ЛЮСТРАЦІЯ ПО-КАМ’ЯНЕЦЬКИ: ПЕРШІ ПІШЛИ

Що таке люстрація та з чим її нині їдять, першими на власній шкурі відчули керівники нашого району. І хоч впродовж усього періоду революційних подій вони обрали, здавалось би, найвигіднішу позицію – вичікувальну, в результаті вона обернулася проти них же самих. За кілька днів цього тижня «полетіли» голови райдержадміністрації, районної ради та їхніх заступників. Однак про все за порядком.

Першим дзвіночком про те, що верхівка «районного Кремля» за крок від падіння, стала заява Михайла ЖЕЛІЗНИКА про складання своїх повноважень як голови Кам’янець-Подільської районної організації Партії регіонів і розпуск фракції ПР у районній раді, розміщена 21 лютого на офіційному сайті райдержадміністрації.

А вже в понеділок вранці стало відомо й про відставку голови РДА та одного з його заступників Павла ДОВГОПОЛА. Офіційно донести цю інформацію та причини такого рішення до громадськості мали на прес-кон­фе­ренції, на котру були запрошені представники місцевих ЗМІ. Однак екс-чиновники чи то не вважали потрібними зайві прощання, чи з якихось інших причин на заплановану зустріч не з’яви­лися. Запрошені побачили лише опломбовані Самообороною порожні кабінети адміністрації та дві заяви на пожмаканих па­пірцях про відставку за згодою сторін із підписами Желізника

й Довгопола. Куди «зник­ло» керівництво, з’ясувати так і не вдалося.

В.о. голови РДА Ніна ФАБІЯНСЬКА повідомила, що про відставку голови чує вперше. Офіційно Михайло Дмитрович у відпустці, а вона, згідно із законом, поки що виконує його обов’язки.

А вже у вівторок судний день настав для голови райради Івана РОМАНЧУКА і його заступника Остапа КОЛОТИЛА. Під стінами районної ради зібрався рішуче налаштований натовп людей, поставивши собі за мету вимагати відставки начальника управління освіти Олени ПРОНОЗЮК нібито через те, що вона відправляла людей на антимайдан. Та оскільки Олена Вікторівна у той час перебувала на лікарняному, весь народний гнів перенісся до кабінету голови райради. Майже годину люди переконували посадовця написати заяву. В хід ішли найрізноманітніші форми «прохань»: скандування, нецензурна лексика і навіть погрози. Верх таки взяла людська наполегливість, і у відставку попросилися як Іван Михайлович, так і Остап Танасійович. А от юридичне врегулювання цього питання було перенесено до сесійного залу, адже обирати та знімати голову районної ради – то компетенція депутатів.

Учора, під час засідання чергової сесії райради, тут і яблуку ніде було впасти. Крім депутатів, сільських голів, журналістів та інших запрошених, до залу завітали й представники Народної самооборони, «Правого сектору» та активні громадяни міста й району. Всіх цікавив розгляд першочергового, на думку громади, питання порядку денного – переобрання голови та його заступника. Ніхто не заперечував. Після вшанування пам’яті загиблого Героя Майдану Анатолія КОРНЄЄВА хвилиною мовчання перейшли до процедури голосування.

Незважаючи на те, що Іван Михайлович неодноразово наголошував, що заяву написав під тиском та із застосуванням до нього фізичної сили, його колеги по цеху одностайно вирішили відправити свого керманича на лаву запасних. Така ж доля чекала і на заступника голови райради.

І тут почалося найцікавіше. Боротися за крісло районного спікера взялися теперішні однопартійці по ВО «Батьківщина» Віктор ХУДНЯК і Микола ЖОГАН. Довгі та красномовні доводи того, хто частіше був у вирі революційних подій, хто більше зробив для нашого району, та й навіть у кого чистіша ділова репутація, закінчилися тим, що Віктора Анатолійовича підтримав місцевий і столичний Майдан, сільські голови. Але це все переважив більш вагомий аргумент – підтримка депутатського корпусу. Її отримав другий кандидат – Микола В’ячеславович. За нового голову райради Миколу Жогана проголосували 46 із 70 депутатів.

І хоч людей з вулиці такий варіант не зовсім влаштував, кандидат Віктор Худняк, якого вони підтримували, досить гідно прийняв поразку, заявивши, що нині не час сперечатися, а потрібно працювати для народу кожному на своїй посаді.