Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



НЕДІЛЯ, 24 ВЕРЕСНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

10.07.2015

МІСЬКА ДУМА У 1917-1918 РОКАХ

«Формування та діяльність місцевих державних адміністрацій та самоврядування в період Української революції 1917-1920 рр.» - такою була тема круглого столу, що відбувся 2 липня в міській Ратуші. Організаторами заходу стали історичний музей-заповідник, історичний факультет національного університету та міська організація Національної спілки краєзнавців України.
Планувалося заслухати 11 доповідей дослідників із Києва, Вінниці, Тернополя, Хмельницького та Кам’янця. Але Виступає Валерій Нестеренко. Фото Петра Ігнатьєвагості через низку об’єктивних обставин до міста над Смотричем не прибули, тож круглий стіл звівся до заслуховування та обговорення тільки п’яти виступів місцевих дослідників. Утім заплановано видати збірник за матеріалами круглого столу, куди увійдуть і не виголошені 2 липня доповіді.
Отже, молодший науковий співробітник музею Вадим Гудима розглянув формування місцевих держадміністрацій на Поділлі від листопада 1919-го до липня 1920 р., коли в Кам’янці-Подільському головноуповноваженим Уряду Української Народної Республіки був Іван Огієнко. Кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник музею Валерій Нестеренко детально висвітлив діяльність Кам’янець-Подільської міської думи наприкінці 1917 - упродовж 1918 р. Про єврейські громадські ради Поділля 1919 р. розповів кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України К-ПНУ Вадим Стецюк. Аспірантка цієї ж кафедри Олеся Бачинська виступила з науковою розвідкою «Міський збір із платних публічних видовищ і місцеве самоврядування в добу гетьманату». Завершила круглий стіл розповідь ученого секретаря музею та модератора заходу Руслана Йолтуховського про відображення життя та діяльності губернського комісара Поділля Григорія Степури у фондах і експозиції музею.
Сьогодні ми ознайомимо читачів з основними викладками доповіді Валерія Нестеренка про діяльність міської думи в 1917-1918 рр., а в наступному номері подамо детальну розповідь про Григорія Степуру за матеріалами, які надав Руслан Йолтуховський.

ПЕРШІ ДЕМОКРАТИЧНІ ВИБОРИ

Діяльність місцевих органів самоврядування в часи Українських національно-визвольних змагань 1917-1920 рр. недостатньо висвітлено в сучасній українській історіографії. Це стосується і Кам’янець-Подільської міської думи. Варто зазначити, що це була перша міська дума в місті над Смотричем, обрана демократичним шляхом. Її діяльність вдалося дослідити на основі протоколів засідань міської думи, які, на жаль, втрачено для дослідників під час пожежі у міському архіві в квітні 2003 р.
Отже, після Лютневої революції до влади в Російській імперії прийшов Тимчасовий уряд, який проголосив загальне виборче право. Майновий ценз для громадян було скасовано. Восени 1917 р. в усіх містах Поділля відбулися вибори до місцевих органів самоврядування. Проходили вони за пропорційною виборчою системою. Тобто політичні партії та блоки, профспілкові, виробничі організації або просто групи громадян могли висувати свої виборчі списки, за які голосували громадяни. Передвиборча агітація відбувалася майже без будь-яких перешкод із боку місцевої влади. Тож можна стверджувати про демократичний характер виборів.
Вибори до Кам’янець-Подільської міської думи проходили на фоні гострої політичної боротьби, що розгорнулася тоді в Україні. Це певним чином вплинуло і на їхні результати. Перше засідання новообраної думи пройшло 25 листопада (8 грудня за новим стилем) 1917 р. До того часу вже відбувся більшовицький переворот у Петрограді, внаслідок якого до влади стали більшовики та була проголошена Третім Універсалом Центральної Ради від 7 (20) листопада Українська Народна Республіка.

