Четвер, 28 Березня 2024 р.
31 Жовтня 2014

А ПОЖИТИ ЩЕ НЕ ВСТИГЛИ…

Життя двох наших земляків відібрала неоголошена війна. У зоні АТО загинули 24-річний уродженець с.Калиня Дан КОЛІСНИК та 23-річний В’ячеслав ЗАВАЛЬНЮК із с.Ріпинці. В час так званого «перемир’я» до українських домівок продовжують надходити труни із тілами захисників.

ОСТАННЯ РОЗВІДКА КАПІТАНА КОЛІСНИКА

Дан КолісникТіло командира роти розвідки капітана Дана Колісника літаком доставили до Старокостянтинова 28 жовтня. А вже наступного дня під тужливі звуки символічної «Пливе кача» із молодим Героєм попрощалися односельчани, друзі та знайомі. Ніхто не стримував сліз – смерть чоловіка сприйняли як особисте горе. Поховали ж бійця у Червонограді, що на Львівщині, звідки родом його дружина Анна. Без батька залишилися двоє синів-двійнят, яким лише по року і дев’ять місяців.

– Честь, присяга та виконання військового обов’язку для Дана були понад усе, – під час траурного мітингу зазначив бойовий командир загиблого. – Він завжди прагнув стати найкращим, постійно вдосконалювався, вільно розмовляв анг­лійською. Був взірцем для бойових товаришів і друзів, мав чимало відзнак і нагород. Розвідрота назавжди втратила свого командира, військова частина – найкращого офіцера… Війна не обирає, цинічно забираючи цвіт української нації.

Ще в дитинстві Дан вирішив, що стане захисником Батьківщини. А закінчивши на відмінно вісім класів Кульчієвецької школи, зробив крок до мрії, вступивши до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.

– Боляче втрачати найкращих учнів. А Дан був саме таким, – розповів начальник ліцею полковник Олександр РОЩУК. – Завжди привітний, наполегливий, виважений, він ще з юних літ знав, чого хоче від життя. На жаль, багато запланованого так і не встиг зробити. Дан – третій наш випускник, який загинув у зоні АТО.

– Важко проводжати в останню путь улюблених учнів, – не стримуючи сліз, додала вчитель фізики Галина ЗАБІГАЛЮК. – Дан завжди мріяв стати хорошим офіцером. Коли вступив на факультет аеромобільних військ і розвідки львівської Академії Сухопутних військ ім.Петра Сагайдачного, надіслав смс: «Галино Миколаївно, я вступив! У мене найкращі бали. Я дуже щасливий. Ви про мене ще почуєте, я буду гарним військовим».

Ім’я Дана Колісника назавжди закарбоване на Дошці пошани академії як випускника, котрий закінчив виш із золотою медаллю. Потрапив він і до списку військовослужбовців, яких обрали для стажування в Канаді. Після повернення торувати військовий шлях офіцер розпочав у Хмельницькій військовій частині спец­призначення А-0661. Коли ж сталася анексія Криму, боєць захищав цілісність і незалежність України. До рідної хати живим так і не повернувся.

Зі слів бойових товаришів, Дан загинув під час виконання чергового завдання в населеному пункті Софіївка, що на Луганщині. Розвідники потрапили в засідку. А коли переховувалися, в будинок потрапив снаряд, і почалася пожежа. Товариші витягнули тіло командира, але він був уже мертвим. Сталося це в ніч на 26 жовтня.

Денис ПРИСЯЖНИЙ, який товаришував із загиблим, розповів, що навіть батьки не знали, де воює їхній син. Час від часу отримували від нього скупі смс: «У мене все добре». А розмовляючи з ним востаннє, мати почула ті ж самі слова, проте виснажений голос це заперечував.

– Днями ми зібрали Дану гостинці й відправили на передову «Новою поштою». Але він так і не встиг їх отримати. Я досі не можу повірити, що його вже немає, – каже Денис.

МРІЇ ОБІРВАЛА КУЛЯ СНАЙПЕРА

В’ячеслав ЗавальнюкХмара сліз, горя і суму накрила с.Ріпинці. Нещадна снайперська куля забрала життя ще одного Героя. В ніч на 28 жовтня поблизу с.Станиця Луганської області 23-річний В’ячеслав За­валь­нюк, їдучи на завдання у військовому автомобілі, потрапив під обстріл.

Молоде життя, обірване на сході, принесло горе батькам, рідним, друзям і коханій. Він так і не дожив до свого весілля, не подарував батькам онуків і не попрощався з найближчими людьми. Вже у вівторок вранці він не зателефонував мамі, бо його серце зупинилося назавжди. Наймолодший син, гарний товариш залишив після себе лише спогади…

В’ячеслав Завальнюк після закінчення Ріпинецької школи здобув спеціальність столяра у Кам’янець-Подільському професійно-технічному училищі №6. Згодом потрапив до лав Збройних сил України – служив на Житомирщині у високомобільних десантних військах. У серпні хлопця мобілізували і відправили на схід України.

Прощатимуться з Героєм сьогодні, з 10.00 до 12.00, у Ріпинецькому будинку культури.

Галина МИХАЛЬСЬКА, Тетяна ХОПТЯР.