Субота, 20 Квітня 2024 р.
1 Листопада 2013

ЧИ СУМУЮТЬ У ЛЬВОВІ КАМ’ЯНЕЦЬКІ ВІЙСЬКОВІ?

ЧИ СУМУЮТЬ У ЛЬВОВІ КАМ’ЯНЕЦЬКІ ВІЙСЬКОВІ?21 серпня 2012 року під тужливі звуки «Прощання слов’янки» Кам’янець-Поділь­сь­кий зі сльозами на очах покидали 152 курсанти факультету військової підготовки К-ПНУ ім.І.Огієнка. Їх, відповідно до директиви міністра оборони України, перевели на новостворений факультет підготовки спеціалістів інженерних військ і військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Львівської академії сухопутних військ ім.Петра Сагайдачного. Дещо раніше валізи до Львова спакували 40 наших офіцерів-викладачів.

21 серпня 2012 року під тужливі звуки «Прощання слов’янки» Кам’янець-Поділь­сь­кий зі сльозами на очах покидали 152 курсанти факультету військової підготовки К-ПНУ ім.І.Огієнка. Їх, відповідно до директиви міністра оборони України, перевели на новостворений факультет підготовки спеціалістів інженерних військ і військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту Львівської академії сухопутних військ ім.Петра Сагайдачного. Дещо раніше валізи до Львова спакували 40 наших офіцерів-викладачів.

Незважаючи на оборону, яку тримали ка­м’янецькі військовослужбовці, міські чиновники, депутати всіх рівнів, курсанти-інженери все ж таки залишили заклад, який понад чотири десятиліття був гордістю міста над Смот­ричем. Усі ці зміни відбулися відповідно до реформ, ініційованих Міністерством оборони України для оптимізації українського війська.

Вже 14 місяців курсантів, котрі навчалися в Кам’янці, муштрують у столиці Галичини. Напередодні професійного свята військових інженерів «ПОДОЛЯНИН» вирушив до славного міста Лева навідати земляків і дізнатися, як їм там живеться. Ми зустрілися з кам’янецькими офіцерами-викладачами, кур­-сантами-інженерами, побували в казармах і навчальних аудиторіях, скуштували солдатських харчів і навіть спробували свої сили на тренажерах.І якими б патріотичними не були почуття до рідного міста та колишнього військового закладу, однак не можемо не визнати переваги академії, де кам’янецьких журналістів зустріли по-родинному тепло.  

ВІД ЦІСАРСЬКОЇ ШКОЛИ ДО АКАДЕМІЇ

Наш екскурсовод Олександр Юрчук (праворуч) з Анатолієм ПриступкоАкадемія сухопутних військ зручно вмостилася на вулиці Гвардійській, 32, в яскравій будівлі, зведеній ще за часів Австро-Угорської імперії. По сусідству з нею – відомий Стрийський парк. Відлік цей заклад веде з

1 жовтня 1899 р., коли у Львові відкрили школу кадетів піхоти. 1921 р. польський уряд передислокував сюди корпус кадетів, а 1939 р. радянська влада відкрила Львівське піхотне училище. Пізніше воно стало відомим як Львівське вище військово-політичне училище, де готували журналістів, політпрацівників і культпрацівників для армії. Вчилися тут і вихідці з 25 країн. У стінах закладу в різні роки навчалися полковник Української Галицької армії Гнат СТЕФАНІВ, отаман УГА Богуслав ШАШКЕВИЧ, 16 Героїв Радянського Союзу, а також чинний президент Монголії Цахіагійн ЕЛБЕГДОРЖ.

З 1 вересня 2009 р. цей заклад перейменували на Академію сухопутних військ. Нині це провідний вищий військовий навчальний заклад Міністерства оборони України, який поєднує традиції класичної європейської та вітчизняної військових шкіл і не цурається сучасного досвіду підготовки військових спеціалістів передових держав світу. Очолює його генерал-лейтенант Павло ТКАЧУК.

ГАЙДА ДО НАШИХ!

Начальник факультету підготовки спеціалістів інженерних військ і військ РХБЦ Михайло ІВАСЮК, котрий до від’їзду до Львова очолював Кам’янець-Поділь­ський центр підготовки інженерних військ, провів нас до казарми №2, де й мешкають «наші інженери» з І-ІІІ курсів. Курсанти IV та V курсів проживають у гуртожитках.

У казармі зустріли земляків, серед яких і 10 першокурсників, практично всі – з Кам’янеччини. Про свої перші місяці відгукуються позитивно, як власне і про сам заклад та його викладачів.

