ЗНЕБОЛИТИ ТА ОЖИВИТИ
16 жовтня 1846 р. зубний лікар Томас МОРТОН вперше у медичній практиці під ефірним наркозом здійснив стоматологічне втручання. Саме тому щороку цього дня анестезіологи всього світу відзначають своє професійне свято.
Чесно кажучи, навіть важко собі уявити, як раніше людство обходилося без наркозу. Це ж який нелюдський біль доводилося терпіти пацієнтам хірургів і стоматологів! На щастя, XIX ст. подарувало людству науку про знеболювання – анестезіологію.
Давню історію має і реаніматологія. 1530 р. була здійснена перша спроба реанімації пацієнта шляхом штучної вентиляції легенів за допомогою ковальського міха. 1878 р. проведено перший закритий масаж серця. 1900 р. – першу дефібриляцію. А перший у Хмельницькій області наркоз було зроблено саме в Кам’янці-Подільському.
Анестезіологічно-реанімаційне відділення започатковано в нашому місті у липні 1967 р. колишнім головним хірургом міста, завідувачем хірургічного відділення Клавдієм ВЕЛІКАНОВИМ. Тоді у штаті відділення працювало лише троє лікарів і шестеро медсестер, які робили наркоз в операційних і надавали невідкладну допомогу в стаціонарних відділеннях.
Дозвіл на відкриття повноцінного відділення анестезіології та реанімації було отримано від МОЗ СРСР 1980 р., але через нестачу приміщень це питання було вирішено лише 1995 р. Головний лікар міської лікарні Анатолій ЛОНТКОВСЬКИЙ і начмед Ігор ВОЙТЕНКО віддали свої кабінети під палати інтенсивної терапії.
Значну частину свого життя, понад 20 років (1982-2009 рр.), віддав керівництву відділенням Володимир НОСКО, ветеранами відділення є медсестри-анестезисти Ніна ДІДИК та Алла НОСКО, котрі працюють тут уже сорок років. Та переважно штат відділення сьогодні – молоді люди.
– Наш колектив складається з 35 чоловік, з них 10 – лікарі, – розповідає завідувач відділення анестезіології та інтенсивної терапії Олег КРАСОВСЬКИЙ (на фото вгорі). – Часто люди скаржаться на недосвідченість молодих лікарів. Згоден, досвід має свої переваги. Але молоді лікарі, які користуються сучасними технологіями лікування, теж отримують прекрасні результати. Вони повні енергії та ентузіазму, які іноді доводиться навіть стримувати. Неповноцінною була б робота нашого відділення і без медсестер – наших незамінних помічників, котрі вкладають душу та всі свої знання у лікування та виходжування важких пацієнтів.
За рік через наше відділення проходить близько 600 пацієнтів, проводиться понад 2000 наркозів. Ми можемо пишатися успіхами в рятуванні хворих, яких висококваліфіковані консультанти вважали безнадійними. Зменьшення смертності на 5% у порівнянні з минулим роком ми маємо завдяки злагодженій роботі лікарів.
Та є багато чинників, які працюють проти нас. Останнім часом хворі майже завжди потрапляють до нас занедбаними. На показники смертності серйозно впливають хронічні хвороби пацієнта, його вік і важкість отриманих травм.
2009 року завдяки адміністрації лікарні (зокрема головному лікарю Дмитру ВАСИЛЬЯНОВУ та начмеду Юрію ВОЙТЕНКУ) та керівництву міста було проведено реконструкцію, закуплено нове обладнання, що дало нам змогу надавати медичну допомогу на більш високому рівні. Гірше із забезпеченням ліками для надання невідкладної допомоги – їх вистачає на одну-дві доби, потім родичі змушені купувати медикаменти за власні гроші. Якщо доба перебування у других відділеннях лікарні обходиться в середньому 62 гривні, то в нашо-му – 1000-1500.
Та, незважаючи на фінансові труднощі, колектив відділення анестезіології та інтенсивної терапії продовжує виконувати свої професійні обов’язки, ледве не щодня рятуючи комусь життя. Для цих людей не існує вихідних і свят. Життя лікарів-реаніматологів – це постійний стрес, який серйозно впливає на їхнє власне здоров’я. Доведено, що через 8 років роботи реаніматолог настільки втомлюється морально, що далі він уже працює лише за рахунок використання ресурсів власного здоров’я. Тож і не дивно, що серед усіх професій найменш «живучими» є лікарі-реаніматологи.
– В одному з номерів нашого професійного журналу, – зазначає Олег Віталійович, – було поміщено статтю про те, що, коли лікар має стаж до 5 років, він усе знає, вміє та нічого не боїться; від 5 до 10 років – задумується над кожним рішенням, радиться з колегами, бо вже десь обпікся; від 10 до 20 років – зважує кожен крок. Але у статті нічого не сказано про стаж роботи понад 20 років. За кордоном лікарі нашої спеціалізації працюють лише до 45 років, потім переходять консультантами в поліклініку. Це пов’язано з високою смертністю серед наших спеціалістів. Постійна напруга з роками дає про себе знати. Боротьба за кожне людське життя не проходить для нас безслідно. Іноді розумієш, що врятувати не вдасться, але борешся до останнього. Апаратура відключається лише після повної зупинки серця.
Та, незважаючи на вищевикладені негаразди, колектив відділення працює під гаслом «З добром до людей». Святкуючи своє професійне свято, ми з оптимізмом дивимося в майбутнє. Будьте здорові, кам’янчани, і ніколи не потрапляйте до наших палат!
P.S. Кожен з нас може зробити і свій внесок у благородну справу порятунку людського життя. Тим більше, що ніхто не застрахований від біди, тому, не дай Бог, завтра допомога лікарів відділення анестезіології та інтенсивної терапії може знадобитися комусь із нас чи наших рідних. Небайдужі можуть надіслати кошти на рахунок:
«Благодійний внесок на розвиток лікарні – реанімаційне відділення», м.Кам’янець-Подільський, МЛ №1, вул.Пушкінська, 31.
Р/р 35420004000986 в УДК Хмельницької обл.
МФ0 81 5013.
Код 02004806.
Ви можете допомогти врятувати людині життя!