ОСНОВНІ ФРАКЦІЇ

Найбільше місць у думі - аж 17 - здобули представники об’єднаного єврейського блоку національного самовизначення. Це пояснюється тим, що тоді понад 40% жителів міста становили євреї, які, природно, голосували за своїх репрезентантів.
Аспірантка Олеся Бачинська та ведучий круглого столу Руслан Йолтуховський. Фото Петра ІгнатьєваДругим за чисельністю був соціалістичний блок - 15 депутатів. Тут ми бачимо багатьох відомих людей, котрі відіграли помітну роль в історії Поділля. Серед них - і меншовик (пізніше - більшовик) Рафаель Саркісов, який згодом працював на керівній посаді в Подільському губкомі КП(б)У. До блоку ввійшли також кілька керівників місцевих єврейських партій «Бунд» і «Поалей Ціон», що перебували на соціалістичних радикальних позиціях. У цій же фракції опинився і відомий польський історик, член Подільського історико-археологічного товариства Олександр Прусевич. Його історично-топографічний нарис «Кам’янець-Подільський», виданий 1915 р., досі є однією із найкращих праць з історії міста. Плідна наукова діяльність не заважала Олександрові Миколайовичу дотримуватися радикальних політичних поглядів і виступати під час засідання міської думи від імені партії соціалістів-революціонерів.
Третьою за чисельністю фракцією в думі став Український соціалістичний блок - 11 депутатів. Його очолювала видатна представниця українського національного відродження, один із керівників губернського товариства «Просвіта» Олімпіада Пащенко, яка дуже багато зробила для розвитку української культури й освіти на Поділлі.
Чимало було депутатів і від польського списку - 9. Цю фракцію очолив Антон Шульмінський - відомий громадський діяч Кам’янця, один із лідерів міської польської громади. Членом польської групи в міській думі був ксьондз Іван Борисюк, який пізніше брав безпосередню участь у боротьбі за відновлення незалежної Польської держави.
Загалом саме ці чотири політичні сили відігравали головну роль у роботі тодішньої міської думи. До неї також потрапило по декілька представників від інших політичних сил. Так, від демократичної ділової групи та спілки ремісників було обрано по двоє депутатів, від єврейської організації спілки дрібних домовласників, від спілки службовців, спілки домовласників - тільки по одному.

ПЕРШЕ ЗАСІДАННЯ

У першому засіданні думи взяли участь 57 осіб. Спочатку попередній міський голова Антон Шульмінський привів до присяги новообраних гласних. Після цього кожна фракція зачитала свої декларації, де йшлося про перспек-тиви розвитку міста. Багато уваги приділялось і поточним політичним питанням.
Представники єврейських політичних партій виступали єврейською мовою, члени соціалістичного блоку - російською, лікар Олександр Нейман від польського блоку - польською. Це свідчило про демократичні процедури в роботі думи, але створювало певні труднощі та напругу, оскільки переклад промов (часто недосконалий) забирав багато часу.
Представник українського соціалістичного блоку Олександр Красовський (єдиний, хто виступав на першому засіданні українською мовою) зауважив, що «хоч в міській думі... всього 11 гласних українців, однак українська соціалістична фракція вважає, що міста України повинні стати справжніми культурними центрами УНР». Цим самим він продемонстрував прагнення українського блоку рішуче відстоювати українські національні інтереси під час роботи в думі.
Після політичних декларацій перейшли до виборів голови міської думи. Найчисельніша фракція (єврейський блок національного самовизначення) заявила, що у виборах брати участі не буде і від голосування утримається. В результаті міським головою обрали Олександра Красовського. За нього проголосували 39 гласних. Обрали і міську управу, членами якої стали Антон Шульмінський, Рафаель Саркісов та інші.

ПЕРШІ КРОКИ

Праця міської думи проходила в надзвичайно важких політичних умовах. Солдати дезорганізованої російської армії, котрі під впливом більшовицької агітації покидали фронт, часто грабували селян, внаслідок чого значно погіршилася продовольча ситуація і в Кам’янці-Подільському. Незважаючи на це, дума поряд із вирішенням поточних господарських питань прийняла кілька важливих рішень для розвитку освіти, культури, політичного та релігійного життя міста.
Так, 14 грудня (27 грудня за новим стилем) 1917 р. дума ухвалила резолюцію, де, зокрема, говорилося про необхідність відкриття у місті навчальних закладів з українською, єврейською, польською мовами навчання, які б враховували етнічний склад учнів і побажання батьків. Раніше навчання в усіх гімназіях, повітових училищах міста проводилося тільки російською мовою.
4 січня 1918 р. дума обговорила питання про обрання делегатів на Московський з’їзд міст, метою якого був захист демократичних Установчих зборів, й ухвалила спочатку обміркувати це питання із членами Центральної Ради та Генерального Секретаріату. Через несприятливі політичні умови міська делегація до Києва так і не добралася, а згодом Установчі збори розігнала група червоноармійців та анархістів.
15 січня 1918 р. дума вирішила створити спеціальну комісію, що мала вивчити доцільність заснування в Кам’янці-Подільському університету. До її складу увійшли відомі науковці та громадські діячі: Петро Бучинський, Кость Солуха, Юхим Сіцінський, Олімпіада Пащенко, Олександр Шульмінський, Олександр Прусевич та інші.

