Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

ВІВТОРОК, 11 ГРУДНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

14.12.2012

ЯК ЖУРНАЛІСТИ СТЕЖИЛИ ЗА МІЛІЦІОНЕРАМИ

Напередодні Дня міліції журналісти вирішили зануритися в їхню нелегку, але вкрай важливу професію, провівши один день у визначеному підрозділі міського та районного відділів міліції. В міськвідділі нас зацікавила міліція громадської безпеки, а в райвідділі - відділення з оперативного обслуговування Дністровського водосховища.

РОБОТА В НАС НЕ ЦУКОР І НЕ МЕД

Зліва направо: Олександр СЛЮСАР та Олександр ТКАЧУК -   правоохоронці-аксакали  08.20. Домовившись із керівництвом міськвідділу, приходжу на службу. Тиняючись коридорами, читаю оголошення на стендах, розглядаю світлини, на яких зафіксовано миттєвості міліцейських буднів.  
 08.30. Піднімаюся на ІІІ поверх, в актовий зал. Тут щодня проводяться оперативні наради - планування робочого дня всіх служб міліції. У залі - 150 правоохоронців, половина штату відділу. Сиджу в четвертому ряду й уважно слухаю накази начальника міськвідділу Юрія Дахна, його першого заступника Олександра Кулька, начальника штабу Андрія Когуня та начальника міліції громадської безпеки Олександра Ткачука. За 40 хвилин не лише дізнаюся, що впродовж дня робитимуть опери, дільничі, слідчі, штаб, даішники, а й набираюся міліцейського духу.  
09.10. Енергійна та непосидюча речниця начальника міліції Наталія Касапчук знайомить із Олександром Ткачуком - впевненим у собі, середнього віку, кремезним підполковником міліції, який розкаже і покаже будні правоохоронців. Адже у його підпорядкуванні - ДІМ, ППС, служба ДАІ, ІТТ, конвойне відділення, дозвільна система та в оперативному - внутрішні війська.
09.20. Сиджу в кабінеті, сьорбаю каву та спостерігаю, як він чітко дає розпорядження підлеглим і залишає «автографи» на документах. Користуючись моментом відсутності підлеглих, отримую відповіді на свої запитання.
 Носити погони Олександр Васильович мріяв ще з дитинства, адже його дідусь Микола - колишній співробітник НКВС СРСР, а рідні - як не військові, то міліціонери. Він проходив строкову військову службу, був курсантом кам’янецького ВІІ, служив кадровим офіцером у Білій Церкві. До правоохоронних органів перейшов 1994 р. - розпочинав дільничим інспектором міліції. Так, за 18 років впевненої ходи дійшов до начальника МГБ.  
- «Наша служба и опасна, и трудна», - цитує відому пісню досвідчений правоохоронець. - Робота в нас не цукор і не мед, немає ні святкових, ні вихідних. Сім’ї практично не бачу. Але по-іншому й бути не може. Тут я віднайшов себе.
До речі, молодший син Олександра Васильовича, Андрій, планує піти батьковим шляхом - навчається у військовому ліцеї. Старший, Денис, як і його мати, пішов у медицину.
РОБОТА В НАС НЕ ЦУКОР І НЕ МЕД11.20. Разом з іще одним аксакалом правоохоронних органів, який віддав службі 22 роки життя, Олександром Слюсарем, сідаємо в службове «Жигулі» і їдемо на вул.30 років Перемоги, 8, в один із п’яти дільничних пунктів міліції. 
- Маємо 30 дільничих міліціонерів, - розповідає начальник СДІМ Олександр Юхимович. - А цей пункт другий рік поспіль визнано кращим дільничним пунктом області. 
11.35. Вул.30 років Перемоги, 8. Обстановка в приміщенні така, як показують в кіно: столи, стільці, комп’ютер, телефон. Дільничий інспектор Петро Придруга спілкується із заявником. Зазвичай робочий день дільничі проводять у походах, пантруючи закріплену територію. Ці люди все і про всіх знають, вміють вислухати і допомогти, примирити сусідів, знайти поцуплені речі та впіймати злочинця. А ще відвідують одиноких людей поважного віку і ро¬з’яснюють їм, що спілкуватися з незнайомцями і відчиняти їм двері не варто. 
