Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:



НЕДІЛЯ, 19 ЛИСТОПАДА 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

22.01.2016

ЖВАНЕЦЬКІ «ГРЕЧАНИКИ» ХАРКІВ’ЯНИНА

Харківський театрознавець Іполит Зборовець (одразу ж попереджу, що в його прізвищі наголос падає на перший склад) завжди з приємністю згадує подільські села Гаврилівці та Жванець, адже тут промайнуло його дитинство.
Іполит ЗборовецьЩоправда, Іполит Васильович народився не на Поділлі. З’явився він на світ 7 жовтня 1939 р. в славному місті на березі Азовського моря, яке нині добре нам відоме як Бердянськ. Але за кілька місяців до народження Іполита,
а саме 17 липня 1939 р., Бердянськ перейменували на честь знаменитої льотчиці Поліни Осипенко.
11 травня того ж 1939 р. вона освоювала «сліпі» польоти разом із льотчиком Анатолієм Сєровим. Обоє загинули, імена обох надали містам. У Росії досі є місто Сєров, в Україні ж ще 1958 р. місто Осипенко знову стало Бердянськом.
Батько Іполита - український мовознавець і літературознавець Василь Степанович Зборовець (думаю, ви не забули, на який склад падає наголос) - був родом із Гаврилівців. У Кам’янці-Подільському він закінчив інститут народної освіти, деякий час викладав у ньому, але 1927 р. перебрався до тодішньої української столиці - Харкова. Там його 1933 р. заарештували, звинуватили в націоналістичній викладацькій діяльності та шкідництві на науковому фронті, але за такі гріхи (звісно, що надумані) присудили всього два роки таборів. Відбувши ув’язнення в Карелії, Василь Степанович урешті повернувся в Україну й 1938 р. став викладати в педінституті в Бердянську. Наступного року дружина Ганна Володимирівна подарувала йому сина Іполита.
При наближенні німців до Приазов’я Зборовці не евакуювалися, проте 1943 р., незадовго до наступу радянських військ, перебралися на батьківщину батька - в Гаврилівці. Можливо, подалися би й далі - на Захід, але завадив мікроінсульт Василя Степановича. Щоправда, він ще спромігся викладати в місцевій школі, але
18 грудня 1944 р. в уже визволених від німців Гаврилівцях відійшов у вічність.
Мама перебралася з маленьким сином до сусіднього Жванця, де Іполит пішов у перший клас. Згодом в одному з листів він писав: «…щодо моєї української мови. Це рідні Гаврилівці й українська школа в містечку Жванець, вплив села. Крім того, всі мої тітоньки й дядечки з боку мами були українофіли, патріоти, шанували все українське, співали народні пісні. Тому не дивно, що і я змалку співав «Реве та стогне Дніпр широкий» і навіть танцював «Гречаники».
Обкладинка книжки про батькаІполит Зборовець 1964 р. закінчив Харківський бібліотечний інститут. Того ж 1964 р. цей виш реорганізовано в Харківський державний інститут культури, й того ж року в ньому став працювати Іполит Васильович. Перетворення його рідного закладу продовжилося в незалежній Україні: від 1998 р. - це Харківська державна академія культури. Тут Зборовець у 2005-2006 рр. завідував кафедрою мистецтвознавства, літературознавства та мовознавства, а від 2006 р. працює професором цієї кафедри.
Зауважимо, що 1969 р. Іполит Зборовець заочно закінчив ще й педагогічний інститут у Бєлгороді (Російська Федерація).
Іполит Васильович досліджує драматургію російської та української літератур XX ст. Дисертацію Зборовця на здобуття ступеня кандидата філологічних наук присвячено проблемам характеру та художній своєрідності драматургії Олександра Вампілова (кіноглядачі, напевно, пам’ятають фільм «Старший син», знятий за його п’єсою). У дисертації на здобуття ступеня доктора мистецтвознавства, захищеній 1996 р., Зборовець дослідив міфологізацію та театралізацію реальності як соціокультурний феномен у радянській драматургії 1970-1980 рр.
2011 р. в Хмельницькому Іполит Зборовець у співавторстві з доктором філологічних наук Віталієм Мацьком видав книжку, присвячену своєму батькові: «Василь Зборовець: життя і наукова діяльність».

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку