П'ятница, 29 Березня 2024 р.
2 Серпня 2013

ШОКУЮЧІ ДЕТАЛІ ВБИВСТВА ПАВЛА ТЕПЛЮКА

ШОКУЮЧІ ДЕТАЛІ  ВБИВСТВА  ПАВЛА ТЕПЛЮКА  «Вбивці – довічне!», «Вбивці – довічне!», «Вбивці – довічне!» – не стихають вигуки під стінами міськрайонного суду. Позиція кам’янецької молоді залишається категоричною та незмінною.

 А тим часом у судовій залі впродовж трьох днів – 25, 29 та 30 липня колегія суддів разом з усіма учасниками процесу досліджували письмові документи резонансної справи щодо вбивства Павла ТЕПЛЮКА. А це ні багато ні мало – вісім томів по щонайменше триста аркушів кожен. Тут описані всі деталі, котрі вдалося зібрати про події тієї злощасної липневої ночі, висновки проведених експертиз, свідчення очевидців, максимум інформації про особу підозрюваного й убитого та багато іншого. Словом, останніми днями за товстими стінами суду розповіли чимало нового, шокуючого та досі невідомого широкому загалу.

СВІДОК ВІД ПІДСУДНОГО – ПРОТИ ПІДСУДНОГО

Першою несподіванкою цієї черги судових слухань стала поява нового свідка, якого запросили до суду за клопотанням обвинуваченого. Ним стала Аліна Войцехівська, котра раніше знімала квартиру на вул.Тімірязєва, 137, на сьомому поверсі. Як виявилося, жінка добре бачила, що відбувалося у провулку Лагерному, адже коли вбивали Пашу, вона саме вийшла на балкон.

– Спочатку я почула шум у нашому дворі, – пригадує очевидиця. – Виглянула з вікна і побачила, як двоє хлопчиків бігали внизу. Пам’ятаю, як ще тоді здивувалася, що в таку пізню пору діти роблять надворі? Потім вони, щось вигукуючи, кинули камінь у вікно нашого будинку, на першому поверсі, та одразу ж втекли.

Через хвилин 15-20 на вулиці знову галас. Чути лайку, щось схоже на стогони і прохання відпустити, згодом – якісь удари, схожі на вибухи петард: кілька неголосних і один доволі гучний.

Все це відбувалося неподалік від будинку підсудного. Мені погано було видно, що там коїться, але у відображенні дзеркальних вікон двоповерхової рожевої будівлі я бачила, як один чоловік бив іншого. А ще бачила жінку, закутану в хустину, яка бігала від подвір’я підсудного до дитячого майданчика, а після цього рушила туди, де була бійка. Побачивши сьогодні дружину підсудного, можу припустити, що це була саме вона.

Далі, за змальованою Аліною картинкою, двоє чоловіків тягнуть хлопця за руки на подвір’я обвинуваченого. Жінка каже, що впевнена: один із них – підсудний, оскільки неодноразово його бачила, а от інший їй не знайомий. Зовсім скоро незнайомець вийшов з подвір’я і пішов у бік магазину «Хрещатик». А ще через деякий час на вулицю вийшов і підсудний, щоправда, вже в іншому одязі – чорній футболці та темних штанах, підкачаних до колін (до того він був з голим торсом і світлих бриджах). За якусь мить на місце події прибула міліція.

Ще одним вражаючим фактом стала заява свідка про те, що вікно били підлітки, яких вона візуально знає. Після того випадку Аліна обох їх бачила живими й здоровими. Тобто виходить, що покійний Павло, незважаючи на свідчення його товариша Дем’яна, в ту ніч до побиття вікон причетним не був? Тоді за що ж він поплатився життям? І чи взагалі випадковою була ця смерть? Таких запитань після заявлених свідчень виникло чимало. Ще одне з них, не менш колюче, ніж попереднє, – чому жінка, котра була присутня під час убивства, йде в справі як свідок, а не як співучасниця? Адже й до сьогодні не відомо, хто стріляв у Пашу. Експерти стверджують, що слідів пороху від пострілу на руках у підсудного не виявлено. Але ж відеозапис, зафіксований камерою магазину «Хрещатик», свідчить: щось, схоже на пістолет, у руках ніс не чоловік, який вів хлопця за руку, а саме жінка. То як її назвати свідком? Та, на жаль, ні посвідчення слідчого, ні прокурорських погонів, ні суддівської мантії ми не маємо, тому давати відповіді на такі запитання – не наша компетенція.

А от констатувати факти – наш святий обов’язок.

ПАША ПОМИРАВ ВПРОДОВЖ 30 ХВИЛИН, ВІДЧУВАЮЧИ НЕСТЕРПНИЙ БІЛЬ 

Судово-медична експертиза засвідчила, що причиною смерті Павла Теплюка була відкрита черепно-мозкова травма, вдавлений перелом кісток носа, перелом лобного відростка верхньої щелепи ліворуч, перелом очної частини лобної кістки злі¬ва, решітчастої кістки, травматичний субдуральний крововилив, крововилив між твердою мозковою оболонкою та речовиною головного мозку на рівні лобних долей, травматичний суб¬арахноїдальний крововилив, крововилив у м’які мозкові оболонки головного мозку в проекції лобних і тім’яних долей праворуч з крововиливом у бокові шлуночки головного мозку, травматичний крововилив у товщу лівої лобної долі головного мозку, яка ускладнилась розвитком набряку та стисканням речовини головного мозку.