– Я з гордістю продовжую сімейну традицію, – каже першокурсник Сергій РОДІКОВ. – Ще з дитинства мріяв про військову форму, навчання у військовому закладі та службу в ім’я України. Оскільки факультет військової підготовки перевели до Львова, то змушений був сюди вступати. Однак нині зовсім про це не шкодую. Адже тут створені гарні умови як для навчання, так і проживання. А старшокурсники ставляться до нас, як до рівних.

Більшість курсантів, котрих перевели з міста над Смотричем, під час анкетування вказали, що мають позитивні враження від навчання та проживання в академії. На їхню думку, всі зміни відбулися лише на краще.

Завідувач музею історію академії Михайло Слободянюк– У Львові краще, ніж у Кам’янці. Тут більше техніки і більше можливостей працювати з нею, – зізнається хмельничанин Богдан ПЕРЕБЧУК. – Тут база досконаліша. Після лекцій раз на півроку ми на три тижні виїжджаємо на Яворівський полігон, де проводяться практичні навчання. Вперше, коли його побачив, аж мову відняло. Тут за всіма правилами бойових тактичних занять облаштовані «інженерне поле», «вогневе містечко», нас навчають майстерності володіння зброєю та бойовими машинами, правильно підривати боєприпаси, починаючи від елементарних одиночних зарядів і закінчуючи підриванням грунтів, металу та дерева. В Кам’янці підривати деякі з цих зарядів було неможливо через близькість до помешкань кам’янчан.

– Під час останнього такого навчання було задіяно аж 46 одиниць різної військово-інженерної техніки! – не приховуючи захоплення, розповідає третьокурсник Микола СТАРИЧОК. – На полігоні ми проживаємо в комфортно облаштованому «Гвардійському містечку». Офіцери, котрі перевелися з Кам’янця, постійно Тренування роти почесної варти Академії сухопутних військ напередодні   69-річниці визволення України від фашистських загарбників.    На задньому плані - Центр культури і дозвілля  вдосконалюють матеріально-технічну базу. Відтепер маємо можливість виїжджати в інші держави. Нещодавно наші курсанти повернулися з Москви, де ознайомлювалися з технікою. До нас приїжджають американці, китайці, котрі проводять тренінги.

– Рік тому мене перевели до файного міста Лева. Вже другий рік тут навчаюся. Однак вважаю себе все ж таки кам’янецького гарту, – додає Артур ВОЙЧУК.

А про нашу курсантку Віру АЛЯКІНУ навіть написали в журналі академії «Офіцер України».

В один голос майбутні інженери запевнили, що в «самоволку» не тікають, бо сенсу немає. Щонеділі по кілька годин вони можуть поблукати мальовничими вуличками Львова та скуштувати запашної кави. Крім цього, відвідують театр і оперу.

До речі, 42 наших інженерів цьогоріч уже відгуляли випуск і продовжили службу у військових частинах ЗСУ, а один з них залишився служити в нещодавно створеному 184-му навчальному центрі.

Окрім того, навідалися і на факультет ракетних військ та артилерії, де навчається земляк зі Старої Ушиці Андрій БАБЛЮК, котрий цьогоріч поповнив лави Академії сухопутних військ.

КАМ’ЯНЧАНИ НА ГАРНОМУ РАХУНКУ

Не скаржаться на життя і викладачі, котрі понад рік тому були змушені переїжджати до Львова. Як розповів Михайло Івасюк, факультет підготовки спеціалістів інженерних військ і військ РХБЦ вдалося облаштувати за короткий термін. Спочатку узгодили штат, створили необхідні кафедри, яких є чотири: РХБЗ, тактики інженерних військ, інженерної техніки та хімії. В перші дні офіцерам роботи вистачало. Вони готували й наповнювали наочним і технічним приладдям навчальну базу новонародженого факультету, облаштовували аудиторії, розташовані в іншому приміщенні – за 5 хвилин ходьби від головного корпусу академії. Вся техніка для проведення практичного вишколу інженерів нова. З Кам’янця-Подільського забрали лише літературу і деяке майно. До речі, при створенні нового факультету розробили і його символіку.

На варті - першокурсники– Всі офіцери мають дах над головою, – каже Михайло Івасюк. – Сімейні отримали тимчасове житло, а холостяки – місця в гуртожитках. Це беззаперечний плюс, адже винаймати помешкання для мене і колег влетіло б у немалу копійчину. До речі, українські військові очікують на нововведення, що має набрати чинності з 1 січня 2014 року, відповідно до якого Міністерство оборони буде сплачувати кошти за винайм житла.