НАЙВАЖЛИВІША УХВАЛА

Плідна праця міської думи була перервана наприкінці січня 1918 р. в зв’язку з приходом на Поділля більшовиків. Усі місцеві органи самоврядування припинили діяльність. Встановилася влада революційного комітету, яка виключала будь-яке демократичне вирішення тих чи інших місцевих проблем.
Засідання думи відновилися 22 лютого (за старим стилем) 1918 р. після формального відновлення в місті влади УНР. Фактично ж, контроль у місті був у руках австрійського військового командування. Цього дня члени міської думи схвалили кілька конкретних заходів, щоб ліквідувати негативні наслідки перебування радянської влади у місті. Адже багато кам’янчан зазнали значних матеріальних і моральних збитків від червоноармійців, втратили майно, їхні помешкання були пограбовані або зруйновані. Міська влада надала посильну допомогу потерпілим мешканцям.
Найважливішою ухвалою міської думи цього складу було прийняте після доповіді комісії майже одноголосно (тільки один гласний утримався) рішення про необхідність відкриття в місті над Смотричем Українського державного університету, в якому мали бути спеціальні кафедри також із польської, єврейської, російської історії та літератури. До складу комісії з організації університету були включені представники від усіх найчисельніших фракцій думи.

ПІСЛЯ ПЕРЕВОРОТУ

29 квітня 1918 р. в Україні відбувся державний переворот: замість УНР проголошено Українську Державу на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським, а соціалістичну Центральну Раду розпущено.
Міська дума питання про нову владу обговорила 9 травня 1918 р. На початку засідання, на якому були 46 гласних, представник соціалістичної фракції Рафаель Саркісов доповів про свою розмову із представниками австрійської окупаційної влади, котрі наполягали, щоби питання про уряд Павла Скоропадського навіть не ставилося на обговорення в думі. Ця інформація викликала обурення серед присутніх. Протестуючи проти австрійського втручання у справи місцевого самоуправління, члени соціалістичної та української фракцій висловилися за негайне обговорення питання про зміну політичної влади. Більшістю голосів ця пропозиція була підтримана, хоч шестеро осіб на знак незгоди залишили засідання думи.
У наступні місяці дума відмовилася від обговорення політичних питань, зосередилась, переважно, на місцевих соціально-економічних, господарських, культурно-освітніх проблемах. Багато вона зробила в царині освіти, культури, збереження історичних пам’яток старого Кам’янця. Так, 18 травня на пропозицію керівника польської фракції Антона Шульмінського дума ухвалила визнати мінарет поблизу Кафедрального костелу «пам’яткою суспільного значення» та закрити проїзд для автомобілів на подвір’я поблизу цього храму.
У червні 1918 р. дума надала значні кошти на утримання дітей дитсадків українського товариства «Просвіта», польського римо-католицького благочинного товариства та єврейської громади. 31 червня вирішено порушити перед Міністерством народної освіти питання, щоб викладання в міських гімназіях, починаючи з підготовчого та першого класів, велось українською мовою, а також аби у закладах, де навчалося багато дітей місцевих євреїв і поляків, викладалися польська та єврейська історія і література.
Губернська влада активно втручалася в діяльність міської думи. Майже всі члени української фракції, котрі опинились у непримиренній опозиції до влади гетьмана, стали на шлях рішучої боротьби з ним, і засідання думи майже не відвідували. Внаслідок цього зібрати кворум у думі вдавалося дуже рідко, тому багато міських питань довго не вирішувалися. Після 29 вересня 1918 р. засідання думи взагалі не відбувалися.

НОВИЙ ПОВОРОТ

15 листопада 1918 р. розпочалось повстання, організоване Українським Національним Союзом та Директорією проти гетьманської влади. На Поділлі влада Директорії встановилася вже через кілька днів після початку збройного виступу, майже ніякого опору з боку гетьманців тут не спостерігалось. А деякі члени української та соціалістичної фракцій безпосередньо брали участь у бойових діях проти нечисленних гетьманських загонів.
21 листопада відновилися засідання міської думи. Вона вшанувала пам’ять усіх тих, хто загинув у боротьбі проти влади Скоропадського. У виступах представників «Бунду», РСДРП, соціалістів-революціонерів, соціалістичного блоку, сіоністів лунали слова підтримки діяльності Директорії, висловлювалася радість з приводу відновлення УНР.
Уже на цьому засіданні помітні були розходження між фракціями щодо деяких принципових питань. Якщо гласних від соціалістичного та об’єднаного єврейського блоків більше цікавили соціальні питання, проблеми демократизації суспільства або організація єврейської автономії, то члени української фракції більше уваги приділяли проблемам побудови української державності.
Поки що на грунті спільної боротьби проти консервативно-поміщицької влади гетьмана ці суперечності ще яскраво не проявлялись, але далі призвели до гострих політичних та етнонаціональних конфліктів. Політичні шляхи гласних міської думи наступного року остаточно розійшлись: одні приєдналися до більшовиків, другі взяли участь у польському політичному русі, треті активно боролися за незалежну Українську Народну Республіку, а дехто взагалі емігрував за кордон.

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку