Четвер, 28 Березня 2024 р.
10 Квітня 2015

БЕЗ БАТЬКІВ ПОГАНО, А З ТАКИМИ СТРАШНО

Поки дорослі чубляться – страждають діти. Маленьких красунь Алінку шести років і Марійку – трьох із села Ластівці рідна мама Наталія покинула ще рік тому. Посварилася з ненависною свекрухою, втекла від горе-чоловіка, дуже швидко знайшла нове кохання, народила ще одну дитину і знову повіялася світом. До кровиночок, які так на неї чекають, їй байдуже.

(З етичних міркувань змінено імена людей, історію яких розповідаємо)

МАМА-ЗОЗУЛЯ ПРО ДІТЕЙ ЗАБУЛА

БЕЗ БАТЬКІВ ПОГАНО, А З ТАКИМИ СТРАШНОДівчатка живуть із батьком, часто залишаються з бабусею. Їм немає кому заплітати волоссячко, читати казки про принцес і вчити добру… Ба більше, малі бігають брудні, голодні, холодні та нечесані. Садочок не відвідують, бо в батька немає на нього грошей, або бажання. Сусіди, скільки могли, підгодовували дівчаток, доки не увірвався терпець.

– Зварю каструлю супу, покличу малих до себе, бо шкода їх. А ті хапають, наче з голодного краю. Їжу, яку можуть, розсовують по кишенях, – розповідає сусідка, яка побоялася назвати своє ім’я. – Але якщо періодично нагодувати можу, то захистити від батька аж ніяк. Як нап’ється, то такий буйний стає – не підходь. Якось прийшли контролери, аби зняти показники електроенергії, то він на них із сокирою налетів. Страшно, що під гарячу руку можуть потрапити і діти. Не сила на це все було дивитися, тому зателефонували до соціальної служби…

Ще одним сигналом для приїзду служб у справах дітей РДА, сім’ї, дітей та молоді й міліції в цю сім’ю стала скарга із районної лікарні, куди з епілептичним нападом потрапила молодша дівчинка. Лікарів вразило, наскільки дитина була брудною. До слова, весь час біля Марійки в лікарні сиділа татова нова, але не остання дружина Надія. За тиждень до них ніхто з близьких так і не приїхав. Коли мачуха телефонувала до чоловіка і рідного батька Олександра, той виправдовувався, мовляв, немає за що доїхати до міста. Це «кохання» тривало недовго. Понад місяць мачуха Надія витримувала всі «радощі» подружнього життя. Секретар Ластовецької сільської ради Олена РОЗУМНЯК розповідає про неї лише хороше:

– Вона вичистила хату, вимела подвір’я. Діти до неї горнулися як до рідної. Коли не зайдемо, в оселі прибрано та наварено. Дівчатка так наминали її пиріжки, вареники, голубці… А ще Надія читала їм книжки, займалася з ними. Та надовго жінки не вистачило. І ця невістка не припала до душі свекрусі. Та й від чоловіка добра вона не бачила. Ситуація в лікарні, напевно, стала останньою краплею. Ми так вірили, що Олександр утихомириться, візьметься за розум. Така ж жінка хазяйновита була біля нього. А тепер уже не знаємо, чого від такого батька чекати. Ще коли жив з першою дружиною, матір’ю дівчаток, то неодноразово прибігали заспокоювати його, міліцію викликали, самі просили, вимагали, погрожували, але все як об стіну горохом. Не від добра Наталія, мама Аліни та Марії, втекла, проте від відповідальності її це не звільняє…

Зі слів сусідів і представників сільської ради дізнаємося, що із рідною мамою дівчаток каші не звариш. Сама вона з проблемної сім’ї, за свої 34 роки народила вже п’ятеро дітей. За старшим хлопчиком доглядає її мама, одну дитину з пологового в неї всиновили, двох дівчаток, героїнь нашої статті, покинула на батька. П’яту дитинку народила у Хмельницькому обласному соціальному центрі матері та дитини у смт Чорний Острів. Звідти ж через декілька тижнів після пологів утекла. Наразі маля перебуває в Хмельницькому спеціалізованому будинку дитини «Берізка».

