ТРИПІЛЬСЬКІ КОРЕНІ СВЯТА
15 серпня в Україні вп’яте офіційно відзначатимуть День археолога. Неофіційне раніше свято узаконив 6 серпня 2008 р. тодішній Президент України Віктор Ющенко Указом з лаконічною назвою «Про День археолога». Текст президентського «рескрипту» теж доволі лаконічний: «Ураховуючи вагомий внесок українських учених-археологів у розвиток вітчизняної археології, дослідження, збереження, популяризацію археологічної спадщини України та на підтримку ініціативи громадськості, постановляю: установити в Україні професійне свято – День археолога, яке відзначати щорічно 15 серпня».
Чому саме 15 серпня ще за часів Радянського Союзу стало неофіційним святом археологів? Щодо цього серед самих археологів побутує декілька байок. Одну з них в серпні 2006 р. озвучив дійсний член Російської академії наук Валентин Янін (навіть непрофесіонали чули про його книгу «Я послал тебе бересту…», що витримала від 1965 року три видання). Журналістці газети «Аргументы и факты» Валентин Лаврентійович повідав таке:
– Колись, років 70 тому, ще перед війною, велися в Новгороді розкопки. Хлопцям-археологам захотілося свята, прийшли вони до керівника експедиції Арциховського і кажуть: «Сьогодні велике свято, треба би відзначити». – «А яке?» – «Та день народження Буцефала, коня Олександра Македонського!». Ну і відзначили як годиться. А потім привід забувся, і став День народження Буцефала Днем археолога.
Додамо, що доктор історичних наук, першовідкривач і коментатор берестяних грамот Артемій Арциховський був засновником і керівником Новгородської археологічної експедиції, що діяла у 1932-1962 рр.
Інша легенда відносить виникнення Дня археолога до середини 1920-х років. Тоді однією з експедицій керував якийсь товариш, який полюбляв випити та в зв’язку з цим не завжди організовував вихід на роботу. Якось посеред тижня на розкопки приїхала комісія і побачила, що по табору безтурботно бродить ціла юрба археологів. На запитання комісії, в чому річ, пролунала резонна відповідь, що, мовляв, свято сьогодні – День археолога. Це сталося саме 15 серпня. За іншою версією, не знайшовши приводу для прийняття алкоголю, керівник тієї експедиції, не довго думаючи, розіслав колегам телеграми з текстом: «Вітаю з Днем археолога». Так і привід знайшовся, і археологи розжилися на професійне свято.
Проте найімовірніше, традиція святкування Дня археолога пов’язана з днем народження видатного вченого Тетяни Пассек (1903-1968), яка прославилася не тільки науковими працями з трипільської культури, але й популярністю серед колег чоловічої статі. День народження Тетяни Сергіївни, який якраз припадає на 15 серпня, спочатку широко відзначали лише в її експедиції, а потім від учасників цієї експедиції святкування 15 серпня поступово перейшло до інших.
Всезнайка Вікіпедія повідомляє, що вперше День археолога святкували на теренах СРСР 1947 року археологи Волго-Донської археологічної експедиції під керівництвом доктора історичних наук (тоді ще кандидата) Бориса Міхліна. Відтоді це свято відзначали всі археологічні експедиції, що перебували на дослідженнях «в полі».
15 серпня новачків посвячують в археологи за всіма правилами давніх містерій. Або, кажучи інакше, з «археолухів» вони стають археологами. Сценарії посвяти, які пишуть бувалі дослідники, варіюють залежно від місця посвячення. Наприклад, якщо ритуал проводиться на розкопках якогось кургану, то безпосередньому учаснику дійства пропонується спочатку схилити коліна перед яким-небудь свіжовикопаним артефактом, потім новачка ляскають по спині лопатою і дають випити шампанського з пущеної по колу банки.
