Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

СЕРЕДА, 22 ЛИСТОПАДА 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

26.12.2014

РАДІСТЬ, ЯКА ЗНИКАЄ

«Веселого Різдва та щасливого Нового року!» - у середині ХІХ ст. це вітання прикрасило невеликий клаптик картону із зображенням сім’ї, яка сиділа за святковим столом. Так почалася майже казкова історія різдвяно-новорічної листівки.

ЗАСТІЛЛЯ, ЩО УВІЙШЛО В ІСТОРІЮ

Листівка із зображенням сімейства КоулівА от де і коли взагалі з’явилася перша листівка - однозначної відповіді на запитання немає. За пальму першості сперечаються англійці, французи, шотландці, китайці, а останнім часом - і росіяни.
Зокрема, китайці вважають, що прародичкою листівки є візитна картка, культура якої була поширена в Давньому Китаї. Згідно з етикетом того часу, якщо візитер не заставав господаря вдома, він залишав на порозі вітальну картку з написаними на ній побажаннями. Французи як аргумент наводять вітальну картку до Дня святого Валентина, котру власноруч виготовив герцог Орлеанський для коханої дружини, коли перебував у в’язниці. Нині цей безцінний експонат XV ст. зберігається в Британському музеї Лондона. Росіяни ж упевнені, що саме їхні лубочні картинки із зображеннями повчального характеру й призвели до появи листівки.
Втім із певністю можна сказати, що перша різдвяно-новорічна листівка з’я­ви­лася саме в Англії. Вона ще не містила привітання, але зміст і елементи декору впевнено вказували на близькість Нового Року й Різдва Христового.
Художник Добсон далекого 1794 р. на невеликому клаптику картону зобразив зимовий ліс і щасливе сімейство біля ялинки. Свою роботу він подарував друзям на Різдво.
Можливо, саме цей малюнок через півстоліття надихнув іншого художника створити схоже зображення. 1843 р. на прохання сера Генрі Коула художник Джон Герслі на картці розміром 12х7 см намалював його сім’ю, яка сиділа за святковим столом. Зображення було прикрашене підписом «A merry Christ­mas and a happy New Year tо you» - тобто, «Веселого вам Різдва та щасливого Нового Року!». Цей малюнок став зразком для першої партії друкованих листівок накладом 1000 примірників. Напередодні Різдва Генрі Коул привітав ними друзів і знайомих. Листівка мала шалений успіх. Родичі та друзі Коулів з гордістю демонстрували її оточенню, хоча заздрісники й дорікали художнику, мовляв, той зобразив святкове сімейство із бокалами в руках.
Інтерес до листівки з роками не згасав. Навіть через три роки після того її, як і раніше, виставляли на огляд. Врешті-решт сер Коул дозволив видрукувати додатковий наклад цієї листівки - ще 1000 примірників. За кожну друковану листівку Коули отримали по шилінгу, а це були шалені гроші на той час. При цьому сімейство було впевнене, що інтерес публіки до різдвяно-новорічних листівок - це швидкоплинна мода. Вони помилялися - святкова листівка вже переможно линула світом.
З середини ХІХ ст. вітальні листівки стають не лише неодмінним атрибутом свят, але й набувають вторинного значення в побуті. Дорогі клаптики картону з цікавим зображенням, із позолоченими написами, або прості, але не менш дорогі фотокартки з написами - листівки виставляли напоказ. Їх вставляли в рамочки та демонстрували на стінах, зберігали в розкішних альбомах. З допомогою шовкового шнура з яскравих листівок робили вазочки та делікатні скриньки на дрібнички.
Москва, 1941 р.1874 р. став офіційною датою появи листівок. На Всесвітньому поштовому конгресі в Берні був прийнятий єдиний міжнародний формат 9х14, що дозволило країнам обмінюватися не лише закритими листами, але й відкритими поштовими картками. В побуті на території тодішньої Російської імперії вони отримали скорочену назву - «открытки», яку й зберегли дотепер.
У Росію (під владою якої перебувала значна частина українських земель) перші різдвяно-новорічні листівки прийшли з Англії в 90-х роках ХІХ ст. Завбачливі купці привозили тільки такі, що не супроводжувались написом іноземною мовою. Згодом каліграфи наносили написи російською мовою. Ця справа була кропіткою, тому листівки коштували по рублю, або й ще дорожче. Згодом, на замовлення великих книжкових лавок, листівки почали друкувати спеціально для Росії за кордоном, здебільшого в Німеччині.
Київські книгарні теж закуповували іноземні листівки й наносили привітання українською мовою. В той же час жителі Західної України, що не входила до складу Російської імперії, до 1939 р. користувалися листівками з написами польською мовою.
Зображення на різдвяно-новорічних листівках того часу були типовими: зимові пейзажі, Ісус-немовля в яслах і янголи із зірками біля нього, свічки та вічнозелене гілля ялини, плюща, омели, падуба.
На початку ХХ ст. біблейські сюжети на листівках поступово витісняються побутовими сценками світського характеру. З листівок почали усміхатися випещені дами та чоловіки з бокалами в руках, діти янгольської вроди розглядали подарунки біля вбраної ялинки, зимовий ліс виглядав казково-таємничим. Згодом і первісний вітальний напис на листівці з Різдвом і Новим роком розділився на окремі вітання, що було на руку видавцям, оскільки збільшився вибір друкованої продукції.

