СКІЛЬКИ РОКІВ ЧЕМЕРІВЦЯМ?

Селище міського типу Чемерівці розташоване на території, яка здавна була заселена. Про це свідчать археологічні матеріали, виявлені в урочищах «За гуральнею» і «Дубина». Під час археологічних обстежень зібрано шматки глиняної обмазки стін і керамічні вироби часів трипільської культури IV-III тисячоліть до н.е. За даними професора Іона Винокура, на території Чемерівців та околиць зафіксовано рештки кількох урнових трупоспалень, є також залишки давньоруського поселення IХ-ХIII століть і земляних валів. Траплялися і знахідки середньовічних срібних монет.

На південний захід від Чеме-рівців був курган, в котрому поховано християн, яких догнали і знищили татари. Колишній вчитель історії Йосип Іванович Протоцький (1907-1974) вважав, що жахливе побоїще відбулося 1482 року. Тепер на тому місці встановлено пам’ятний знак у вигляді могили-кургану, на вершечку якої височіє хрест, освячений у вересні 2010 року – в день християнського свята Різдва Пресвятої Богородиці. 

Скільки ж років Чемерівцям? Це запитання здавна цікавило істориків, дослідників, краєзнавців. Адже дата заснування Чемерівців і його назви губиться у глибині століть.

В історичній літературі, зокрема в «Історії міст і сіл», можна прочитати: «У письмових джерелах Чемерівці вперше згадуються в 1565 році». Йдеться про податкові списки, в яких зазначається, що тут існувала церква і священик сплачував податок у два злоті. 

У праці польського дослідника Олександра Яблоновського «Польща ХVI століття з погляду географічно-статистичного», яка вийшла у світ 1889 року, відзначено, що «…у 1530 році було сплачено податок з млинів у таких містах: Кам’янець, Меджибіж, Зіньків, Городок, Бердичів, Летичів, Чемерівці». 

У географічному словнику Королівства Польського та інших слов’янських країн (Варшава, 1900) також вказується цей рік. Зустрічаються також дати 1518 і 1493 рр. 

1998 року вийшла з друку дуже цінна монографія польських науковців «Посадові особи Поділля ХIV-ХVIII століть». Серед посадових осіб були стольники і підстолії-помічники стольника. У Польщі до ХIV століття це була посадова особа, що прислужувала при столі князя чи короля, пізніше – почесний титул. 

Із них найбільший інтерес представляє Павел Мажец (Марец) – дідич, тобто заможний чоловік, кам’янецький підстолій наприкінці ХV століття. Так, на сторінці 102 під №447 цього видання можна прочитати: «додатково від 1478 року підстолієм був Павел Мажец з Чемерівців». А це означає, що Чемерівці уже були. 

Відомостей про цю історичну особу збереглося небагато. У збірнику посадових осіб королівства, датованому 1482-1487 рр., значиться Паулюс Мажец (на латині), підстолій. Останній запис відноситься до 26.07.1491 р. 

Ще одна згадка про Чемерівці міститься у виданні «Історичні джерела. Том ХVIII. Польща ХVI століття з географічно-статистичної точки зору. 4.1. Землі руські. Червона Русь. с.54. Варшава, 1902»: 

«У люстрації 1469 року вказано, що королівські маєтності Чемерівці, Балина, Залєше і Лишовче були в управлінні Домаратка Фурмановського та Дороти і Петра Сбикловських. Листи постійно на села Чемерівці, Балин, Залісся, Лишовці. Феодальне право і т.д., службу проводять з basta та особистою резиденцією і т.д.». 

У травні 2016 року Чемерівці урочисто відзначили своє 450-річчя. Але насправді Чемерівцям щонайменше на сотню літ більше. Про це свідчать вищенаведені джерела.

Багато дослідників припускають, що дитинство Насті Лісовської (Роксолани) – майбутньої володарки трьох частин світу – минуло у Чемерівцях. У 15-річному віці татари взяли її у полон на Гусятинському шляху. Згодом вона стала дружиною турецького султана Сулеймана Великого (1494-1566). 

Про те, що Настя Лісовська (1505-1558) родом із Чемерівців, писали Маврицій Гославський, Михайло Орловський, Осип Назарук, Михайло Кундис, Віра Шпильова, Сергій Єсюнін та інші. 

Із 1565 року Чемерівці належали магнатам Поляновським, потім – Калиновським. 2 червня 1588 року через Жердя, Чемерівці, Сатанів проїжджав Еріх Лясота – посол австрійського імператора. 1797 року Чемерівці стали містечком Кам’янецького повіту новоутвореної Подільської губернії. 

Наприкінці ХVIII століття Чемерівці перейшли Матушевичам, які наприкінці ХIХ століття володіли 443 десятинами землі, 85 десятинами лісу. На початку ХХ століття у Чемерівцях проживало понад три тисячі душ. У цей час була одна православна церква, три єврейські молитовні школи, церковнопарафіяльна школа, міщанське правління, урядницький пункт і 8 заїжджих будинків. 

Юрій СОРОЧАН, краєзнавець.