Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

ВІВТОРОК, 19 ЧЕРВНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

09.11.2012

.... А МОВА ЖИВЕ

сьогодні день української писемності та мови

...А МОВА ЖИВЕУкраїнській мові завжди нелегко жилося. На неї завжди дивилися спогорда, як на селючку, що хоче нарівні з усіма сидіти за панським столом. Так, за нею визнавали душу, що щедро вихлюпувалася у пронизливих народних піснях, але заперечували право бути мовою ділового спілкування, науки і навіть… молитви. А тут ще, мов стихійне лихо, насунулися урбанізація, глобалізація, комерціалізація та інші численні
«ізації» сучасної цивілізації. Як же в цьому непростому світі вижити нашій чарівній Попелюшці - українській мові?

Не всі визнають оригінальність україн­ської мови. Деякими заангажованими вченими, а вслід за ними і маргінальними політиками (наприклад Наталією Віт­ренко) підкидається теза про несамостійність української мови, про те, що це діалект російської мови чи, скажімо, суміш російської та польської мов. Чудовий контрприклад на одній зустрічі з читачами навела Ліна Костенко, за­про­-
понувавши перекласти російською перший рядок пісні Петра Ніщинського «Закувала та сива зозуля».
Кличний відмінок (майстре, Миколо, Оксано), ступені порівняння прикметників (високий, вищий, найвищий), дієслівні форми (робитиму, ходімо), варіативність закінчень давального відмінка (Петру і Петрові) та низка інших характерних особливостей надають українській мові неповторного колориту. На жаль, у побутовому мовленні ці особливості досить часто відкидаються, тим самим наша мова збіднюється, стає прісною, невиразною. А тут ще російські словечка заскакують («справка» замість «довідка», «посьолок» замість «селище») - і розмовляємо ми доволі часто не добірною українською мовою, а збідненим суржиком. На жаль, цим суржиком здебільшого розмовляють і вчителі в школах (хіба що за винятком учителів української мови та літератури). На жаль, і багато видавництв, заощаджуючи на коректорах і літературних редакторах, випускають у світ книги, що рясніють мовними покручами («приймав участь», «самий високий»).
Не є зразком і перші особи держави - як попередні, так і нинішні. Суржик Віктора Ющенка, неправильна вимова слів Юлією Тимошенко, численні «янукізми» чинного Президента України, який бачить руками й мацає очима, та особлива україн­ська мова Миколи Азарова, постійно пародійована «Вечірнім кварталом», - усе це більше засмучує, аніж веселить.
Щоб мова повноцінно розвивалася, вона повинна активно застосовуватися в усіх сферах життя в усіх куточках держави. На жаль, нинішня влада більше переймається розвитком в Україні російської мови, якій і так нічого не загрожує, ніж проблемами української мови, яка, хоч і визнається формально державною, але по суті витіснена з багатьох важливих сфер. Маю насамперед на увазі кіно, яке ще Ленін назвав найважливішим із мистецтв, та телебачення, яке нині за впливом випередило кіно. Так хочеться подивитися ввечері цікавий україномовний фільм із сучасного чи минулого українського життя, поставити на DVD-програвач добрий український мультик для внучки. Але вибір настільки обмежений, що надто швидко вичерпується.
На щастя, українська мова живуча. Якщо вона вижила в умовах Валуєвського циркуляру та Емського указу в часи Російської імперії, під час реалізації на практиці більшовицької теорії злиття націй в часи Радянського Союзу, то тим паче вона повинна вижити в незалежній Україні. Хоча у своїй хаті умови для її виживання виявилися не легшими, ніж у попередні «окупаційні» часи. Але якщо кам’янецька молодь пише витончені вірші українською мовою, як то засвідчили «Нотатки зі щоденника осені» в попередньому числі «Подолянина», якщо в місті над Смотричем навіть регіонали висловили занепокоєння ухваленням сумнозвісного закону Ківалова - Колісниченка, то надія на щасливу долю української мови, на те, що вона ще заявить про себе на повний голос, зігріває серце.

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку