціальної школи, де цього навчають. А ще, крім того, досить часто групи людей об’єднуються навколо якихось кафе, де вони чогось навчаються, обмінюються якимись комбінаціями, танцюють для власного задоволення. Втім це аматорський рівень, більш народний.
Звісно ж, в Іспанії досить популярними є й танці інших культур, як, наприклад, бальні, латиноамериканські чи східні. Однак іспанський танець – це завжди класика, це наша національна цінність і гордість. Він поза модою.
– Мабуть, ніхто так не любить танцювати, як іспанці, і щоліта країна просто вибухає сотнями фестивалів, які є надзвичайно популярними як серед самих іспанців, так і серед туристів. Яким чином вони проходять і в чому секрет такого успіху?
– Одне з головних завдань фестивалів – показати багатство культур інших народів. Але найголовніше для організаторів фестивалів – щоб люди могли не просто подивитися виступи на сцені, але й спробувати самим затанцювати, заспівати, пограти в народні ігри, скуштувати страви інших країн. Фестивалі в Іспанії функціонують чудово, тому що іспанці це дуже люблять.
– Хто організовує такі фестивалі? Це приватна ініціатива, міська влада чи, може, уряд?
– Лише інколи ініціатива йде від уряду. Найчастіше фестивалі організовують танцювальні колективи або ж культурні громадські організації. Наприклад, є Іспанська федерація фольклорних фестивалів, яка є членом Асоціації міжнародних фестивалів світу.
Є федерації фестивалів Півдня, Півночі, є фестивалі, які проводить ЮНЕСКО, є фестивалі Піренейських гір, що проводяться в Іспанії та Франції. Тобто є багато різних фестивалів, організатори яких мають свої асоціації.
– Хто їх фінансує?
– Якщо фестиваль організовує уряд або мерія, то, звісно, вони дбають про фінансування. Коли ж цим займаються приватні особи або громадські організації, то фестивалі проводяться на членські внески і, звісно, за допомогою мерії та спонсорів.
– Маленьку замальовочку іспанського фестивалю ми змогли побачити навесні 2009 року, коли до нас приїздив Ваш колектив. Чути Ваші кастаньєти просто посеред вулиці… Ці відчуття передати просто неможливо! То було справжнє свято, тож неодмінно хочемо бачити Вас у Кам’янці знову.
– Дякую, для мене це велика честь. Ми того разу привезли до Вас справжній іспанський фольклор, адже Ви, коли уявляєте собі Іспанію, то бачите лише один образ – фламенко. Тому дуже сподіваюся, що та культура, яку Ви побачили, – спражній фольклор нашої землі – Вам сподобалась. А ми повезли звідси величезний досвід людського спілкування. Найбільше враження тоді було саме від людей, які нас приймали.
– До речі, Ви пробували танцювати українські танці?
– Так, звісно. Однак в українських танцях є акробатична частина, яка нам просто не під силу.
– Пане ТАМАЙО, про що Ви будете розповідати своїм рідним і друзям, коли повернетеся додому?
– Ми щодня спілкуємося зі своїми рідними по телефону і щодня розповідаємо про нові враження. Найголовніше, що ми намагаємося зробити, – це якомога більше познайомити свої родини та друзів з Кам’янцем-Подільським, щоб вони також захотіли приїхати сюди.
Але потрібно багато таких Дмитрів Назаренків, котрі б поєднали іспанські міста з українськими. Дуже важливо знайти таку людину, яка могла би бути настільки відкритою і змогла б так об’єднувати, тому що перше моє враження, отримане від українців, – це доволі прохолодне ставлення. Ми, іспанці, зовсім інші: відкриті, життєрадісні. Тож для плідної співпраці потрібні люди, котрі зможуть створити таку «хімічну реакцію» між однією культурою та іншою. Мені, наприклад, Дмитро зумів подати Україну таким чином, що я надзвичайно зацікавився, і ось ми вже вдруге тут.
Цього разу я побачив багато танцювальних колективів, як вони працюють. Знаю, що між ними є певна конкуренція, і це нормально. Однак усі вони, коли вступають між собою у певні зв’язки, проходять через Дмитра, він уміє бути об’єднуючою ланкою.
