П'ятница, 29 Березня 2024 р.
12 Серпня 2022

ПІШЛИ В НЕБО НАЙКРАЩІ СИНИ

Сумні звістки про загибель наших захисників цього тижня одна за одною надходили на Кам’янеччину і пекельним болем розривали нам серця.

«ЖОРА БУВ СОНЯЧНИМ, ДОБРИМ І МУЖНІМ»

Війна відібрала в матері сина, в сестри – брата, в дружини – чоловіка.
У Соледарі на Донеччині загинув старший сержант Георгій АНТО­ХОВ-ХЛІБОРОБ. 8 серпня міська громада навколішки попрощалася із 26-річним Героєм.
Жора, так його називали рідні та друзі, народився в Кам’янці-Подільському, навчався в 11 школі.

– Був сонячним хлопчиком, він аж світився, такий гарний, з блакитними очима, – ділиться спогадами класний керівник Ірина ОМЕЛЬЧУК. – Позитивний, дружелюбний, відданий і справжній друг. Із декількома однокласниками він дружив ще з молодших класів і проніс цю дружбу через усе, на жаль, таке коротке життя. У школі гарно навчався. Він рано втратив батька, тому ще з юних літ поводив себе як справжній чоловік, захисник для рідних, ніколи не давав комусь себе ображати. Тому й пішов захищати Україну і свою сім’ю.

Після школи навчався у ВСП «Кам’янець-Подільський фаховий коледж ЗВО «ПДУ». За контрактом деякий час служив у ЗСУ, а потім повернувся у цивільне життя. Працював у зоомагазині. Після 24 лютого чоловік знову став у військовий стрій і до останнього подиху був вірним присязі.

ЖИВ І ЗАГИНУВ ЯК ГЕРОЙ

Ще 2014 року кам’янчанин Олександр ПОПОВ із позивним «Дракон» визначив для себе місію – зупинити ворога, тому одним із перших добровольцем пішов на війну. Мав важке поранення і міг би залишатися вдома, але як справжній Воїн після повномасштабного насту­пу ерефії знову пішов на війну. На жаль, 6 серпня надійшла звістка, що «Дракона» не стало. Йому назавжди залишиться 41.
Олександр Попов закінчив ЗОШ №17, вищу освіту за спеціальністю «Інженер-­механік» здобув у ПДАТУ. Служив у ЗСУ. Працював на кабельному заводі. Але після Євромайдану пішов боротися з російською наволоччю. Сотні друзів та побратимів і досі не можуть повірити в його загибель. Ще недавно Саша мав за честь отримати ніж у подарунок від командування ССО, робив дописи на своїй сторінці у фейсбуку, виставляв фото з побратимами і переживав через смерть деяких із них. На жаль, тепер його стрічка майорить сумними і щемливими дописами, які залишають його друзі. Теплі спомини про Героя залишила й однокласниця, волонтерка Оксана Дідич:

«Сашко, ти назавжди залишишся в наших серцях! Ти – Герой, людина честі й гідності, воїн без страху. Ти був справжнім патріотом, вірив у щасливе майбутнє нашої країни і вперто, навіть після поранень, ішов її далі захищати. Спи, наш Герою, наш янголе! Тепер твоє завдання – просити на небі в Бога Перемоги для нашої Батьківщини і страшного покарання для ворога, який забрав твоє життя і життя мільйонів людей, які просто хотіли спокійно жити в своїй країні».

У березні 2018 р. в «Подолянині» ви­йшла стаття «Дракон» із Кам’янця: «Місія зупинити ворога» (доступна на сайті газе­ти), де можна дізнатися більше про Героя.

ЗА РІДНУ ЗЕМЛЮ СТОЯЛИ ДО ОСТАННЬОГО

Життя за рідну землю віддав житель с.Жабинці Василь ПЕРЕДЕРКО. Про захисника розповів голова Гуківської громади Пет­ро Ільницький:

– Василь Анато­лійович народився 22 грудня 1977 р. Ще юним залишився без батька, швидко подорослішав, бо потрібно було допомагати мамі, сестрі, виконувати чоловічу роботу. Строкову службу проходив на Одещині. Повернушись з армії, працював різноробочим у колгоспі с.Мар’янівка, де й зустрів своє кохання. Одружилися, виховали донечку. Повернувся в рідне село Жабинці, закінчив курси шофера і пішов працювати водієм у колгосп, пізніше – до кузні. Коли розпався колгосп, поїхав на заробітки. Двічі побував у зоні АТО, але був комісований за станом здоров’я. Будучи патріотом, у лютому одним із перших став на захист Батьківщини. Брав участь у бойових діях на Донеччині, де й загинув 7 серпня.

Оплакує і Ново­ушиччина свого земляка В’ячеслава МАРТИНЮКА, який помер 7 серпня під час вико­нання військового обов’язку на Сумщині. Поховали Героя в рідній Новій Ушиці 8 серпня.
Відомо, що В’яче­слав народився 16 лютого 1981 року в с.Каскада Ново­ушицького району. Працював у ТОВ «Агро­бізнес». 14 березня був призваний за мобілізацією до Національної академії прикордонних військ м.Хмельницький. У чоловіка залишилася мати.

 

P.S. Коли верстався номер, стало відомо про загибель ще одного земляка. Захищаючи Україну, загинув житель села Калачківці Володимир ОРЛОВСЬКИЙ. Йому було лише 21. Молодий, перспективний, завжди готовий підставити плече, мав багато планів на життя, але, на жаль, доля розпорядилася по-своєму.