ДОЛЯ

«У нас нема зерна неправди за собою», – ця фраза Тараса Шевченка стала крилатою й досить часто цитується. Чи не першим це зробив Павло Чубинський, промовляючи 1861 р. на похоронах Тараса Григоровича: «Згас великий поет, згасла людина, в якої не було зерна неправди за собою». Вірш, в якому Кобзар сформулював чи не найважливіший принцип свого життя, називається «Доля» і був написаний поетом за три роки до смерті:

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

– Учися, серденько, колись

З нас будуть люди, – ти сказала.

А я й послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люди? Та дарма!

Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою.

Ходімо ж, доленько моя!

Мій друже вбогий, нелукавий!

Ходімо дальше, дальше слава,

А слава – заповідь моя.

9 лютого 1858 р. (за старим стилем) Шевченко в Нижньому Новгороді записав у «Щоденнику»: «После беспутно проведенной ночи я почувствовал стремление к стихословию, попробовал и без малейшего усилия написал эту вещь. Не следствие ли это раздражения нерв?». «Вещь», яку мав на увазі поет і далі повністю навів у щоденнику, – це триптих із віршів «Доля», «Муза» та «Слава». Вийшов, за словами сучасного літературознавця Івана Дзюби, «немовби вербальний автопортрет поета».

Очевидно, написане сподобалося Шевченкові, бо вже наступного дня, 10 лютого, він усі три вірші повністю навів у листі до свого друга – актора Михайла Щепкіна, правда, знаменитий нині вислів змінив на «У нас нема і йоти кривди за собою». 22 лютого такий же віршований подарунок Тарас Григорович зробив у листі до ще одного близького друга – чиновника Михайла Лазаревського. У цьому посланні Шевченко відновив первісний варіант: «У нас нема зерна неправди за собою».

Далі поет переписав триптих до «Більшої книжки». Вірш «Доля» вперше опубліковано ще за життя Шевченка – в альманасі «Хата», виданому 1860 р. в Петербурзі. Твір було надруковано без останніх чотирьох рядків, тож завершувався він ключовою фразою: «У нас нема зерна неправди за собою». Решту віршів триптиха побачили світ у журналі «Основа» вже після смерті поета.

Зауважимо також, що 1858 рік не багатий у Шевченка на поетичні здобутки. Крім триптиха, це ще два добре знайомі нам зі школи вірші, написані в липні та листопаді в Петербурзі: «Сон» («На панщині пшеницю жала…») та «Я не нездужаю, нівроку». Останній – про волю, яку приспав цар Микола і яку треба збудить, вигостривши сокиру.

Тепер, як завжди, надамо слово літературознавцю Леонідові Білецькому. Він зауважив, говорячи про триптих, що «доля, Муза і слава творять для митця відповідну атмосферу для його творчості і одна другу підсилюють, одна другу доповнюють і складають у житті митця одну духовну цілість та одну творчу силу. Нарешті, ці три символічні ідеї у гармонійній сполуці викликають у душі митця високу творчу енергію і сприятливе тло для розвинення його таланту. Але основою для цього насамперед служить доля людини від самого її народження».

Що ж до вірша «Доля», то Білецький зазначив: «Шевченко оглянув від дитинства усе своє життя і працю й оцінив, що від дитинства у своїм житті він ішов правдивою дорогою і робив те, що на його плечі поклала доброзичлива доля. Але ворог знівечив його правдиву путь («Які з нас люди?») і знищив його життя та не знищив його ідеї, його правди, за яку він боровся, і він залишився таким же правдивим, яким був раніше, і не почуває зерна неправди за собою».

23 лютого 2007 р. в Україні введено в обіг блок із двох марок з автографом вірша «Доля».