Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

ЧЕТВЕР, 20 ВЕРЕСНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

06.01.2012

ЗУСТРІЧАЙМО ВІФЛЕЄМСЬКУ ЗОРЮ!

Валентина Волошина Наближається православне Різдво - свято, що має у своїй основі не лише давні традиції, але й незмінне значення, близьке та зрозуміле кожному з нас, - народження Спасителя, Ісуса Христа. Сьогодні ця блага Звістка звучить жадано та урочисто для кожного українця, адже прихід Спасителя на Землю - це надія для кожного з нас, що Його милість, доброта та благословення не обминуть наш дім, місто, країну.

Святкові Вертепи по селах і містах разом із Різдвяним передзвоном знову розповідають нам історію Христа. І мені здається, найголовніше в ній те, що Той, хто керує світом і міг би народитися в найбагатших хоромах, прийшов у світ у хліві, серед корів та овець, і був сповитий і покладений у ясла, щоб кожен, навіть найбід­ніший віфлеємський пастух, міг узріти лик Спасителя, прийти і поклонитися йому!  

Для мене Різдво - це свято, сповнене великої урочистості й одночасно великої простоти. Сам Бог вирішив прийти у цей світ і стати доступ­ним кожному і всім.
З нагоди Його Різдва могли б бути влаштовані гучні фуршети і бенкети, на які потрапили б лише обрані, найбагатші та найвідоміші, а не прості, звичайні люди. Але Ісус вирішив інакше, бо Він є Спасіння для всіх, Надія та Віра, хоч і наділений найбільшою і найвищою владою у Всесвіті.
У святі Різдва мені якось відкрився ще один аспект. Різдвяні Вертепи - це люди, переодягнуті у різні маски. Не тільки янголів і святих, але й тварин, звірів, навіть нечистого… Так і в житті буває. Кожен з нас одягає свою маску - ту, яка йому до вподоби найбільше, яка близька його сутності. Однак, прийшовши до Спасителя Христа, ми розуміємо, що жодна маска не тримається на обличчі поряд із Його святістю, Його милосердям та любов’ю. Тому Різдвяна Зоря недаремно щороку кличе нас знову і знову прийти до тих ясел, в яких народився Спаситель світу, і, вклонившись Йому як Господу Неба і Землі, набратися сили та сміливості позбутися тих масок і знову стати людьми, повернутися до людської подоби. Проявляти розуміння, повагу, взаємну любов та милосердя, прощення та доброту до тих, хто поряд з нами сьогодні.
У прикладі Різдва Христового я бачу ключ до майбутнього нашої України. Іншого майбутнього, а не того, яке можливе для нас з огляду на сьогоднішні обставини у державі.
Чи можна сьогодні вирішити свої щоденні насущні проблеми так, як прийшли колись до Віфлеємського вертепу прості пастухи і узріли Спасителя світу, отримавши певну надію на Божу милість, допомогу та спасіння?!
Кожен з нас, хто мешкає в Україні, кожен українець, котрий святкує Світле Різдво Христове, не може не відчути змін, не може не бачити тих подій, котрі відбуваються сьогодні в державі. І кожен з нас розуміє, що настає час жити не лише за бажанням, але й за совістю, навчитися справедливо оцінювати та судити насамперед себе, а потім інших, бути милосердним і творити добро, благословляти, а не проклинати.
Саме до цього закликає нас Різдвяна Зоря, яка вкотре веде до ясел, де лежить новонаро­джений Спаситель світу.
Сьогодні не у кожної родини вистачить достатку, аби приготуватися до Різдвяного столу. Не кожна літня людина чи дитина отримають тепло і любов ближніх - занадто багато байдужості та черствості у наших серцях. Не кожна українська родина збереться у Святвечір за столом, бо її розділяють безжалісні кілометри, що простяглися між Україною і далекими іспаніями та італіями, де заробляють на життя наші заробітчани.
Лідер нашої політичної сили Юлія ТИМОШЕНКО теж не зможе, як і багато інших політичних в’язнів, святкувати Різдво у родинному колі, тому що принципи та цінності, за якими вони вибудовували життя України, сьогодні засуджені.
Цей список можна продовжувати до безкінечності. І стає зрозумілим, що Різдво Христове - це не просто старовинне свято у календарі. Різдво Христове - це совість нашої душі, віха, що зупиняє нас і змушує подумати про ближнього, з яким вчинили несправедливо, про стражденного, котрому в змозі допомогти, та не допомогли.
Різдво - це оновлення нас самих, відновлення внутрішнього спокою та гармонії. Різдво - це те, що має починатися у кожному з нас, бо за­кладене в нас від Початку. Різдво - це вияв Божої любові до людей. Тому, на мою думку, перше, до чого закликає нас Різдво, - прощати та дарувати любов ближнім.
Тож сьогодні, напередодні Різдва Христового, я хочу засіяти оселю кожного кам’янчанина, незалежно від того, сприймають мене у цій родині чи ні, побажаннями добра, злагоди та до­статку! Бо особисто я у кожному з Вас, шановні кам’янчани, бачу насамперед особистість, створену Богом на добро і щастя!
Нехай же на Вашому столі у Святвечір буде дванадцять смачних страв, у засіках - достаток, а у родині - злагода та любов!
Нехай добро і Божа милість не обминають Вашу родину, а перебувають у ній завжди!
З найкращими і найсвітлішими побажаннями у Святвечір,

Ваша Валентина ВОЛОШИНА.  
Христос Рождається!  
Славімо Його! 


Повернення до списку