ПРО ТИХ, ХТО ЗАРОБЛЯЄ НА ДІТЯХ
Спекотне літо до снаги всім школярам: і тим, хто засмагає на пляжі, і тим, хто цілодобово просиджує за комп’ютером, і особливо тим, хто задумав улітку заробити на цукерки чи навіть на новий велосипед. Останніх у наш час чимало, і на вулицях Кам’янця нерідко можна зустріти дітей, які під палючим сонцем роздають флаєри, працюють у торгівлі чи навіть на будівництвах. Більшість з них і не здогадуються, що неабияк ризикують, адже дитяча праця в нашій країні – справа протизаконна.
Діти працювали завжди, але не завжди це було проблемою. Радянські часи взагалі «славилися» залученням дітей до колгоспних і промислових робіт. Для школяра було за честь пройти виробничу практику, збираючи врожай, чи присвятити частину літа роботі на виробництві. Часи змінилися, і сьогодні законодавство забороняє використовувати дитячу працю. В сучасній Україні ні вчитель, ні батько, ні роботодавець не можуть примусити дитину до роботи. Хоча якраз останні часто нехтують правами дітей.
Заробляти кошти в нашій країні можна лише з 16 років, проте лише у разі, коли здоров’я та моральність підлітка повністю захищені. З 15 років неповнолітній може влаштуватися на роботу тільки за згодою батьків або опікуна. Але нині на центральних вулицях нашого міста можна побачити навіть
11-річних дітей, які виконують ту чи іншу роботу. Більшість з них допомагають батькам, та є й такі, котрі працюють на роботодавця. Щоправда, здебільшого ця праця неофіційна. Розуміючи, що неповнолітні – це соціально захищена верства населення, яка потребує особливих умов роботи, власники установ часто уникають законного працевлаштування дітей. Проте, спіймавшись на злочині, роботодавець нестиме кримінальну відповідальність за експлуатацію дитячої праці.
Гуляючи вулицями міста, можна знайти оголошення, на яких роботодавці повідомляють, що на роботу потрібні працівники будь-якого статусу та віку. «ПОДОЛЯНИН» вирішив провести невеличкий експеримент. Набравши один з таких номерів, ми запитали, чи приймають на роботу неповнолітніх. Співрозмовниця відповіла, що так. Але після запитання про те, в яких умовах працюватиме дитина, яким буде її робочий графік, чи офіційно її оформлятимуть та як оплачуватиметься праця, жінка дещо розгубилася і відразу ж почала випитувати, хто телефонує. Представившись батьками, ми почули у відповідь, що нехай дитина приходить на роботу і тоді сама про все дізнається. Після цього жінка кинула слухавку і більше на наші дзвінки не відповідала.
Звичайно, підліток, який не має досвіду, розмовляючи з роботодавцем, дуже рідко цікавиться умовами праці. Часто він навіть і не здогадується, що на іншому боці дроту можуть бути шахраї. Про один із таких випадків розповідає 15-річна Олена (ім’я дівчини змінено з етичних міркувань):
– Я минулого літа знайшла оголошення, що на роботу потрібні люди для роздавання флаєрів. Зателефонувала за вказаним номером і вже того ж дня зустрілася з роботодавцем. Жінка, яка пропонувала роботу, здалась мені привітною і чесною. Вона пообіцяла платити 100 грн. за день, але я мала роздавати величеньку купку папірців. Так виходило, що працювала весь час під сонцем. Було важко, але мені дуже хотілося заробити грошей. Жодних документів не підписувала. Пропрацювала один день, другий, а тоді запитала, коли мені віддадуть гроші. Роботодавець відповіла, що наприкінці тижня. Але в суботу вона принесла лише 200 гривень і сказала, що більше заплатити не може.
У такому разі лише офіційне оформлення забезпечить дотримання всіх законів і прав дитини. Адже неповнолітній може виконувати лише легку роботу. Крім того, робочий день підлітка має бути скороченим. У 15 років дитина не може працювати довше ніж 24 години на тиждень, або ж 4 години 48 хвилин на день, а в 16 робочий тиждень не має перевищувати 36 годин. Залучення ж до небезпечних робіт карається законом. Звичайно, не дозволяється неповнолітнім працювати з небезпечними механізмами, обладнанням чи інструментами, а також долучатися до транспортування вантажів. Роботодавці не мають права використовувати дитячу працю вночі та понаднормово. До речі, навіть під час практики студенти коледжів і училищ, яким ще не виповнилося 18 років, не мають права виконувати небезпечну роботу. Хоча використання дітей у таких роботах у Кам’янці-Подільському очевидне, адже про це розповідають самі неповнолітні.
– Ще в 15 років зміг вперше влаштуватися на приватне будівництво, – розповідає 16-річний кам’янчанин Роман. – Оскільки фахової роботи мені не доручали, то я подавав і підносив цеглу. Працював 8-9 годин на добу. Робота була важкою, але й платили достатньо. Хотілося б влаштуватися кудись офіційно, де б працював за законним робочим графіком, де б платили відповідну заробітну плату, але поки що мене в жодному місці оформляти не хочуть.
Таких випадків чимало, але, на жаль, про них рідко дізнаються соціальні служби.
– Дитяча праця в нашому місті існує нелегально, – розповідає начальник служби у справах дітей Кам’янець-Подільської міської ради Лілія Бевз. – Служба в справах дітей у разі потреби має право перевіряти умови праці осіб, які молодші як 18 років. Тобто, якщо хтось має інформацію про залучення неповнолітніх до праці, то це вже є приводом для перевірки. Також ми перевіряємо установи із власної ініціативи. Але протягом останніх декілька років випадків, коли діти працюють офіційно, не зареєстровано.
Ми отримуємо відповідь від закладів профтехосвіти про кількість неповнолітніх, яких беруть на роботу. Якщо раніше нам надавали по 2-3 запити щоквартально, то останніми роками ми бачимо, що роботодавці бояться оформляти неповнолітніх. Адже ті мають певні пільги та обмеження. Але брати підлітків на роботу незаконно небезпечніше.
Хоча дитяча праця вимагає особливого підходу та умов, однак нічого страшного в залученні неповнолітнього до роботи немає. Адже тільки таким чином підліток зможе зрозуміти, як важко дістаються гроші та чому потрібно цінувати чужий труд. Але до влаштування свого чада на роботу завжди треба підходити з розумом, враховуючи всі «за» і «проти» першої в житті неповнолітнього праці. Без допомоги та підтримки в цій справі рідних діти легко можуть потрапити у пастку протизаконня, як-от неофіційна праця, небезпечна праця чи взагалі примусова робота. Тоді розплутати проблеми буде значно важче. Адже навіть якщо дитина стала жертвою експлуатації, то вона сама ж (або хтось з близьких) має про це повідомити службу в справах дітей, Центр сім’ї та молоді, міліцію чи прокуратуру. Без попереднього звернення компетентні органи дуже рідко розшукують неповнолітніх працівників, тому й не дивно, що останніми роками реєструються лише 1-2 такі порушення за рік.
Тетяна ХОПТЯР.