Цікаво, що в Росії День археолога досі залишається неофіційним святом. В Україні ж Віктор Ющенко, відомий надзвичайною увагою до трипільської культури, в узаконеному ним Дні археолога фактично уважив радянську дослідницю цієї культури Тетяну Пассек, за участі якої відбувалися важливі події на ниві трипіллєзнавства впродовж майже сорока років.
Не всі археологи позитивно сприйняли такий крок тодішнього Президента України. Керівник Рятувально-археологічної служби Львова Олег Осаульчук зазначив, що «ми отримали черговий ляпсус, коли наш «ультранаціоналістичний» Президент призначив День археоло-
га на день народження
одіозної особи в археології», бо «в 1930-х роках через її перо, тобто за її підписами й доносами, не одного дослідника було здано НКВД».
Утім Олег Осаульчук не заперечує наукових досягнень Тетяни Пассек. А вони, справді, значні. За 40 років наукової праці вона відкрила та розкопала низку пам’яток трипільської культури на території України та Молдови, видала чотири монографії, опублікувала сім десятків статей на археологічну тематику. Багатотисячні археологічні колекції, зібрані Тетяною Сергіївною, зберігаються в музеях і наукових установах Києва, Кишинева, Москви, Санкт-Петербурга. Чимало її учнів плідно працювали не один десяток років у наукових установах України, Молдови та Росії, здійснили чимало цінних відкриттів.
Перетнулася доля Тетяни Пассек і з Кам’янеччиною. Щоправда, розкопки вона вела на правому, буковинському, березі Дністра, але її жваво цікавило все, що колеги відкопували на лівому, подільському, березі річки. Зокрема, ранньотрипільське поселення Лука-Врубловецька, відкрите 1945 року та досліджене в 1945-1950 роках під керівництвом Сергія Бібікова. Тож не дивно, що Тетяна Сергіївна відгукнулася прихильною рецензією на опубліковану 1953 року працю Сергія Миколайовича «Ранньотрипільське поселення Лука-Врубловецька на Дністрі. До історії ранніх землеробсько-скотарських племен на Південному Сході Європи».
Зі статті Тетяни Пассек «Трипільські поселення на Дністрі» дізнаємося, що 1948 року очолювана нею Трипільська експедиція не проводила розкопок, а натомість здійснила детальну археологічну розвід-
ку на правому березі Дністра, починаючи від Хотина вниз за течією. Розвідувальний маршрут сягнув понад 60 км. У роботі експедиції, організованої спільно Інститутом історії матеріальної культури АН СРСР та Інститутом археології АН УРСР, брали участь подружжя археологів Олександр і Катерина Черниші, аспірантка Київського університету Тамара Мовша, а також фотограф Акімов і кресляр Лобов. По дорозі з Києва до Чернівців учасники експедиції оглянули археологічні колекції кількох музеїв, серед них і Кам’янець-Подільського. Побували Тетяна Пассек і її колеги на місцях розкопок на лівому березі Дністра – в Луці-Врубловецькій, Патринцях і Соколі Кам’янець-Подільського району.
Якщо Тетяна Сергіївна цікавилася розкопками на Кам’янеччині та оглядала їх, то її учениця Тамара Мовша (1922-2003) тут надзвичайно активно потрудилася. Пам’ятки Подністров’я на багато років захопили увагу Тамари Григорівни. У 1960-1961 рр. вона провела самостійні дослідження в Цвіклівцях. Але особливою любов’ю Тамари Мовші став Жванець, де упродовж 1962-1980 рр. в урочищах Щовб та Лиса Гора досліджувались різночасові трипільські поселення, було виявлено унікальні археологічні об’єкти: оборонний вал і рови трипільського «городища» та комплекс гончарних печей. Ці відкриття стали справжніми науковими сенсаціями.
Сподіватимемося, що нові покоління археологів стануть гідними продовжувачами справи своїх славних попередників і відкриють чимало таємниць, зокрема й на теренах нашого міста і району.