П'ятница, 29 Березня 2024 р.
7 Квітня 2017

СУЧАСНИЙ МУЗЕЙ – МІКС ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІДЕЙ

Коли очікуємо туристів до нашого міста, варто пам’ятати: як би ми не любили свій Кам’янець, але наші гості, поза сумнівом, бували і в інших туристичних містах України та за кордоном. А отже – мають із чим порівняти як рівень готелів, закладів харчування, міської інфраструктури, так і того, по що вони приїжджають, – туристичного продукту. Та й чудові фотографії Кам’янця викликають очікування чогось надзвичайного. Виправдати ці сподівання, не розчарувати – ось важливе завдання і головний критерій якості туристичного продукту.

Директор Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Олександр ЗАРЕМБА від осені минулого року здійснив низку поїздок музеями Польщі та України, тож мав змогу порівняти й зробити власні висновки, яких змін потребує музей нашого туристичного міста. Напередодні початку туристичного сезону ми також поспілкувалися про плани і проекти музею на цей рік.

ПОЛЬСЬКІ МУЗЕЇ – ЦЕ КОСМОС!

СУЧАСНИЙ МУЗЕЙ - МІКС ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІДЕЙСтаровинні замки і палаци, де на повну вирує життя, та солідно оформлені історичні експозиції, нашпиговані найсучаснішим мультимедійним обладнанням, – такими постають перед очима українських туристів польські музеї. До чого ж маємо прагнути ми?

– Щоб гідно показати наше місто, його історію, нам необхідно знати, як це робиться у світі, – вважає Олександр Заремба. – Тому я побував у багатьох музеях Польщі й України і побачив їхній досвід.

Восени минулого року взяв участь у турі центральною і північною Польщею, від інституту національної пам’яті Польщі. Це був дуже актуальний для нас семінар-практикум «Ревіталізація замків» – тобто, повернення їх до життя. Ми об’їздили більше як десяток замків, і всі вони відрізнялися один від одного.

Були такі, які фактично являють собою законсервовані руїни, були великі й маленькі державні та комунальні, приватні, а також замки, що належать музеям. Нам розповідали й показували всю «кухню» щодо реставрації, утримання, використання й наповнення їх життям. Звісно, кам’янецьку фортецю важко порівнювати з ними, тому що їхні фінансо-ві можливості й наші – це небо і земля.

– Що найбільше зацікавило в польських музеях, що хотілося б запозичити?

– Нам у першу чергу цікаве застосування новітніх технологій у музейній справі, тому що в Україні це все тільки на початках. А друге – робота з дітьми та учнівською молоддю як із цільовою аудиторією.

Найцікавіша річ – це молодіжно-освітній центр «Хевеліанум» на базі великої фортеці ХІХ ст. у Гданську. Загальна площа – як наше Старе місто, і вся вона обладнана, як у Києві музей наук «Експериментаніум», тільки більш вражаюче. Там представлено всі види наук, у тому числі й історію.

– А можна детальніше про новітні технології в польських музеях?

– Почнемо з того, що квитки до музеїв продаються через автомат: проводиш кредиткою – і маєш квиток. Це найкращий спосіб боротися із чергами.

Для донесення інформації найчастіше використовуються інтерактивні (чи мультимедійні) панелі. Наприклад, у Любліні біля кож-ного стенда відділу археології є

екран, на якому людина, обравши мову, слухає розповідь і переглядає відео. Якщо це кам’яний вік, то на екрані показується, як виготовлялося знаряддя і як ним користувалися. В такому музеї можна й цілий день провести! А при вході висить скромна табличка, де сказано, що все це обладнання придбано «на кошти Унії Європейської».

Широко використовується технологія доповненої реальності, яка для нас була найбільш цікавою, оскільки з минулого року музей також почав її запроваджувати. Відвідувач наводить свій смартфон або планшет на спеціальний стенд – і на екрані переглядає відео або читає інформацію про об’єкт. Ця технологія відносно недорога й доступна для нас.

Дуже актуальна річ – аудіогід. Наприклад, у Любліні в Старому місті є безкоштовні аудіогіди 11 мовами. Ми вже також розробили і будемо презентувати під час відкриття турсезону безкоштовний аудіогід Старим містом і замком на базі додатку «izi.TRAVEL». Там є 40 країн, з України – 18 міст, і серед них Кам’янець. Кожен турист може закачати цю програму собі на смартфон або слухати через Wi-Fi. Додатково розробляємо туристичну карту Кам’янця, на якій буде QR-код для скачування аудіогіда і маршрут, яким треба йти.

