А ПОЖИТИ ЩЕ НЕ ВСТИГЛИ…
Життя двох наших земляків відібрала неоголошена війна. У зоні АТО загинули 24-річний уродженець с.Калиня Дан КОЛІСНИК та 23-річний В’ячеслав ЗАВАЛЬНЮК із с.Ріпинці. В час так званого «перемир’я» до українських домівок продовжують надходити труни із тілами захисників.
ОСТАННЯ РОЗВІДКА КАПІТАНА КОЛІСНИКА
Тіло командира роти розвідки капітана Дана Колісника літаком доставили до Старокостянтинова 28 жовтня. А вже наступного дня під тужливі звуки символічної «Пливе кача» із молодим Героєм попрощалися односельчани, друзі та знайомі. Ніхто не стримував сліз – смерть чоловіка сприйняли як особисте горе. Поховали ж бійця у Червонограді, що на Львівщині, звідки родом його дружина Анна. Без батька залишилися двоє синів-двійнят, яким лише по року і дев’ять місяців.
– Честь, присяга та виконання військового обов’язку для Дана були понад усе, – під час траурного мітингу зазначив бойовий командир загиблого. – Він завжди прагнув стати найкращим, постійно вдосконалювався, вільно розмовляв англійською. Був взірцем для бойових товаришів і друзів, мав чимало відзнак і нагород. Розвідрота назавжди втратила свого командира, військова частина – найкращого офіцера… Війна не обирає, цинічно забираючи цвіт української нації.
Ще в дитинстві Дан вирішив, що стане захисником Батьківщини. А закінчивши на відмінно вісім класів Кульчієвецької школи, зробив крок до мрії, вступивши до Кам’янець-Подільського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою.
– Боляче втрачати найкращих учнів. А Дан був саме таким, – розповів начальник ліцею полковник Олександр РОЩУК. – Завжди привітний, наполегливий, виважений, він ще з юних літ знав, чого хоче від життя. На жаль, багато запланованого так і не встиг зробити. Дан – третій наш випускник, який загинув у зоні АТО.
– Важко проводжати в останню путь улюблених учнів, – не стримуючи сліз, додала вчитель фізики Галина ЗАБІГАЛЮК. – Дан завжди мріяв стати хорошим офіцером. Коли вступив на факультет аеромобільних військ і розвідки львівської Академії Сухопутних військ ім.Петра Сагайдачного, надіслав смс: «Галино Миколаївно, я вступив! У мене найкращі бали. Я дуже щасливий. Ви про мене ще почуєте, я буду гарним військовим».
Ім’я Дана Колісника назавжди закарбоване на Дошці пошани академії як випускника, котрий закінчив виш із золотою медаллю. Потрапив він і до списку військовослужбовців, яких обрали для стажування в Канаді. Після повернення торувати військовий шлях офіцер розпочав у Хмельницькій військовій частині спецпризначення А-0661. Коли ж сталася анексія Криму, боєць захищав цілісність і незалежність України. До рідної хати живим так і не повернувся.
Зі слів бойових товаришів, Дан загинув під час виконання чергового завдання в населеному пункті Софіївка, що на Луганщині. Розвідники потрапили в засідку. А коли переховувалися, в будинок потрапив снаряд, і почалася пожежа. Товариші витягнули тіло командира, але він був уже мертвим. Сталося це в ніч на 26 жовтня.
Денис ПРИСЯЖНИЙ, який товаришував із загиблим, розповів, що навіть батьки не знали, де воює їхній син. Час від часу отримували від нього скупі смс: «У мене все добре». А розмовляючи з ним востаннє, мати почула ті ж самі слова, проте виснажений голос це заперечував.
– Днями ми зібрали Дану гостинці й відправили на передову «Новою поштою». Але він так і не встиг їх отримати. Я досі не можу повірити, що його вже немає, – каже Денис.
МРІЇ ОБІРВАЛА КУЛЯ СНАЙПЕРА
Хмара сліз, горя і суму накрила с.Ріпинці. Нещадна снайперська куля забрала життя ще одного Героя. В ніч на 28 жовтня поблизу с.Станиця Луганської області 23-річний В’ячеслав Завальнюк, їдучи на завдання у військовому автомобілі, потрапив під обстріл.
Молоде життя, обірване на сході, принесло горе батькам, рідним, друзям і коханій. Він так і не дожив до свого весілля, не подарував батькам онуків і не попрощався з найближчими людьми. Вже у вівторок вранці він не зателефонував мамі, бо його серце зупинилося назавжди. Наймолодший син, гарний товариш залишив після себе лише спогади…
В’ячеслав Завальнюк після закінчення Ріпинецької школи здобув спеціальність столяра у Кам’янець-Подільському професійно-технічному училищі №6. Згодом потрапив до лав Збройних сил України – служив на Житомирщині у високомобільних десантних військах. У серпні хлопця мобілізували і відправили на схід України.
Прощатимуться з Героєм сьогодні, з 10.00 до 12.00, у Ріпинецькому будинку культури.
Галина МИХАЛЬСЬКА, Тетяна ХОПТЯР.