• ДОПОМОЖІТЬ

Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

ПОНЕДІЛОК, 16 ЛИПНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

06.01.2012

СТАРИЙ ЯК СВІТ НОВИЙ РІК

К ЯБЛУКА  
СТАЛИ СКЛЯНИМИ


ФОТОГоловною прикрасою новорічного дерева здавна були яблука. Ще восени відбирались найкращі плоди та зберігались до самих свят. З другої половини XVIII ст. поряд із фруктами на ялинці з’являються паперові квіти, позолочені шишки, фігурне печиво. На ялинкові прикраси впливала близькість Різдва, тому гілки новорічного дерева прикрашались також свічками й ангелами, а на верхівці з’явилась шестикутна зірка - символ Віфлеємської звізди, що вказала волхвам шлях до новонаро­дженого Ісуса.
В основі виникнення скляної іграшки - кулі, що нині є основною новорічною прикрасою, лежить реальний історичний факт. 1848 р. в Німеччині трапився тотальний неврожай яблук, а отже, не вистачало головної різ­двяно-новорічної прикраси. Щоб не порушувати традиції, склодуви з містечка Лауша, що в Тюрингії, виготовили прототип яблук - кульки різного розміру з прозорого та кольорового скла. Ці блискучі кулі мали такий шалений успіх, що від них уже неможливо було відмовитися. В наступні роки кулі почали виготовлятись масово. 1867 р. там же, в Лауші, відкрився газовий завод, на якому виробляли кулі за новою технологією. Перші кулі для блиску вкривалися свин­цем, що був вельми шкідливим для здоров’я. Тепер же майстри, користуючись вдосконаленими газовими пальниками з полум’ям надвисокої температури, мали можливість видувати більш тонкостінні кулі. А свинець замінили на нітрат срібла.
Важливою різдвяно-новорічною прикрасою стала перша в світі елект­­рогірлянда, яку створив та запатентував американський винахідник Едвард Джонс 1882 р. І скляні кулі, і електрогірлянди в основному завозилися в Російську імперію з інших країн. А місцеві кустарі в невеликих артілях виготовляли на той час ялинкові іг­рашки з паперу та фольги, тканини та вати (на фото 3), пап’є-маше і соломи. Значного розвитку іграшкове виробництво не мало, бо було сезонним, а тому й не вельми прибутковим.

РЕПРЕСОВАНА 
ТА РЕАБІЛІТОВАНА


ФОТО 2Після Першої світової війни почали відкриватися вітчизняні виробництва з видування скляних куль, але революційні події 1917 р. та безлад у країні повністю перекреслили їх розвиток. Нова влада оголосила різ­двяно-новорічні свята в числі ін­ших «буржуйським» пережитком, то­му виробництво іграшок на державному рівні припинилося. Нечисленні ялинки, які люди ще по старій пам’яті ставили, були прикрашені іграшками зі старих запасів, а також саморобними прикрасами. Незабаром, з 1927 р., радянська влада, розгорнувши антирелігійну кампанію, взагалі заборонила ялинку як ідеологічну загрозу новій комуністичній моралі. День Нового року 1 січня став робочим, а день Різдва Христового оголосили Днем ін­дустріалізації. 
Проте сама ідея Нового року як переломного моменту в житті кожної людини, його привабливість очікування змін на краще та здійснення найзаповітніших мрій змусили ідеологів компартії за дуже короткий історичний термін повернути новорічні свята і ялинку, однак без релі­гійного змісту. 28 грудня 1935 р. в газеті «Правда» була опублікована стаття 2-го секретаря ЦК КП(б) України Павла ПОСТИШЕВА «Давайте организуем к Новому году детям хорошую елку». Буквально наступного дня по всій країні засяяли вогнями тисячі ялинок! Перші «реабілітовані» ялинки знову прикрасили горіхами та шишками, цукерками, яблуками, паперовими ліх­тариками та квітами. Радянські артілі швидко налагодили виробництво новорічних іграшок, що виготовлялися вручну з вати і пап’є-маше - це були фігурки Діда Мороза, дітей, парашутистів тощо.
1937 р. видавництво «Учпедгиз» випустило посібник «Елка в детском саду» з детальними настановами «куди, що і як» вішати на новорічну ялинку. З переліку іграшок, які згадуються на сторінках книжки, стає зрозуміло, що їхній асортимент значно розширився: це різноманітні овочі та фрукти, звірята, пташки та метелики. А от знамениті скляні кулі в переліку відсутні, бо масове виробництво ще не було налагоджено.
Передвоєнні ялинки вкрились скляними іграшками з радянською символікою - зірками, серпом і молотом, прапорами, написом «СССР». 1937 р. було випущено серію куль червоного кольору із зображеннями «во­ждів пролетаріату», однак майже одразу факт «повішання вождів» на ялинку було визнано крамольним, а їх випуск було припинено. Зате масово виготовляли різноманітні ракети та дирижаблі, паровози і броньовики, стилізовані кулі, фігурки піонерів і червоноармійців. Верхівку ялинки прикрасила п’ятикутна червона зірка.
Друга світова війна обернулась великим лихом для радянської України. Однак випуск ялинкових прикрас на неокупованій території радянської держави не припинявся навіть у роки війни. Правда, їхня кіль­кість була обмежена, і особливим асортиментом вони не вирізнялися. В основному це були звірята з пресованого паперу. Деякі московські заводи виготовляли невеликі партії іграшок з відходів воєнного виробництва - дроту, металевої струж­ки, шматочків металу. Це були хатинки, кошики, метелики, зірки тощо (на фото 2). На фронтах наші солдати теж влаштовували ялинки, прикрашаючи їх усім, що потрапляло під руку. Російська поетеса Юлія ДРУНІНА, ветеран війни, у своєму вірші «Елка» згадувала:
«…Не игрушки на ней,
а натертые гильзы блестели,
Между банок с тушенкой
трофейный висел шоколад…»
Друга світова війна завершилася цілковитою перемогою Радянського Союзу. В країні поступово налагоджувалося мирне життя, швидкими темпами велися відбудовчі роботи. Відновилось і культурне життя.