Аби далі не заглиблюватись у нетрі медичних термінів, скажемо таке: на голові хлопця не залишилося живого місця, не вціліла фактично жодна кістка. Страшно й уявити, яку силу потрібно мати, щоб завдати таких важких травм. А крім них, ще ж було щонайменше 6 пострілів і безліч легших ушкоджень. Та найжахливіше те, що, за словами судмедексперта Володимира ІЛЬНИЦЬКОГО, всі перераховані тілесні ушкодження утворилися ще при житті Павла. А від першого удару до смерті минуло близько тридцяти хвилин, тож поза сумнівом, весь цей час потерпілий відчував значний біль.

Також Володимир Вікторович підтвердив, що тілесних ушко¬джень на тілі Паші, які б свідчили про боротьбу чи самооборону під час ударів, не виявлено, за винятком подряпини на лівому лікті, яка могла з’явитися, коли хлопець закривав голову рукою, намагаючись врятуватися від неминучої смерті.

Весь цей важкий для сприйняття нормальною людиною фактаж свідчить про одне: життя у ще зовсім юного, беззахисного хлопця відібрала жорстока, страшна, бездушна особа, кот¬рій не притаманне ніщо людське.

ДЕКІЛЬКА ФАКТІВ ПРО ОСОБУ ПІДСУДНОГО

Із матеріалів справи стало відомо, що свого часу проти обвинуваченого порушувалася не одна кримінальна справа. Так, 1992 р. його мали відправити за грати за порушення ч.3 ст.222 Кримінального кодексу України за редакцією 1960 р. (Незаконне носіння, зберігання, придбання, виготовлення і збут вогнестрільної чи холодної зброї, бо¬йових припасів і вибухових речовин), але справу було закрито, і буцигарня залишилася за тридев’ять земель від підсудного. Та ненадовго.

20 червня 1994 р. обвинувачений не повернувся з відпустки до військової частини, де від¬бував службу в лавах української армії. До березня 1995 р. він перебував у розшуку, було порушено кримінальну справу, та знову відповідальності вдалося уникнути. Але, як виявилося, від в’язниці не втечеш. 1997 р. він був засуджений за ч.3 ст.144 (Вимагання) ККУ від 1960 р. Покаранням стало 4 роки позбавлення волі у колонії загального режиму та конфіскація всього майна (!). За рішенням Ізя¬славського суду, був звільнений 24 березня 2000 р.

А вже в липні 2012-го підсудного звинувачують у тому, що він навмисно з хуліганських мотивів з особливою жорстокістю убив неповнолітнього Теплюка, а також незаконно зберігав зброю, в конструкцію якої вніс зміни, котрі перетворили її з мисливської у вогнепальну.

ОБВИНУВАЧЕНИЙ ГОТУВАВСЯ ДО ДЖИХАДУ?

Щодо зброї, то її в підсудного було хоч греблю гати. Під час обшуку будинку, де він проживав, вилучено цілий арсенал. У сейфі коридору стражі порядку знайшли дві мисливські рушниці типу «Сайга» з оптичним прицілом, 20 зв’язаних магазинів із набоями 36 калібру зі сталевим покриттям, металевий ніж у шкіряному чохлі, цівку та дві ємності із порохом, а також 5 змінних ствольних подовжувачів.

На кухні – 6 зв’язок із 36 ключами, дві радіостанції та шокер. У кімнаті на 2-му поверсі був мисливський ніж, ще одна рушниця «Сайга» з двома магазинами і радіостанція «Моторолла».

На третьому поверсі було знайдено пневматичну попередньо накачувальну 10-зарядну гвинтівку, пневматичний пістолет з магазином і пневматичними набоями у кількості 27 штук і оптичний приціл. А також ще два телефони «Нокія» із кількома різними стартовими пакетами та радіостанцію «Кенвуд».

У ямі на подвір’ї підсудного лежали ще декілька револьверів і коробок із пневматичними набоями. І це ще не весь список. По всьому будинку були коробки, паперові згортки, пакетики із пневматичними боєприпасами та набоями для вогнепальної зброї. Деякі з них виготовлені заводським способом, а деякі – в домашніх умовах.

Звідки у людини стільки зброї, і яке її призначення – залишається тільки здогадуватись. Якщо навіть припустити, що підсуд¬-

ний – затятий мисливець, то чому зброя перебувала в різних кімнатах будинку, на вулиці? На кого велося полювання посеред ночі? Та й з такими запасами, мабуть, можна було перебити всю дичину в кам’янецьких лісах. Крім того, експерти довели, що мисливська зброя, котру вилучили в обвинуваченого, переоснащена на вогнепальну. Ймовірно, чоловік готувався до серйозного «полювання». І хтозна, можливо, Паша, віддавши своє життя, врятував ще чимало інших.

Наразі судовий процес зупинився на ознайомленні з усіма письмовими матеріалами справи. Наступне слухання призначено на 19 серпня.