ПРО ЩО РОЗПОВІЛИ ФРЕСКИ ЦЕРКВИ ПЕТРА І ПАВЛА

У північно-західній частині Старого міста – заповідника Кам’янця-Подільського, за високими кам’яними мурами заховалася перлина архітектурного зодчества – церква Петра і Павла. Сучасників вражає її простота в архітектурі. Адже це невеличка тридільна (конхова) приземкувата споруда, стіни якої посилені контрфорсами. Такого типу церкви (конхові) були найбільш розповсюджені на Поділлі, Буковині, Галичині в XV – на початку XVI ст.

Час будівництва храму досі невідомий. Перші документальні згадки про нього відносять до XVI ст., коли під час прибудови дзвіниці 1834 р. на одвірку входу виявили дату – 1580 р. Ця дата й увійшла в краєзнавчу літературу як час спорудження церкви. Зважаючи на архітектуру, фресковий живопис церкви, більшість дослідників, зокрема Юхим Сіцінський, Ольга Пламеницька, Олександр Сементовський, а також Григорій Логвін, відносять її до другої половини XV ст.

2010 р. в місті із туристичною метою побували науковці з Канади. Після розмови з настоятелем храму щодо дати його будівництва гості зголосилися зробити аналіз розчину кам’яної кладки фундаменту будівлі. Результати заокеанського дослідження підтвердили дату будівництва церкви – 1450-1470 рр. (із похибкою 10 років).

Свого часу церква була православною, католицькою, уніатською, а 1795 р. знову стала православною. Двічі її закривали – 1935 та 1962 рр. Тоді ж використовувалися приміщення під склади, виробництво.

Згідно з рішенням Кам’янець-Подільського міськвиконкому від 21 лютого 1991 р. №38-а, пам’ятку передали в користування релігійній громаді Української автокефальної православної церкви.

24 квітня 1991 р. цей храм відвідав і звернувся до парафіян зі словом Божим Святійший Патріарх Київський і всієї України Мстислав.

1996 р. будівля перейшла в користування до релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату.

Упродовж 1986-1991 рр. минулого століття на пам’ятці архітектури тривали ремонтно-реставраційні роботи. Їх виконувало міжобласне спеціалізоване науково-реставраційне виробниче управління (директор Станіслав Токар) на замовлення Кам’янець-Подільського державного історико-архітектурного заповідника (керівник Василь Фенцур). Науково-проектну документацію реставрації підготував інститут «Укрпроектреставрація», а головним архітектором проекту став Микола Гайда. Лише на дах та опорядження фасадів тоді використали понад 100 тис. карбованців.Знаковою подією в історії храму стало 21 липня 1998 р. – цього дня під час відвідування міста Святійший Патріарх Київський і всієї України Філарет провів у стінах церкви богослужіння.

Також законсервували фрагменти унікального фрескового малювання, яке випадково виявили у процесі досліджень ще 1970 р. київські реставратори Євгенія Пламеницька, Анатолій Тюпич і мистецтвознавець Леонід Крощенко.

Група художників-реставраторів Київської міжобласної госпрозрахункової спеціальної наукової реставраційної виробничої дільниці з реставрації творів мистецтва під керівництвом Аркадія Марампольського шляхом розширеного зондажу виявила в будівлі декілька періодів настінного живопису. Найбільш пізній датується XVIII-XIX ст. Фрески відносяться до часу спорудження храму і мають неабияку велику історико-культурну і мистецьку вагу. Як зазначив у своєму висновку доктор мистецтвознавства Григорій Логвін, «…в історії українського монументального малярства саме доба XVI століття не представлена жодною достовірною пам’яткою…».

На передвівтарній арці збереглися фрагменти малювання рушника, якого з обох боків підтримують ангели. Можна зробити припущення, що це сюжет із Євангелія – «Нерукотворний Спас». На північному боці верхнього ярусу виявлено композицію сюжетів апокаліпсиса – «Одкровення Іоанна»: «…и видел я другаго Ангела, сильного, сходящего с неба, облачённого облаком, над головою его была радуга, а лицо его как солнце, и ноги его как столпы огненные…».

На південній стіні верхнього ярусу збереглася композиція сцени із сюжетів переслідування перших християн, а також життя Святого Стефана з «Діяння Святих Апостолів».

Техніка виконання названих знахідок – фрескове настінне малювання.

До речі, «фреска» в перекладі з італійського – «свіжий». Це живопис по сирому тиньку фарбами, розведеними на воді. Використовувалася і така техніка, як фреска-секо – живопис по сухому тиньку фарбами, розведеними на вапняному молочкові.

На нижньому ярусі настінне малювання представлене фрагментами архітектурного пейзажу – башти, місто. У віконних нішах збереглися фрагменти рослинного малювання. Як засвідчив Григорій Логвин, «…в живописі Петропавлівської церкви відтворено той етап розвитку українського мистецтва, коли відбувається зміна образкової мови малярства, становлення реалістичних засобів, не пориваючи разом із тим з традиційними прийомами».

У процесі консервації художники-реставратори закріпили фрагменти живопису спеціальним розчином синтетичних матеріалів. У місцях, де відшаровується тиньк, його скріпили шляхом ін’єкції розчином поліхлорвінілової смоли. Щоб запобігти руйнуванню тиньку, провели його бортування і покрили розчином кремнієво-органічної смоли. Законсервовані фрески в майбутньому планується реставрувати.

Наразі ж вони зафарбовані вапняним розчином, і їх не видно.

Тривалий час настоятелем храму трудився священик Віктор Смоляренко – уродженець с.Гуменці Кам’янець-Подільського району. Коли 2009 р. пастор помер, релігійна громада поховала його на території церкви та встановила пам’ятник.

Із жовтня 2009 р. настоятелем храму призначений митрофорний протоієрей Олександр Цісар. Народився він 1984 р. в м.Дубно Рівненської області. Після Волинської духовної семінарії став випускником двох магістратур Острозької академії, кандидатом філософських наук, викладачем Хмельницького університету. Людина поміркова-на, толерантна, високої моралі та порядності, він брав активну участь у Революції гідності. 2014 р. настоятель разом із громадою храму встановили на території церкви єдиний у місті пам’ятник Героям Небесної сотні (автор і виконавець Наталя Кліщ). Священик часто відвідує захисників України в зоні АТО. Рішенням загальних зборів підрозділів бригади інженерних військ, що розташована в Кам’янці-Подільському, отець призначений капеланом (військовим священиком).

За попередні роки в Петропавлівській церкві виконано значні роботи з опорядження фасадів, облаштування водовідведення та впорядкування території, ремонту кам’яного муру. Оновлено внутрішні інтер’єри, іконостас. На даху влаштовано позолочений хрест і дзвони.

Храм живе і крізь призму століть береже й збагачує духовність українства.

Галина НОВІКОВА,