Четвер, 28 Березня 2024 р.
9 Березня 2012

АБСОЛЮТНО ВІДВЕРТО ПРО ЦІЛКОМ ТАЄМНЕ

Питання організації українських націоналістів ще не набуло на сьогодні достатнього розголосу в суспільстві. А служба безпеки ОУН – взагалі така тема, котра знаходиться за зачиненими дверима. Привідчинити їх кам’янчанам допоміг донецький режисер Віталій ЗАГОРУЙКО, який 1 березня презентував свій фільм «Служба безпеки ОУН. Зачинені двері» місцевим любителям української історії.

Спочатку стрічку переглянули студенти історичного факультету К-ПНУ ім.Івана Огієнка, згодом з нею могла ознайомитись кам’янецька інтелігенція, яка зібралась у конференц-залі готелю «Клеопатра».

– Я робив усе можливе для того, щоб, переглянувши цей фільм, нікому не було соромно, що ми – українці, що в нас є Україна, і ми повинні цим пишатися, – так представив своє творіння кам’янецьким поціновувачам мистецтва автор фільму Віталій ЗАГОРУЙКО.

А потім було 55 хвилин відвертих зізнань агентів служби безпеки, шокуючих фактів з уст досвідчених істориків та демонстрація секретних документів і ексклюзивних фотографій. Саме ці елементи в поєднанні з художнім домислом автора стали основою документальної кінострічки, метою якої є показати доволі складну й суперечливу сторінку історії. Переказувати сюжет відеороботи не бачу сенсу, оскільки кожен може переглянути її в онлайн-режимі (http://video.i.ua/user/2346764/60359/347173/).

Та й враження від побаченого різні, адже ви­світлюване питання доволі неоднозначне. Мабуть, тому в діалозі глядачів із автором після трансляції фільму звучали переважно ті запитання, котрі стосувалися роботи над фільмом, життя самого режисера та його планів на майбутнє. Обговорювати той важкий період в історії нашої держави і народу, котрий було продемонстровано на екрані де­кількома хвилинами раніше, кам’янчани не наважились. Можливо, тому, що для усвідомлення побаченого потрібен час, а можливо, тому, що цю тему обговорювати складно через те, що автор не намагався когось засудити, знайти винних чи невинних, бо таких на той час просто не існувало.

– Принципова позиція як для мене, так і для будь-якого нормального документаліста – по-перше, це не має бути агітка, а по-друге, з наукової точки зору все має бути максимально точно, – заявив Віталій.

Така позиція викликає лише повагу й очікування нових кіноспроб, над якими вже працює режисер. Адже ми маємо багатющу, надзвичайно цікаву історію, про яку потрібно говорити, писати, знімати, тому що, лише знаючи про своє минуле, ми можемо будувати світле майбутнє.