І ще одна річ, яку я закарбував у своєму серці, – це малень-кі діти з «Горлички». Рівень їхньої підготовки, їхні обличчя, їхні очі – це просто здорово! І я вважаю, це добре, що діти навчаються не лише танцям, але й пізнають і позитивно сприймають інші культури.
Дмитра НАЗАРЕНКА з Іспанією пов’язує не просто дружба, а понад 16 років плідної співпраці на грунті культури. Щоліта «Горлиця» презентує наше місто та Україну на іспанських фольклорних фестивалях, а сам Дмитро Миколайович є співорганізатором декількох із них та організатором Міжнародного фольклорного фестивалю у місті Вільясана де Мена, незмінним ведучим якого є Анхель ТАМАЙО.
Крім того, наприкінці 90-х декілька років поспіль діяв благодійний проект, у рамках якого до Іспанії на відпочинок їздили діти-сироти, напівсироти, діти з багатодітних і малозабезпечених сімей. А минулого року Дмитро НАЗАРЕНКО спільно з мерами двох міст Країни Басків (Іспанія) започаткували новий проект міжнародного обміну молоддю.
– Дмитре Миколайовичу, розкажіть про цей проект докладніше.
– Його було започатковано минулого року, коли до мене приїхали мери двох міст Країни Басків. Це був приватний візит, однак міський голова Анатолій НЕСТЕРУК зустрівся з іспанськими колегами і тоді було задекларовано бажання обміну досвідом у галузі культури, освіти і туризму. Анатолій Макарович запросив іспанську делегацію молоді на «Терра-Героїку».
На жаль, фестиваль відмінили, а вже було куплено авіаквитки і мені довелося змінити програму – трохи познайомити іспанців з Україною. Я повіз їх до Львова, в Карпати, у Кам’янець, і ще ми відвідали Чорнобиль. При цьому була насичена культурна програма, і поїздка їм дуже сподобалась. Коли іспанці були у Кам’янці, вони відвідали зал, в якому займається «Горличка», і передали невелику допомогу на його ремонт.
Тепер ми плануємо відправити влітку групу молоді до Іспанії на стажування в галузі культури, освіти і туризму. Зараз укладаємо перелік тем, які нас можуть цікавити, для того, щоб кращий досвід застосувати в нашому місті, адже у будь-якій сфері, у тих же фестивалях, не потрібно вигадувати велосипеда. Потрібно просто поїхати, подивитися і спробувати адаптувати це в наших умовах.
– В Іспанії у Вас багато друзів, і свої проекти Ви базуєте саме на цьому грунті. Цікаво знати, який проект Ви замислили з паном ТАМАЙО?
– Проект майстер-класів з танцювальними колективами полягав ось у чому: в Іспанії є танець, який має назву «Севільяна» (один зі стилів фламенко), який складається з 4-х частин. З кожним танцювальним колективом ми розучили по одній частині, тож у майбутньому ми зможемо спокійно змонтувати невелику іспанську сюїту на тему «Севільяни» спільно з чотирма колективами.
А взагалі, ми з Анхелем співпрацюємо постійно, він дбає про наші колективи в Іспанії, як рідна мама. Цього року ми з ним знову плануємо один із танцювальних колективів Кам’янця відправити на фестиваль в Іспанію. Я завжди з радістю допомагаю всім нашим колективам. Наприклад, в Іспанії неодноразово побували «Абра» та «Апельсин».
Ми зі свого боку постаралися віддячити Анхелю та Раулю тією ж гостинністю. При нагоді хочу подякувати керівникам цих колективів Лілії ПАШИНСЬКІЙ та Аллі ПАЩЕНКО, а також голові міської організації партії «Сильна Україна» Едуарду КУЛЬЧИЦЬКОМУ за те, що вони допомогли гідно прийняти гостей.
P.S. Після трьох тижнів у Кам’янці іспанські хореографи ще присвятили по декілька днів Львову та Києву, побували на репетиціях і виставі у Львівській опері, відвідали новомодний спектакль «Барон Мюнхгаузен» і з цілою торбою вражень повернулися до сонячної Іспанії. А у нас тут сніг взяв та й розтанув…