У польських музеїв також «мода» на мікродатчики, які розміщені на стендах. Коли людина йде зі своїм смартфоном, датчик фіксує її наближення й передає на смартфон інформацію про цей стенд. А біля експозиції з керамікою, наприклад, є екран, на якому можна «зліпити» і «випалити» власного віртуального горщика.

– Олександре Олександровичу, а які Ви розглядаєте можливості співпраці з польськими музеями?

– Близько місяця тому я побував у Любліні та Замості. Місто Замость нам близьке і суто географічно – це одне з найближчих до Кам’янця польських міст, до нього всього 600 кілометрів. По-друге, це музей, який належить місту. По-третє, за кількістю відвідувачів і масштабами фондів він також нам близький. Тому, я думаю, в найближчому майбутньому ми створимо декілька програм співпраці.

З іншого боку, Замость – це Євросоюз. У них усього на дві експозиції в «Арсеналі» за 5 років виділено 27 млн. злотих, а це 150 млн.грн.! От, власне, на ці гроші вони й запровадили найсучасніші технології: голограми, інтерактивні панелі тощо.

А минулого тижня ми отримали офіційний лист про наміри співпраці від Гданського музею. Він може стати для нас одним зі стратегічно важливих партнерів, тому що доволі великий, до нього відносяться: міська Ратуша (так званий Будинок Артура), музей бурштину, частина Вестерплатте (фортеця, де починалася Друга світова війна), музей польської пошти, фортеця Віслоустьє, музей науки «Хевеліанум», а зовсім скоро відкриється один із найсучасніших у Європі музеїв Другої світової війни. Між нами вже є попередня домовленість про обмін експозиціями.

ТУРИЗМ УБИВАЮТЬ ДОРОГИ

Звісно, в нас усе не так райдужно, як у Польщі, оскільки рівень фінансування не йде ні в яке порівняння. Але в Україні є вже досить багато гарних громадських ініціатив.

– Я хотів би відзначити громадську організацію «Шевченківський гай», яка виграла грант ЮНЕСКО на придбання техніки й програмного забезпечення для оцифрування музейних фондів і тепер допомагає запровадити електронну систему й нашому музею, – розповідає Олександр Заремба. – Працює також Центр розвитку музейної справи, інші організації.

Ми з колективом побували в дуже гарному Тернопільському краєзнавчому музеї з цікавими експозиціями. І це один із небагатьох прикладів, коли музей розташовується в приміщенні, яке спеціально для нього побудоване. Ми там пробули 2,5 години, але цього часу замало, аби все оглянути.

Відвідали замок у Збаражі, і я був приємно вражений рівнем проведеної там реставрації. Ще два роки тому люди казали: «Там так круто, весь двір тротуарною плитною вистелений!». Тепер там немає жодної тротуарної плитки – подвір’я вимощене натуральним каменем. Відновлено історичні інтер’єри з мармуром, з усім оздобленням, виставлено оригінальні меблі XVIII ст. із Львівського історичного музею. Цей замок належить до національного заповідника «Замки Тернопілля», отримує державне фінансування.

Тож в Україні також є на що подивитися, але ніде правди діти: українські дороги вбивають туризм більше, ніж усі інші чинники разом узяті.

НАШ МУЗЕЙ НЕ ЛИШЕ ДІРИ ЛАТАЄ

Щодо справ Кам’янець-Подільського музею, то директор налаштований доволі оптимістично, адже кількість відвідувачів усіх об’єктів, а особливо фортеці, відчутно зросла. А оскільки ціну на вхідні квитки було трохи підвищено, то й у грошах музей отримав непоганий приріст.

– Нам гріх скаржитися, торік музей заробив майже шість мільйонів гривень, і майже всі ці кошти були вкладені в розвиток, – зазначає Олександр Заремба. – Із найпомітніших речей – це сучасна системи освітлення у великій залі Галереї мистецтв, на яку пішло близько 100 тис.грн. Раніше там було зроблено ремонт даху й системи опалення, відреставровано та оформлено в гарні рами картини. І цей об’єкт став популярним місцем проведення культурно-мистецьких заходів. Цього року ми продовжимо встановлювати системи освітлення і в інших залах галереї.

Також трохи полатали дірки у фортеці – а це проблема постійна. Частково вимостили кам’яною плиткою її двір біля Кармалюкової башти і в північному дворику, де навесні та восени постійно болото по коліна. У планах цього року – подальший благоустрій двору, заміна старої касової кабіни. Також працюємо над виготовленням проекту нового туалету у фортеці, під’єднаного до каналізації, оскільки старий не розрахований на таку кількість відвідувачів.