– Ця сім’я вже кілька років перебуває у нас на обліку, – розповідає директор районного Центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді Іван ПРАВНИК. – Часто наш соціальний працівник бував у їхній хаті. Всяке траплялося: після скандалів наставали моменти затишшя, народилися діти. Коли соціального працівника скоротили, Наталія особисто телефонувала до мене, до сільського голови, секретаря. Минулої осені вона сказала, що йде від Олександра. Пояснювала, що з ним би ще жила, а от свекруха життя не дає. Проте на той час вона була вагітна вже від іншого. Наша служба перевела її до центру матері та дитини у селищі Чорний Острів, аби вона спокійно там народила і мала можливість перебувати з немовлям, доглядати його. Цей центр створено спеціально для таких проблемних породіль. Там є всі умови для проживання матері та дитини, доки тій не виповниться 18 місяців.

Проте після пологів Наталії й слід простиг. Дитину ж передали до Хмельницького будинку дитини «Берізка». Минулого місяця мати-втікачка зателефонувала до мене і заявила, що знайшла хорошого адвоката і їде з ним до «Берізки», аби забрати маля. Я ж запевнив, що хай і без адвоката забирає, лиш би гідно виконувала батьківські обов’язки. Нагадав і про дівчаток, які чекають у Ластівцях. Все ж далі розмов справа не пішла.

ЖИВУЧИ ВДОМА, ДІТИ МРІЮТЬ ПРО ІНТЕРНАТ

Щодо батька Олександра позиція теж неоднозначна. Найголовніше, що діти його люблять. А чи любить він їх?

Страсний понеділок почався зі справжніх страстей. Подивитися на умови проживання дівчаток приїхали Іван Правник, представник від служби у справах дітей РДА Ольга Шклярук, старший оперуповноважений відділу кримінальної міліції у справах дітей РВ УМВС Андрій Яхнюк, прийшла і Олена Розумняк. Ми побачили, що на подвір’ї бабусі Людмили Михайлівни, в якої найчастіше проживають діти, гралася молодша Марійка. Бабуся з Алінкою пішли на сусідню вулицю до криниці. Бо на їхній їм ніхто навіть води не дає. Хвилин за десять повернулася і Людмила Михайлівна, важко їй самій нести відра, ще й так далеко. Зустріла непрошених гостей із посмішкою, запросила до оселі. Хоча ремонтів старенька сільська хатинка давно не бачила, але там чисто, немає брудного посуду, виметені килимки. На кухні є запаси їжі: мішок із картоплею, олія, борошно. Єдина проблема, що там холодно. Жінка почала скаржитися на брак коштів, адже син на дітей отримує мізерну соціальну допомогу, її пенсії на всіх не вистачає, до того ж комунальні послуги так зросли…

Доки розмовляли із Людмилою Михайлівною, прийшов і Олександр, на наше щастя, тверезий. Він також пояснив, що грошей на дітей у нього немає, на роботу не може піти, бо дивиться за малими, перебивається тимчасовими заробітками.

– Як я можу їх утримувати, якщо отримую лише на малу 800 гривень! Алінку ж віддам до Хотинського інтернату, вже домовився там, – заявив горе-батько.

– Схаменіться! – аж крикнула Ольга Михайлівна. – Хотинський інтернат для дітей із вадами розвитку і мовлення, а ваша старша донька здорова!

– Зате туди близько, її годуватимуть, житиме в теплі та чистоті, – апелював чоловік.

Після пояснень Ольги Михайлівни, що він має право оформити підвищені соціальні виплати на дітей задумався. Навіть посміхнувся. Веселі іскорки забігали і в очах Людмили Михайлівни, особливо тоді, коли сказали, що невістку позбавлять батьківських прав.