НОВОРІЧНИЙ РУПОР ПРОПАГАНДИ

Різдвяно-новорічна листівка пережила Першу світову війну і Жовтневу революцію, а от новоспечена радянська держава з перших днів свого існування оголосила непримиренну війну церкві та «буржуйським пережиткам». До категорії ненависних «буржуйських пережитків» потрапили і різдвяно-новорічні свята та вся звичаєвість, пов’язана з ними: святково вбрана ялинка, колядки та щедрівки, костюмовані хороводи, феєрверки і, звичайно ж, різдвяно-новорічна листівка.
Після жовтня 1917 р. випуск вітальних листівок як елементу побуту буржуазного суспільства був припинений. На довгі десятиліття лакований клаптик паперу з побажанням щасливого Різдва і Нового Року став забороненим і недоступним. Лише після великої статті в газеті «Правда» від 28 грудня 1935 р. «Давайте организуем к Новому году детям хорошую елку!» та тріумфального повернення після цього культового різдвяного деревця - ялинки, повернулась і листівка як неодмінний атрибут свята. Однак свято Нового року повернулось без найменшого натяку на різдвяну звичаєвість, тож листівка остаточно втратила вітальний напис «Щасливого Різдва!».
Перші радянські новорічні листівки були позбавлені казковості, таємничості, яскравого сюжету. На відміну від закордонних, німецьких та австрійських, прикрашених золотим декором та штучним снігом, радянські листівки Худ. Т.Панченко, 1977 р.були лаконічними, скромно-стриманими, з бідною палітрою фарб, і нагадували швидше агітаційний плакат, ніж вітальну листівку. Здебільшого на ній зображались тогочасні більшовицькі діячі та червоноармійці, промислові підприємства, а головним вітанням було побажання в Новому році нових трудових подвигів. Відповідно до радянських реалій, листівка стала додатковим пропагандистським рупором «совєцької» ідеї.
За декілька років, у період Великої Вітчизняної війни, новорічна листівка набула патріотичного забарвлення. На той час листівки із закликом бити ворога на всіх фронтах друкувались в основному невеликими партіями і лише в Москві. Ці дешеві клаптики паперу, тьмяні й невиразні, але такі довгоочікувані, бо з рідної хати, були для солдатів міцною підтримкою в сподіваннях на краще майбутнє, на мирне життя зі своєю родиною.
Повоєнні роки в Україні стали надзвичайно важкими - спустошені міста та села, суцільна руйнація, голод, репресії щодо тих мешканців, які були під окупацією. Суспільство, втомлене війною та її наслідками, потребувало перепочинку та святкових заходів мирного характеру.
Новий рік повернувся! За Постановою Верховної Ради СРСР, з 1947 р. свято Нового року отримало статус державного, а 1 січня оголосили вихідним днем.
Агітаційна риторика післявоєнних новорічних листівок збереглася у вигляді зображень Кремля з різних ракурсів і зірки, але на початку 50-х листівка набуває більш казково-святкового настрою. Головним персонажем новорічної листівки стає Дід Мороз - кремезний дідуган із пишною білою бородою, з неодмінною торбою подарунків.
Випуск листівок у цей час відбувається в промислових масштабах. За новим форматом 10,5х14,8, введеним у світовий поштовий обіг ще з 1925 р., радянська вітальна листівка мала мільйонні тиражі від різних друкарень. Звичайно, пріоритет у цій галузі мали Москва та Ленінград, але й на територіях союзних республік працювали свої видавництва, що випускали листівки з написами рідними мовами. В Україні серед інших цим займались видавництво «Радянська Україна» (колишній «Комуніст») та фабрика «Укррекламфільм», що випускала фотолистівки.
РАДІСТЬ, ЯКА ЗНИКАЄНа відміну від дореволюційних закордонних, вітчизняна листівка на звороті вказувала ім’я автора, котрий її намалював. Щоразу художник створював маленький шедевр, вкладаючи в листівку свої душу і талант. На просторах Радянського Союзу ходили листівки роботи художників Є.Гундобіна, Л.Рибченкової, І.Знаменського, Т.Гіршберг та інших. Серед українських художників до створення новорічної листівки долучилися М.Коваленко, Ю.Михайлов, В.Яланський, Г.Павлюк.
З 50-х рр. на листівках почали зображати різноманітних звірят, надаючи їм людських рис характеру. Зворушливі ведмедики, вовчики, зайчики, лисички, білочки, різноманітні птахи на листівках жили мирно, водили хороводи, обмінювались подарунками, займалися спортом і, взагалі, показували, як можна дружно і весело зустріти Новий рік. Російський художник-мультиплікатор Володимир Зарубін (1925-1996) в різні роки створив цілу серію листівок із зображенням таких звірят, з них понад сотню - новорічних. В останні роки життя художник додав у свої сюжети релігійного забарвлення - на його листівках з’явилися давно забуті вітання «З Різдвом Христовим!» та «Щасливого Різдва!».
Звертаючи погляд у минуле, можна зробити висновок, що всі події, котрі відбувалися в країні, знаходили відображення в святкових листівках. Новорічна листівка, зокрема, закликала здійснювати трудові подвиги в період перших п’ятирічок. Після тріумфального польоту в космос Юрія Гагаріна на ракетах почали літати Дід Мороз, Снігуронька і, особливо, Новий рік в образі хлопченяти в скафандрі. Після виходу кінофільму Ельдара Рязанова «Карнавальная ночь», що став культовим у Радянському Союзі, новорічні листівки зарясніли годинниками різних розмірів та модифікацій. Знайшли відображення в листівках і персонажі з різних казок і Худ. Р.Саєнко, 1963 р.мультфільмів: гноми, сніговики, Іван-дурник, Чебурашка, Буратіно, Вовк і Заєць зі знаменитих «Ну, погоди!».
З 60-х рр. творцями новорічних листівок стали М.Юдін, К.Зотов, спілка Лесегрі, Т.Сазонова, С.Русаков, А.Плаксін, Е.Іоффе, Ю.Арцименєв, І.Іскринська. Українські художники О.Мікловда, А.Файвишевський, О.Дяченко, С.Бєлозьоров, Є.Сивокінь, А.Арутюнянц здебільшого використовували в своїх роботах тих же персонажів і тематику, що й російські, але при цьому надавали українській новорічній листівці неповторного етнічного колориту. Зокрема, художники зображали історичні місця в Україні та пам’ятники видатним українським діячам. На листівках зустрічалися українські старовинні інструменти, посуд, рушники, вишиті скатертини, грона калини. А Дід Мороз та інші персонажі були одягнуті в одяг, оздоблений українським орнаментом. Особливою популярністю в радянський час користувались новорічні листівки із кольоровим фотографічним зображенням дівчат-українок у національних костюмах.