Крім зазначеного вище, дільничні пункти в місті є ще на вулицях: Князів Коріатовичів, 7, Тімірязєва, 125, Максимчука, 1 і Шевченка, 12а. Ще один діє на території Центрального ринку.
13.00. «Служба службою, але обід за розкладом, - жартує Олександр Юхимович. - Але таке щастя випадає рідко».
Частенько правоохоронці на роботі похапцем перекушують бутербродами, «Мівіною» чи картопляним пюре з пакетиків. П’ють літрами міцну каву або чай та викурюють за день по дві пачки не надто дорогих цигарок.
14.00. Наступна зупинка вкрай неприємна, загриміти сюди із власної волі не хоче ніхто. Але журналістська цікавість бере верх, і я стою перед зачиненими дверима ізолятора тимчасового тримання, що розташований у дворику міськвідділу. Натискаю кнопку, і за декілька хвилин мене зустрічає інспектор - черговий Андрій Савчук, який проводить до кабінету начальника Володимира Мельника. 
ІТТ - приміщення режимне, сюди без перешкод можуть потрапити лише керівництво ОВС, слідчі, депутати та Президент України. 2010 р. тут завершено будівельні роботи та створено гарні умови для перебування тих, кого затримали чи взяли під варту. Є 12 камер, а також карцер і кімната для осіб з неадекватною поведінкою - вони й досі пустують.
- В ІТТ працюють досвідчені правоохоронці, є вакантна посада фельдшера, - розповідає Володимир Петрович. - Порушень режиму утримання немає. Рідні мають право у понеділок, середу та п’ятницю, з 10.00 до 17.00, принести передачу (напівфабрикати, одяг, засоби гігієни, книги тощо, заборонено приносити домашню їжу, гроші, цінності та гострі предмети). Тричі на день спецмашиною за¬триманим привозять харчі з кафе «Мрія козака» та хлібобулочні вироби з нашого хлібокомбінату.
- А були випадки, коли з ІТТ тікали?
- Тьху-тьху, ні, - стукаючи по дереву, каже Володимир Мельник.
15.00. Переходжу в інше приміщення, де розміщувався місь¬кий паспортний стіл. Старенькими східцями піднімаюся на ІІ поверх і стукаю в двері з написом «Начальник ППСМ Віктор Шпиндюк». Зустрічає 32-річний, спортивної статури чоловік, зовні схожий на героя американського бойовика. 
43 ППСники не лише забезпечують громадський порядок, а й надають правову допомогу громадянам. Щовечора (з 17.00 до 1.00 - у зимовий час, з 18.00 до 2.00 - у літній) 20-22 патрульних пішки та автомобілем вартують мікрорайони міста, борються з порушниками тиші, хуліганами тощо. Найбільше та-ких - у весняно-літній період, а найкриміногеннішою залишається центральна частина міста. Під пильним оком ППСників - Центральний ринок. Тут вони перевіряють, чи дотримуються правил торгівлі, чи не здійснюються крадіжки та хуліганства.
- Взимку ми ще й пильнуємо, аби безхатьки не замерзали на вулицях, викликаємо «швидку». На жаль, у нашому місті для них немає притулку. Днями врятували двох нетверезих кам’янчан, - каже Віктор Валерійович.
  За 11 місяців поточного року ними задокументовано 961 адмінпорушення, накладено штрафів на суму 25 тис. 749 грн.,  до Держбюджету вже стягнуто 20 тис. 008 грн.  
19.00. Вечірня нарада. Знову сиджу в переповненому правоохоронцями актовому залі, за вікном - темно. Начальники служб по черзі доповідають керівництву про виконану за день роботу та діляться планами на день прийдешній. На щастя для правоохоронців, резонансних випадків не було. Але й після наради не всі міліціонери повертаються у рідні домівки. Частенько доводиться посидіти за паперами, аби поставити останню крапку в справі.

Автор:  Галина ВЕЛИЧКО

Повернення до списку