Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

КОМІСІОНКА

ВІВТОРОК, 11 ГРУДНЯ 2018 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

09.05.2013

ХТО ПРИВІЗ ТАНК У СКВЕР ТАНКІСТІВ?

ХТО ПРИВІЗ ТАНК У СКВЕР ТАНКІСТІВ?День Перемоги. Сьогодні урочистою ходою прийдуть до скверу Танкістів сивочолі ветерани. Прийдуть кам’янчани, ті, в кого на фронтах війни загинули батьки і діди, приведуть із собою онуків.
А чи багато молоді, та й не тільки молоді, знає про той танк, що височить на постаменті в сквері?
16 січня 1946 р. виконком Кам’янець-Подільської міської ради депутатів трудящих, з метою увічнення пам’яті гвардійців-танкістів, що полягли смертю хоробрих у боротьбі за звільнення Кам’янця-Подільського від німецько-фашистських окупантів у березні 1944 р., вирішив спорудити пам’ятник. Цим же рішенням затверджено і прийнято ескізний проект пам’ятника, який представила обласна проектна контора і погодив обласний архітектор. Облвиконком погодив рішення міськвиконкому. На спорудження пам’ятника затвердили кошторис у сумі 160 тис. крб.
Усі знають, що місто визволяли уральці-добровольці. А хто вони такі? Чому добровольці?
Уральський добровольчий танковий корпус (УДТК) - це унікальне танкове з’єднання, яке було створене понаднормовою працею уральських робітників на добровільні внески жителів трьох областей - Свердловської, Челябінської і Молотовської (нині - Пермський край).
В газеті «Уральський робочий» 16 січня 1943 р. було опубліковано матеріал «Танковий корпус - зверх плану», де йшлося про те, що танкобудівники Уралу зобов’язалися перевиконувати виробничі плани, працювати безкоштовно і понад план, регулярно перераховувати частину заробітку на оснащення корпусу бойовими машинами, зброєю та обмундируванням.
Патріотичне починання свердловців підтримали Челябінська і Молотівська області. На ім’я голови Держкомітету оборони було надіслано листа, в якому йшлося: «... мы просим Вас, товарищ Сталин, разрешить нам сформировать особый добровольческий Уральский танковый корпус Вашего имени в честь ознаменования 25-й годовщины Красной армии...».
25 лютого 1943 р. з Москви у відповідь надійшла телеграма:
«ВАШЕ ПРЕДЛОЖЕНИЕ О ФОРМИРОВАНИИ ОСОБОГО ДОБРОВОЛЬЧЕСКОГО УРАЛЬСКОГО ТАНКОВОГО КОРПУСА ОДОБРЯЕТСЯ И ПРИВЕТСТВУЕТСЯ. ДАНО РАСПОРЯЖЕНИЕ ГАПТУ ОКАЗАТЬ ВАМ ПОМОЩЬ В ПОДБОРЕ КОМСОСТАВА. И.СТАЛИН».
ХТО ПРИВІЗ ТАНК У СКВЕР ТАНКІСТІВ?Одразу ж хлинув потік заяв від добровольців. Та, на думку влади, воїни-танкісти повинні були представляти найкращу частину трудових колективів.
Спецкомісії відбирали по одному з
10-15 гідних кандидатів. Добровільно було подано 110 тисяч заяв, а відібрано - 9660 осіб. Добровольці, які бажали потрапити до танкового корпусу, писали заяви навіть у віршах:
«Когда в опасности мой город,
Я не могу сидеть и ждать.
Пока годами еще молод,
Быть должен в армии опять.
Я быть хочу под Ленинградом,
Все дальше гнать от стен врага...
В семье бойцов хочу быть снова,
Чтоб жизнь опять пошла на лад...».

Уральці урочисто провели своїх найкращих синів і дочок, вручили шефські знамена, дали свій наказ. Ось деякі рядки з наказу:
«Родные наши сыны и братья, отцы и мужья! На свои средства снарядили мы добровольческий танковый корпус. Своими руками любовно и заботливо ковали мы для вас оружие. В этом оружии - наши заветные и горячие думы о светлом часе нашей Победы; в нём - наша твёрдая, как Урал-камень, воля: сокрушить и истребить фашистского зверя. В горячие бои несите с собой эту волю. Не забывайте: вы и ваши машины - это частица нас самих, это наша кровь, наша старинная добрая уральская слава, наш огненный гнев к врагу. Вас ждут подвиги и слава. ...Ждём вас с победой!».
До відправлення на фронт було написано пісню «Марш Уральського добровольчого танкового корпусу»:
Нас Отчизна к оружию призвала
Защищать жизнь, свободу и честь.
И пошли добровольцы Урала
В грозный корпус, неся врагу смерть.
За Отчизну, за Родину,
За советский наш строй,
Добровольческий грозный
Уральский танковый корпус, в бой!
Как родных нас в поход собирали,
Пушки, танки народ покупал,
Снаряжение добротное дали -
Всем снабдил нас могучий Урал.

