Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

НЕДІЛЯ, 23 ВЕРЕСНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

26.10.2012

У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ - НЕ ЦИМИ ШЛЯХАМИ

Уже післязавтра українці подадуться до виборчих дільниць, аби поставити галочки в бюлетенях. Але перш ніж рука черкне в квадратику навпроти одного із кандидатів, очі читатимуть програми­обіцянки, в яких, як завжди, порушуються наші споконвічні проблеми. При цьому чи не всі потенційні обранці запевняють, що обов’язково займуться покращенням стану вітчизняних доріг.
За збігом обставин, саме на день виборів припадає професійне свято людей, які щодня цими дорогами їздять, і тих, хто ці автошляхи обслуговує. 28 жовтня ­ День автомобіліста і дорожника. Уявляєте, як незвично буде нашим автомобілістам роз’їжджати рідними шляхами, не обминаючи ям, не підстрибуючи на сидіннях і не розбиваючи ходової авто, якщо обранці виявляться чесними та сумлінними! А поки що ­ маємо, що маємо, бо після декількох попередніх виборів наші автодороги не були надто балувані їх увагою...

БОМБОВИЙ ПІДКОРЮВАЧ СІЛЬСЬКИХ АВТОДОРІГ

Автомобіліст зі стажем Борис БомбаНа запитання про якість доріг у районі водій приміського автобуса сполученням «Кам’янець-Подільський - Боришківці» відповів не без водійського жарту: «А ви в Афганістані були?..То сідайте, повезу!».
Ніде правди діти, при словосполученні «сільські дороги» скептично усміхаються майже всі водії, котрі щодня курсують розбитими дорогами району. Проте ми все-таки не відмовилися прокататися до Боришківців разом із Борисом БОМБОЮ, якого пасажири по-рідному називають «дядя Бора». За 27 років стажу Борис Петрович навчився міцно тримати кермо, долаючи пасажирським автобусом кілометри бездоріжжя. А до с.Боришківці возить людей уже 5 років, здійснюючи що¬дня по 6 рейсів, тому добре знає кожні¬сіньку ямку на своєму шляху. Минаючи їх, шофер залишається навдивовижу спо¬кійним і доброзичливим до пасажирів - ось так загартовані нерви наших водіїв.
У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ - НЕ ЦИМИ ШЛЯХАМИУ найгірших місцях їдемо 20 км/год., зате встигаємо роздивитися міс¬цеві ландшафти - аж ніяк не пасують до сільських жовто-багряних краєвидів жахливі дороги, чи, швидше, бездоріжжя, бо як інакше назвати глибокі вибоїни на сільських дорогах, широкі калюжі та болото, змішане зі щебенем, яке служить дорожнім покриттям. Хоча поза населеними пунктами, тобто між селами Кам’янка, Оленівка, Боришківці, трапляються й «асфальтовані оазиси». За словами водія, дорога в самому се¬-лі - на балансі сільрад, а шляхи між населеними пунктами обслуговуються ДЕД. Мимоволі пригадуються слова знайомого з Польщі, який приїхав гостювати в Україну. Прокатавшись нашими автошляхами, він сказав, що коли приїде додому, впаде і розцілує рідну дорогу…

МІЗЕРНІ ГРОШІ - НА ПЕРЕРИТІ КІЛОМЕТРИ...  

З отриманими від поїздки враженнями йдемо по коментарі. У філії «Кам’янець-Подільська ДЕД» ДП «Хмельницьк¬обл¬автодор» погоджуються, що стан до¬ріг у селах району залишає бажати кращого, а на деяких шляхах, нещодавно переданих ДЕД, покриття практично немає - воно зношене. Основною причиною такої ситуації дорожники називають відсутність належного фінансування.
У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ - НЕ ЦИМИ ШЛЯХАМИ- Наразі протяжність шляхів, які обслуговує філія, - 672,7 км. Це переважно дороги районного та обласного значення і 72 км державних доріг, у тому числі й
об’їзна в місті, - каже інженер з охорони праці філії Надія СБОЄВА. - Цього року перевага для фінансування надавалася дорогам державного й територіального (Ярмолинці - Кам’янець-Подільський, Довжок - Кудринці, Дунаївці - Грушка) значення, але це фінансування - мізерне. На ремонт же місцевих доріг гроші практично не виділяються. Але роботи, передбачені планом, ми виконуємо - робимо все, що можемо, хоча за наявності коштів могли б значно більше.
Та, за словами Надії Григорівни, ще одне гостре питання і без того знедолених сільських доріг - це перекопування їх для прокладання газових труб:
- Розривають так, що проїхати неможливо. Зокрема, цього року така ситуація склалася в селах Суржа і Кадиївці. Розкопали повністю узбіччя, вся глина й бруд опинилися на проїжджій частині, а прибрали все тільки після зауважень інспекторів ДАІ та наших звернень до райдержадміні¬страції. Вже через два місяці до нас на¬дійшов лист від жителів Суржі з проханням зробити дорогу, мовляв, «проводили газ, розрили по обидві сторони, засипали абияк і поїхали». А після цього з’являється безліч проблем, про які люди не думають, залишаючи дорогу зіпсованою.
Як розповідають дорожники, наразі вони готуються до зимового утримання доріг і вже наколотили 6 тис. кубів спе¬ціальної суміші для посипання автошляхів, буде організовано й цілодобове чергування, щоб регулювати напрямок технічного автомобіля, який посипає дороги.
- У першу чергу обробляються дороги державного значення, бо там інтенсивний рух, потім - територіальні та сільські. Ну й, звичайно, на рівні з державними прочищатимуться й ті, якими возять дітей до школи, в тому числі й у селах, - додає Надія Сбоєва і запевняє, що дорожники встигають дістатися до всіх сільських доріг узимку, навіть якщо доводиться працювати цілодобово.