НОВОРІЧНА ЛИХОМАНКА

ФОТО 3Влада нарешті визнала значимість свята Нового року, і, починаючи з 1947 р., 1 січня стало вихідним днем. Новорічно-прикрашальне виробництво набуло державного значення. Виготовленням скляної іграшки почали займатися новозбудовані заводи ялинкових прикрас та спеціалізовані цехи скляних підприємств. Певною мірою зміцненню та вдо­сконаленню галузі виробництва новорічних іграшок сприяли трофейні технологічні лінії, вивезені із західних заводів після війни. Зокрема, широко розповсюдились іграшки зі скляних трубочок та намистин, що нанизувались на дріт. Такі іграшки вироблялись у невеликій кількості в Німеччині ще наприкінці ХІХ ст. В Англії їх називали «beaded» - «зроблений з намистин». Радянські майстри з такого матеріалу створювали зірки, парашути, світлофори, різні абстрактні фігури, довге крихке намисто-гірлянду. Виробництво іграшок з паперу та пресованої вати практично припинилося.
В Україні перша фабрика ялин­кових прикрас відкрилася 1946 р. Це було велике підприємство у Львівській області, де працювало понад 500 осіб, а його продукція розповсюджувалась по території Радянського Союзу вагонними партіями.
Скляна іграшка продовжує залишатись яскравим виразником політичного та культурного життя радянських людей. Ідеологічний наліт у вигляді серпа з молотом та написів «СССР» поступово зникає, натомість іграшки все більше набувають казкового характеру. Так, 1949 р. до 150-річчя від дня народження великого російського поета Олек­сандра ПУШКІНА була випущена велика партія іграшок - персонажів його казок. На ялинці зустрічалися золоті рибки, русалки, богатирі, злий чарівник Чорномор, дідусь із рибальською сіткою, царівна Лебідь, шамаханська цариця тощо. Виконані у склі та майстерно розмальовані вручну такі іграшки стали дуже популярними, тому випускалися ще декілька десятиліть.
Тим часом країна жила своїм життям, і новорічно-іграшкова галузь чуттєво реагувала на всі­лякі події та їхнє ідеологічне підгрунтя. Так, у другій половині 50-х - на початку 60-х, коли державою керував Микита ХРУЩОВ, іграшкові фабрики випустили неймовірну кількість скляних овочів та фруктів: яблук, вино­граду, полуниць, груш, горіхів, огірків тощо. Та найголовнішою іграшкою цього періоду була кукурудза. Як важливий «стратегічний» їстівний продукт, кукуру­дзу-іграшку штампували у великій кількості, в різних кольорах та розмірах (на фото 1). На території СРСР кукурудза стала другою за популярністю ялинковою прикрасою після славнозвісної кулі.
На початку 60-х актуальною виявилась космічна тематика. Політ Юрія ГАГАРІНА в космос знайшов відображення і в ялинкових прикрасах - асортимент іграшок збагатився за рахунок ракет, супутників, космонавтів та зірок різних модифікацій. І головне, колишню верхівку-зірку замінила верхівка-піка, що символізувала собою ніс ракети. З часом вона видозмінювалась, збільшувалась за рахунок куль-«кабін» з вічками-«ілюмінаторами», але залишався незмінним довгий тонкий шпиль.
В 70-х роках технологічний процес виготовлення іграшок вдосконалився настільки, що ручна праця використовувалася лише частково. Штамповані мільйонними партіями іграшки втратили свою індивідуальність. Іноді зустрічались цілком абстрактні фігури, в яких важко було вгадати конкретний предмет. Навіть кулі почали виготовляти стилізованими - видовженими або плескатими, з виїмками та різними наростами, з рельєфною поверхнею та гострою довгою пікою на дні.
90-ті роки позначилися гран­діозними подіями в Європі: впала Берлінська стіна, перекроїлися кордони європейських держав, відбувся розпад Радянського Союзу і колишні братерські республіки стали незалежними. Отримавши демократичні свободи,
українці змогли відкрито сповідувати релігійні погляди, тому новорічна звичаєвість одразу тісно переплелась з різдвяною. Ялинка залишилась головним символом різдвяно-новорічних свят, а іграшки наповнились відверто релігійним зміс­том. На них наносили хрести різної модифікації, малюнки на біблейську тематику. На ялинці з’явились християнські персонажі, ангели, свічки, дзвоники, пасхальні писанки. Визначилась також тенденція прикрашати кулі зображенням астрологічних знаків наступаючого року. На ялинку стали одягати кулі із зображеннями то Півня, то Пацюка, то Дракона. Кінець тисячоліття та початок нового ознаменувався випуском куль та іг­ра­шок з датою «2000».
Географія іграшки розширилася, вільні торговельні зв’язки дозволили отримати різнома­нітні новорічні прикраси з європейських та східних країн на будь-який смак. Але, в основному, це прикраси зі штучного матеріалу, пластико-синтетичні. Наші ж вітчизняні підприємства в Клавдієвому, Теребовлі та Києві зберегли традиційне видування скляної кулі.

Тетяна КАРПОВА, 
спец. для «ПОДОЛЯНИНА».

Повернення до списку