– Олександре, ви батько таких прекрасних донечок, – не вгавала представник служби у справах дітей, – візьміть себе в руки: оформіть допомогу, віддайте дітей у садочок, підіть на роботу. Виховуйте як нормальний батько. Їх покинула мама, ви мусите замінити їм і маму, і тата. Подивіться, як вони вас люблять! Дівчатка в цей час підбігли до тата: горнулися до нього, цілували та обіймали. Їм було байдуже, що його куртка брудна, а обличчя неголене…

Щодо відвідування садочка в батька своє виправдовування – грошей немає. Після цих слів розлютилася секретар сільської ради:

– Брехня. Депутати повністю звільнили вас від батьківської плати. Мало того, завідувач садочка разом із дітьми обійшла лікарів, оформила всі документи, і дівчатка навіть кілька тижнів відвідували заклад. Вони розумні та здорові, залюбки граються з дітьми. Просто ви їх не хочете водити, а бабуся влаштовувала скандали, що працівники садочка не перуть дітям одягу. Чи скажете, що не маєте їх у що вдягнути? Всім селом зносимо для них одяг, хай він не новий, зате чистий.

На ці слова чоловік і його мама просто опустили очі.

Питання гігієни порушив Іван Правник:

– Чому з лікарні телефонували і нарікали, що Марійка брудною потрапила до них. І чому раніше не звернулися по меддопомогу? В дитини епілептичні напади. Впевнений, що це через стреси. Олександре, чи часто свій норов при дітях демонструєш? – на це горе-батько взагалі відвернув голову.

Після тривалої профілактичної бесіди батько дівчаток пообіцяв, що до кінця тижня збере необхідні документи, аби оформити соціальну допомогу, і відведе Марійку до лікарні. Олена Миколаївна запевнила, що допоможе йому в цьому.

Ревізію провели і в помешканні чоловіка, який живе неподалік від сільради. Від побаченого жахнулися. Вікна такі сірі, що через них не видно нічого, брудний посуд на столах, підлозі, лавках. Сміття повсюди. Немає навіть натяку на доріжки чи килимки, дівчаткам у ніжки ой як холодно…

На щастя, Аліна та Марійка частіше проживають у бабусі. Олена Шклярук із служби у справах дітей заявила, що треба вирішувати питання влаштування дітей у навчальні заклади.

– Є можливість направити Алінку в Орининську ЗОШ-інтернат. Їй з вересня треба йти до першого класу. Там же є і дошкільна група, де б займалась і проживала Марія. Дуже хочу вірити, що за час перебування дівчаток в інтернаті Олександр схаменеться, влаштує своє життя і забере донечок до себе. Тут не настільки проблемна ситуація. Батько дівчаток любить, не пропащий, йому б трохи допомогти.

Є бабуся, яка за дітьми досі дивилася, вона від них не відмовляється. З мамою ж ситуація зовсім інша, її позбавлятимемо батьківських прав.

Від побаченого ще довго мурашки бігали по тілу. Подивишся на такі сім’ї, то серіали стають нецікавими. Тут пристрасті вирують куди більші. Не стали ми влазити у відносини сусідів, односельчан, жінок і невісток. Найбільше шкода дітей: їхні великі й щирі очі вже виплакали чимало сліз, дівчатка хочуть тепла і батьківської ласки, бажають любити і бути любимими, а чисті душі ще не вміють ненавидіти. Вони обожнюють своїх рідних. Дівчатка такого віку зазвичай мріють стати принцесами, будь-якими хитрощами «позичають» мамину косметику, речі, щоб «бути такими ж гарними, як мама». А ще дуже чекають вихідних, бо можна весь час проводити з батьками, а не сумувати за ними в садочку. Алінка і Марійка цього не знають, не пам’ятають маминих обіймів і поцілунків, проте із захватом розповідають про інтернат, в який скоро поїдуть, бо там їм буде тепленько і щодня годуватимуть свіжим супчиком…

Вікторія КОЖЕВНІКОВА.