З-ПІД ОБСТРІЛІВ – В ОБІЙМИ РІДНИХ
Патріотичними кольорами повітряних кульок і квітів, щирими усмішками, сльозами радості й теплими обіймами зустріли своїх захисників діти, дружини, батьки, друзі військовослужбовців 11 понтонно-мостового батальйону.
4 квітня вони прибули в рамках ротації з найгарячіших точок війни на сході. Близько 75 днів під постійними обстрілами «Градів» і мінометними вибухами бійці обороняли стратегічні переправи на передовій неподалік від села Кримське на Луганщині, селах Попаснянського району і околицях Дебальцевого, де впродовж двох місяців не стихали постріли важкої артилерії ворога.
До зони АТО група понтонерів під командуванням підполковника Богдана Беркути прибула 22 січня. Службу мали нести біля міста Новоайдар, але, в зв’язку з погіршенням оперативної обстановки в секторі, вже наступного дня отримали бойове розпорядження навести й утримувати дві поромні переправи через річку Сіверський Донець у районі населених пунктів Кримське і Нижнє, що поруч із 31 і 29 блокпостами.
– Коли наш батальйон перебував із завданням в селі Кримське, 28 січня ми потрапили під дуже серйозний обстріл, снаряди лягали за 10-20 метрів від нас, – розповідає Богдан Беркута. – Щоб сховатися від артилерії, нам доводилося просто падати в крижану воду. Але всі бойові завдання виконали. На той момент дістатися до Кримського було практично неможливо, дорога вся – вирва на вирві. Село перебувало під постійними обстрілами. Понтонні переправи були конче необхідні для наших військ, вивезення поранених і доставки гуманітарного вантажу для населення. Також група в складі десяти бійців наводила мостові переходи й утримувала їх неподалік від Дебальцевого в районі села Троїцьке.
Під вогнем мінометів, що не стихав, у пекучий мороз і надзвичайно складних погодних умовах особовий склад зведеного 11 понтонно-мостового батальйону успішно виконав понад 15 бойових розпоряджень. Професійність і відвагу кам’янецьких понтонерів командуючий силами АТО генерал-полковник Геннадій Воробйов відзначив особистими подяками. А от для рідних бійців головною нагородою стало те, що додому їхні хлопці повернулися без втрат і поранень.