ПРО «РОДЗИНКИ» МІСЬКИХ ШЛЯХІВ

Після районних доріг автошляхи міста здалися нам не такими вже й поганими. Але чи так про них говорять досвідчені водії?.. Автоекскурсію рідними вулицями Кам’янця-Подільського ми здійснили разом із таксистом Володимиром, який уже 11 років заробляє на життя, тримаючи в руках кермо.
У СВІТЛЕ МАЙБУТНЄ - НЕ ЦИМИ ШЛЯХАМИ- Позитивне в наших автошляхах те, що за кермом не заснеш, - жартує Володимир Григорович. Він добре знає, як професійно долати уражені вибоїнами дороги, бо свого часу сам був інструктором з водіння.
Якщо проспектом ми їхали з вітерцем, то, звернувши на Привокзальну, довелося трохи пригальмовувати на старій бруківці.
- Бруківка сама по собі витриваліша за асфальт, але ось цій уже багато років, то що з неї можна хотіти? - каже наш водій.
Не зовсім симпатичними здалися нам вибоїни та поморщений асфальт на вул.Суворова, латана бруківка на Кри¬п’якевича, люк, глибиною майже в колесо, посеред проїжджої частини на Поль¬ських фільварках. Та «родзинкою» подорожі стала вул.Вутіша. Повірте, таке дорожнє покриття «вбиває» не тільки ходову автомобіля, але й нервові клітини навіть дуже спокійного водія.
Хоча центральні дороги міста й задовольняють наших водіїв, на окремих відрізках «глухіших» вуличок - взагалі кепська картина, яку, на жаль, щорічні 5 млн.грн. з Держбюджету перемалювати не можуть.

ЛАТАЄМО, ЧИМ МАЄМО

- Раніше ми отримували 1,5-2 мільйони гривень на рік з податків власників транспортних засобів. Але вже два роки податок з пального платиться державі, за рахунок чого ми й отримуємо щороку близько 5 мільйонів гривень, за які робимо капітальний та поточний ремонти доріг міста. Але цих грошей на наших 182 кілометрах шляхів все одно недостатньо, - пояснює заступник директора депар¬таменту ЖДПІ - начальник управління доріг та інфраструктури Валентин СВІДЕРСЬКИЙ.
За його словами, для капітального ремонту всіх доріг місту потрібно ні багато ні мало 520 млн.грн.
- Ви ж бачите, в якому жахливому стані вони у нас - дорожнє полотно з роками зношується. А капремонти шляхів проводилися дуже давно. Скажімо, весь проспект Грушевського ремонтували ще для «Олімпіади-1980» в Москві. За цих 30 років товщина асфальту з 15 см зменшилася до 3.
Цього року міськвиконком запланував провести поточний ремонт 16 міських доріг (залишилося ще дві - вулиці Данила Галицького й Гагаріна) та капітальний - ще 5, з яких не завершені роботи на вулицях Зарванській і Чехова. Та словосполучення «ремонт вулиці», мабуть, звучить досить гучно, адже на ділі означає ремонт одного чи, в кращому випадку, двох кварталів дорожнього покриття - тільки на це вистачає грошей. Зате має міська влада і чим
похвалитися - на двох перехрестях на
вул.Лесі Українки (з вулиць Драй-Хмари та Гунської) наші дорожники першими в області втілили експериментальний проект - зробили два так звані перехрестя безпеки, підняті плиточкою з чотирьох боків. Кожне з них коштувало близько 130 тис.грн., що, за словами Валентина Анатолійовича, не перевищує вартості асфальту, тому якщо такі перехрестя з плиточки виправдають себе, то практикуватимуться й надалі. І взагалі, як кажуть дорожники, вся Європа переходить на бруківку, камінь або шашку, відмовляючись від асфальту. Та, певно, нам до Європи не дуже близько, якщо досі мусимо вдовольнятися «ямковими ремонтами», яких не роблять ніде у світі.
- Такий ремонт фінансується з міського бюджету. Він вважається підготовчим етапом до проведення поточного або капітального. Але через недостатнє фінансування мусимо тільки латати, - констатує Валентин Свідерський.
Будемо сподіватися, що латані чи цілі, асфальтовані чи польові шляхи все-таки заведуть нас у краще майбутнє. А дорожникам і автомобілістам залишається побажати менше ям, міцніших нервів і більше грошей, які б стелилися на дороги, покращуючи їхній стан.





Автор:  Тетяна ДИКА

Повернення до списку