БАБШИН

Список сіл Кам’янець-Подільського району, що починаються на літеру Б, відкриває Бабшин. Сьогодні він входить до складу Гринчуцької сільської ради. Цікаво, що на відміну від Абрикосівки й Адамівки, про які ми розповідали раніше, інших Бабшинів в Україні немає.

Короткі історичні відомості про Бабшин можна довідатися з грунтовної праці 1901 року про парафії та церкви Подільської єпархії, що побачила світ під редакцією священика Юхима Сіцінського. Подаємо звідти повністю невеличкий нарис про Бабшин (у нашому перекладі українською мовою):

«Бабшин – село на річці Дністрі, від містечка Жванця (де поштове відділення) у восьми верстах на південний схід. Клімат здоровий, вода в колодязях чиста джерельна, грунт – глинисто-чорноземний. Назва Бабшина, за місцевим переказом, виникла від того, що початок поселенню поклала одна жінка («баба»), на ім’я Катерина, яка, ховаючись із сином Михайлом від татар, побудувала в лісі собі землянку; переказ указує і місце цієї землянки, – саме поблизу церкви, де нині садиба селянина Єлисея Приймака.

Бабшин згадується в документах із XV століття; 1445 року його купив кам’янецький суддя Микола Чорний; в XVI столітті він належав почергово Володиєвським, Ластовецьким і Костревським; у XVIII столітті ним володіли Лянцкоронські, які близько 1820 року продали його теперішнім власникам Градовським. Населення все православне, 861 чоловік і 859 жінок; усі – українці-селяни, займаються тільки землеробством.

Церква на честь святого Архистратига Михаїла в середині XVIII століття була дерев’яна, з хмизу, обмазана глиною. Зруйнована, за переказами, турками, вона 1761 року була відновлена парафіянами. Ця церква піддавалася ще двом руйнуванням від турків під час російсько-турецьких воєн другої половини XVIII століття, але була відновлювана. Нинішню кам’яну церкву побудовано 1857 року на кошти селян і поміщика; 1877 року на ній перебудовано купол, а церкву покрито замість гонти жерстю; 1884 року влаштовано новий двох’ярус-ний іконостас. Нагорі встановлено ікону Богоматері старовинного живопису; на лику Богоматері видно шрам, ніби від удару зброєю; кажуть, що це зробив колись турок або татарин, вдаривши ікону шаблею.

Дзвіниця разом із церквою кам’яні. Церковної землі: садибної 8 десятин 986 квадратних сажнів, орної 55 десятин 860 квадратних сажнів. Будинок для священика побудовано 1899 року, а для псаломщика 1895 року на поземельний збір.

Церковнопарафіяльна школа з 1885 року; розмістилася в кам’яному будинку з гонтовим дахом, який побудовано 1894 року на місцеві кошти при підтримці училищної ради».