ШАМПАНСЬКЕ - ТІЛЬКИ В ПРИБАЛТИЦІ

У 60-х рр. Прибалтика, що завжди стояла дещо осторонь від інших республік, задає моду на зображення шампанського з бокалами та свічок. Проте шампанське як неодмінний атрибут Нового року не отримало широкого відображення на новорічних листівках, бо то вже вважалося пропагандою алкоголю. А кольорові свічки замість релігійного характеру набули світського і стали найбільш уживаним елементом декору новорічних листівок.
З 70-х рр. широке розповсюдження отримали листівка-пейзаж і листівка-натюрморт. Листівки із зимовими пейзажами були однотипними, дуже схожими одна на одну, бо зображали зимовий ліс із різних ракурсів. Такими ж однотипними були і листівки із зображенням новорічної композиції. На них у довільному розташуванні зображались неодмінні атрибути новорічних свят: гілки ялини, серпантин, іграшки, свічки, мандарини. Іноді автор листівки розміщував на ній живі незимові квіти - гвоздики, тюльпани, троянди.
У 80-х рр. друк новорічних листівок зріс до мільярдних тиражів щорічно. Напевно, не було в Радянському Союзі сім’ї, котра б не отримувала під Новий рік листівку із побажанням здоров’я та кращого життя наступного року. Пошта в передноворічні дні працювала з перевантаженням, і люди знали: щоб листівка надійшла вчасно, її потрібно відправляти заздалегідь.

«РАДУЙСЯ, ЗЕМЛЕ...»

Худ. С.Кичай, Р.Якименко, 1970 р.З розпадом Радянського Союзу українська новорічна листівка звернулась до віковічної народної обрядовості. Тепер ми споглядаємо на ній вертеп, гурти колядників, дітей у національних костюмах. Вітальний напис набув сакрального значення, бо народження Нового року ототожнюють із Христовим народженням - «Радуйся, земле, Новий рік народився!».
Третє тисячоліття принесло нам бурхливий ріст комунікативного зв’язку. В час Інтернету, скайпу, мобільних телефонів з’явилась можливість швидкісного спілкування з близькою людиною особисто, без посередництва листа або вітальної листівки. Однак, знайшовши в бабусиній скриньці новорічну листівку з вицвілим підписом на звороті, чи не виникає глибокого щемливого суму за цим маленьким прямокутником паперу, здатним воскресити в нашій пам’яті чудове відчуття казки, якогось дива, а ще - дитинства!
Сумна втрата…
P.S. Отієї першої різдвяно-новорічної листівки із зображенням сімейства Коулів за святковим столом, з якої ми почали свою розповідь, по світу збереглося лише 12 екземплярів. Одну з них нещодавно було продано на аукціоні в Англії за 22 тисячі фунтів стерлінгів.

Тетяна КАРПОВА, заступник директора з наукової частини 
Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника.

Повернення до списку