11 березня 1943 р. корпусу, його з’єднанням і частинам, що формувалися, були присвоєні номери і назви. Корпус отримав найменування - Уральський добровольчий танковий корпус. Танкові бригади були названі іменами уральських областей: Пермська, Свердловська і Челябінська. На озброєння корпусу трудящі Уралу дали першокласну техніку, основу якої складали найкращі в світі протягом усього періоду Другої світової війни радянські середні танки Т-34. Окрім цього, корпус у своєму складі мав артилерію, міномети, різні види стрілецької зброї. Уральці створили танковий корпус на свої кошти з надпланової продукції. Надалі вони його поповнювали і людьми, і бойовою технікою, проявляли турботу про добровольців і їхні сім’ї. Це було невичерпне джерело сили корпусу в усіх боях, що іменується народною любов’ю.
Бойове хрещення Уральський добровольчий танковий корпус отримав під час знаменитої Курської битви.
Особливою прикметою танкістів був ніж. 1943 р. всьому складу УДТК бригадами комсомольців Златоустівського інструментального комбінату були виготовлені ножі фінського типу з чорною рукояттю з ебоніту, піхвами і металевими частинами приладу.
«Чорними ножами» НР-40 в роки Великої Вітчизняної війни володіли танкісти Уральського добровольчого танкового корпусу від рядового до командира. Німці їх охрестили «Schwarzmesser Panzer - Division», або «Дивізія чорних ножів», що вселяли їм страх і повагу.
1943 р. в брянських лісах після бойової операції корпусу була написана «Песня черных ножей» (Музыка: Н.Комм, И.Овчинин. Слова: Р.Нотик), яка виконувалася перед кожною бойовою операцією. Починалася вона з таких рядків:
Шепчут в страхе друг другу фашисты,
Притаясь в темноте блиндажей:
Появились с Урала танкисты -
Дивизия черных ножей.
Беззаветных бойцов отряды,
Их отваги ничем не убьешь.
Ой, не любят фашистские гады
Наш уральский стальной черный нож!

Корпус із честю витримав бойове випробування і після перших же боїв отримав почесне гвардійське звання. Уральські гвардійці-танкісти брали активну участь у звільненні Правобережної та Західної України (міст Кам’янця-Подільського, Львова та ін.), народів Польщі й Чехословаччини від німецько-фашистських загарбників, в остаточному розгромі фашистської Німеччини. Ведучи бойові дії на важливих напрямах у складі ударних угруповань, уральські танкісти йшли попереду потужних танкових клинів: у Проскурівсько-Чернівецькій, Львівсько-Сандомирській, Вісло-Одерській, Берлінській та інших операціях.
Бойовий шлях уральців-танкістів відзначений пам’ятниками воїнам у містах Орел, Унеча, Кам’янець-Подільський, Тернопіль, Львів, Берлін, Прага.
Пам’ятник гвардійцям-танкістам, що визволяли Кам’янець-Подільський від німецьких загарбників, був одним із перших на визволеній території. Проект пам’ятника виконав інженер-майор Пінкін. Матеріал для пам’ятника заготовляв спеціальний військовий підрозділ, а каменярі-шліфувальники 60-річний Антон Соцький, 88-річний Антон Богусевич і 62-річний Кайтон Сокальський працювали над його обробкою. Гвардійський значок, серп і молот, надписи на камені виконав Владислав Марчевський (відомий ще як кам’янецький довгожитель - помер у січні 1990 р. на 105-му році життя).
Пам’ятник було відкрито 9 травня 1947 р. Ось як про це писалося в газеті «Прапор Жовтня» за 9 та 11 травня 1947 р.:
«Веселий сонячний ранок обіцяв ясний погожий день. Вулицями міста крокували колони трудящих з портретами керівників партії та уряду, прапорами, з букетами квітів і вінками. Колони трудящих і громадяни прямували до міського скверу, де мало бути урочисте відкриття пам’ятника гвардійцям-танкістам з’єднання генерал-полковника Лелюшенка, які полягли смертю хоробрих у боях за визволення Кам’янця-Подільського.
З пам’ятника знімають покривало. Урочисто звучить траурний марш. На фасаді постаменту гвардійський знак і Наказ Верховного Головнокомандуючого товариша Сталіна військам 1-го Українського фронту про визволення Кам’янця-Подільського. На постаменті з прапором на башті, з гарматою, направленою на Захід, як суворе попередження, височить грізний танк - уславлена в боях Вітчизняної війни «тридцять четвірка».

Юлія ПТАШНИК, 
начальник міського архіву.

Повернення до списку