П'ятница, 29 Березня 2024 р.
8 Серпня 2014

ПОЛЯКАМ

Перебуваючи на засланні в Орській фортеці, Тарас Шевченко 1847 р. написав вірш, який спочатку не мав назви, а остаточного вигляду та назву «Полякам» набув 5 квітня 1858 р. у листі поета до першого ректора Київського університету Михайла Максимовича. Саме за цим автографом вірш друкується у сучасних академічних виданнях творів Шевченка.

А вперше його надруковано (теж за автографом у листі до Максимовича) в польській газеті «Dziennik Literacki» від 30 липня 1861 р., тобто невдовзі після смерті поета:


Шевченко серед товаришів.   Ліворуч - Броніслав Залеський, у центрі - Людвік Турно. Робота Тараса Шевченка, липень - серпень 1851 р.Ще як були ми козаками,

А унії не чуть було,

Отам-то весело жилось!

Братались з вольними ляхами,

Пишались вольними степами,

В садах кохалися, цвіли,

Неначе лілії, дівчата.

Пишалася синами мати,

Синами вольними… Росли,

Росли сини і веселили

Старії скорбнії літа…

Аж поки іменем Христа

Прийшли ксьондзи і запалили

Наш тихий рай. І розлили

Широке море сльоз і крові,

А сирот іменем Христовим

Замордували, розп’яли…

Поникли голови козачі,

Неначе стоптана трава,

Украйна плаче, стогне-плаче!

За головою голова

Додолу пада. Кат лютує,

А ксьондз скаженим язиком

Кричить: «Te Deum! Алілуя!..»

Отак-то, ляше, друже, брате!

Неситії ксьондзи, магнати

Нас порізнили, розвели,

А ми б і досі так жили.

Подай же руку козакові

І серце чистеє подай!

І знову іменем Христовим

Ми оновим наш тихий рай.


Дамо деякі пояснення до реалій, що фігурують у вірші, скористувавшись останнім повним зібранням творів Шевченка.

У рядку «А унії не чуть було» йдеться про об’єднання православної церкви України й Білорусі з католицькою церквою, проголошене на Брестському церковному соборі 1596 р. верхівкою українського й білоруського духовенства та світських феодалів, зв’язаних з польськими магнатами.

«Te Deum» – це католицький гімн «Тебе, Боже, хвалимо», створений у XV ст.

Звертаючись до рядків «Аж поки іменем Христа прийшли ксьондзи і запалили наш тихий рай», коментатори зазначають, що саме ксьондзів – католицьких священиків – Шевченко вважав головними винуватцями розбрату між українським і польським народами.

Приводом до написання вірша стало те, що з перших днів перебування в Орській фортеці Шевченко зблизився з польськими засланцями. Очевидно, часті зустрічі та розмови з ними навіяли задум написати поезію «Полякам».

У деяких виданнях вірш друкується із заголовком «Ляхам» і присвятою Броніславові Залеському. Вперше це сталося у першому томі «Поезій Тараса Шевченка», виданих 1867 р. у Львові. Але, як зазначають дослідники, це редакторська, а не авторська правка. Поляк Броніслав Залеський відбував із Шевченком заслання в Орську за участь у польському повстанні 1831 р. Тарас і Броніслав стали великими приятелями, пізніше листувалися. Літературознавець Сергій Єфремов писав, що в листах Шевченка до Залеського не знайдено жодних слідів, що поезію цю поет посилав приятелеві: «За це промовляє тільки вперта традиція посвяти вірша Залеському, заснована, між іншим, і на самому його змісті».

Спливли роки – і сьогодні Польща стала однією із країн, що найбільше підтримують незалежну Україну. Тож тепер пристрасне Шевченкове звернення «Подай же руку козакові і серце чистеє подай» варто адресувати не стільки полякам, скільки росіянам.