– Михайле Олексійовичу, пригадуєте Ваші перші враження від львівської академії?

– Приємні. Тут великий плюс у тому, що немає проблем із матеріально-технічним забезпеченням. Вважаю, що згодом створимо ще потужнішу навчальну базу.

Наприкінці розмови через газету «ПОДОЛЯНИН» Михайло Олексійович передав вітання сивочолому Кам’янцю, а ветеранів інженерних військ Кам’янець-Подільського гарнізону привітав із професійним святом.

Про кам’янецьких офіцерів-викладачів гарно відгукується керівництво академії. Зокрема, заступник начальника академії з виховної роботи – начальник відділу полковник Юрій ГУСАР відзначив професійність Михайла Івасюка і назвав його патріотом інженерних військ.

– Михайло Олексійович долучився до створення 184-го навчального центру підготовки молодших спеціалістів і гідно очолює факультет. Ще один офіцер з Кам’янця Олександр КОЛОС захистив кандидатську і отримав житло. Так ми дбаємо про своїх офіцерів і стимулюємо інших. А загалом усі офіцери зарекомендували себе як професіонали з гарною репутацією. Дякуємо Кам’янцю-Подільському за те, що заклали гарні знання, а наш обов’язок – гідно продовжувати навчання, – зазначив Юрій Володимирович.

АКАДЕМІЯ ВРАЖАЄ

Михайло Івасюк демонструє казармуЕкскурсію військовим містечком нам провів заступник начальника факультету підготовки спеціалістів інженерних військ і військ РХБЗ із виховної роботи підполковник Олександр ЮРЧУК. Перше, що впадає в очі, доглянуті алеї та газони, майданчики з військовою навчальною технікою та спортивними тренажерами, де одночасно можуть займатися 300 (!) курсантів. З екрана телевізора лунає інформація про історію Львова та військового закладу. Вражають алеї Героїв Радянського Союзу, які воювали у Другій світовій, а також почесних гостей і випускників академії, які висадили клени. Бачимо величний Центр культури і дозвілля, де розташований унікальний музей історії закладу від часів Австро-Угорської імперії і донині. Щоб детально ознайомитися з усіма експозиціями, озброєнням, військовою уніформою, які вмістилися у 8 залах, одного дня замало.

Аж серце закалатало, коли побачили знайомі обличчя на стенді нового інженерного факультету. Наш полковник Анатолій ПРИСТУПКО, завдяки якому ми й потрапили до Львова, подарував завідувачу музею Михайлові СЛОБОДЯНЮКУ дві світлини для поповнення колекції. На одній з них, зробленій ще 1980 р., зображено командування кам’янецького училища (полковників Георгія Кан-Каганова, Петра Кілінчука, Петра Ткачука, генерал-майора Василя Єрмакова та підполковника Анатолія Приступка) після прийняття військової присяги курсантами першого курсу. На іншій – збори керівництва інженерних військ Радянської армії, що проходили 25-28 серпня 1985 р. на базі

К-ПВВІКУ ім.Віктора Харченка.

Академічний зал, що є копією актового залу на вул.Банкова, викликає захват. У цих помпезних умовах приймають гостей і проводять конференції. А загалом тут усе відповідає найвищому рівню: сучасні спортмайданчики, стадіон, поле для міні-футболу з трибунами для вболівальників, навчальні корпуси, їдальні з телевізорами, інтернет-кафе, бібліотека, друкарня і храм святого Архістратига Михаїла.

ГОЛОВНЕ – НЕ РОЗГУБИТИ РЕШТИ

І ось ми знову повертаємося до Кам’янця після того, як переконалися, що нашим військовим у Львові живеться добре. І хоча гіркий присмак втрати військового навчального закладу кам’янчани відчувають і досі, а з плацу все рідше лунає пісня та «Здоров’я бажаємо», військовий дух ще не зовсім покинув наше місто. На щастя, тут залишилися новостворений 11-й понтонно-мостовий батальйон, де проходять строкову військову службу понад півсотні солдатів та більш ніж

200 контрактників і офіцерів, а також військова кафедра К-ПНУ ім.І.Огієнка, де ази військової науки опановують 1050 студентів із Західного регіону. Місто не втратило й потужного Центру розмінування. В неділю кам’янецькі військові інженери відзначатимуть професійне свято, на жаль, у вужчому колі ніж їх, тепер уже львівські, колегі.