Із глобальних планів – капітальний ремонт будівлі фондосховища, яка перебуває в аварійному стані. Ми вже виготовили проектно-кошторисну документацію, де передбачено повну заміну даху і дерев’яних міжповерхових перекриттів, повну заміну електромереж і системи опалення. Найбільшою проблемою стане перенесення і зберігання всіх фондів (а це понад 150 тисяч експонатів!) на час ремонту.

Ми також продовжили виготовляти паспорти пам’яток архітектури на об’єкти музею. Вже готовий паспорт на Старий замок, у роботі ще декілька пам’яток.

Найбільше досягнення музею на сьогодні – це підписаний договір щодо запровадження електронної системи обліку фондів. Ми планували це зробити ще від 2012 року, розглядали російську систему «Каміс», яка обійшлася би у 10 тисяч доларів. Але нині, завдяки згаданій вище ГО «Шевченківський гай», запроваджуємо найсучаснішу американську систему, і це зовсім безкоштовно.

ТЕХНОЛОГІЇ – НІЩО, ЯК НЕМА ІДЕЇ

Попри велику кількість вражень від польських музеїв, Олександр Заремба не вважає за потрібне звертати з раніше визначеного курсу розвитку й планує вдосконалювати вже діючі проекти:

– Ми надалі плануємо розвивати проект «Жива фортеця», започаткований ще 2012 року. Але якщо тоді мова йшла про те, щоб хоч якось наповнити фортецю, то тепер уже майстри мають не просто виробляти і продавати будь-яку сувенірну продукцію – це мають бути вироби, які допомагають розкривати саме історію Кам’янця.

Крім того, запускаємо окремий проект співпраці з реконструкторами. І це не лише тому, що я сам займаюся історичною реконструкцією. На досвіді найкращих музеїв Польщі переконався, що така співпраця може бути дуже плідною. В Україні ж більшість музеїв і реконструкторів не досить добре розуміють, чим вони можуть бути корисними одне одному.

Так, бувають гарні проекти і фестивалі, як «Терра Героїка» та «Остання столиця» у Кам’янці, але це не система, це лише окремі епізоди. А насправді потенціал значно глибший, можна все зробити набагато краще й цікавіше. І коли ми почали обговорювати цю ідею з українськими та польськими колегами, прийшли до висновку, що назріла необхідність проведення великої міжнародної конференції для узагальнення досвіду співпраці між музеями та реконструкторами.

А в нас, у Кам’янці, вже цієї неділі, 9 квітня, я запрошую всіх, хто цікавиться історією, на першу лекцію «Школи реконструкції», що відбудеться о 16.00 у конференц-залі готелю «7 Днів». Ми розкажемо й покажемо всім охочим, що таке історична реконструкція, і як вона працює.

– Не можу не запитати про нові експозиції. Є такі у планах?

– Так, і не лише у планах. Ми на кошти спецфонду підготували експозицію «Замкова артилерія». Вона має розміститися у підвалах замість застарілої вже експозиції «Турецький штурм Кам’янця». Однак з’ясувалося, що під час дощів це приміщення в деяких місцях затікає, тому спочатку доведеться зробити гідроізоляцію.

Також тільки ледачий не говорив про необхідність влаштування у фортеці експозиції з історії самої фортеці. Тому наші наукові співробітники вже взялися до розробки. Плануємо розмістити її у першому пристінному корпусі фортеці.

– Олександре Олександровичу, і все ж таки, які супер-сучасні ноу-хау, побачені в польських музеях, хотілося б запровадити у Кам’янці?

– Новітні технології з першого погляду, звісно, вражають. Наприклад, у Мальборку є невеличкий майданчик, на якому, коли подивитися через смартфон, стоїть хрестоносець, і можна зробити із ним «селфі».

Або ж інтерактивні панелі – це, звісно, дуже чудово. Але слід розуміти, що без якоїсь ідеї самі по собі ці технології нічого не варті. Вважаю, що гарно продуманий надрукований стенд буде сприйматися значно краще, ніж погано зроблений інтерактивний. Треба розуміти: якщо вартість однієї такої панелі 1 тисяча доларів,

то ще 2-3 тисячі доларів треба вкласти, щоб наповнити її якісним змістом.

У мене немає жодних комплексів щодо того, що в нас нема грошей на всі ці надсучасні штучки. Якщо будемо чітко розуміти мету, то й без усіх цих технологій зробимо якісні й цікаві експозиції.

Думаю, краще будемо розвивати систему доповненої реальності – це недорого і ефективно. Те ж стосується й аудіогідів. А щодо новинок, то мені здається – набагато цікавіше буде привезти до Кам’янця із польських музеїв декілька гарних тематичних виставок.