«ОКСАМИТОВИЙ» ГЕНЕРАЛ
У попередньому номері «ПОДОЛЯНИНА» ми розповідали про польського генерала Юзефа ЗАЙОНЧЕКА – уродженця Кам’янця-Подільського. Сьогодні наше знайомство з польськими генералами, що з’явилися на світ у місті над Смотричем, буде продовжено. У ті ж часи, що і Юзеф ЗАЙОНЧЕК, діяв ще один уродженець Кам’янця – польський генерал Вінцентій АКСАМИТОВСЬКИЙ. До речі, восени цього року минуло 250 років із дня його народження. І ще одна прикметна деталь – він був онуком найзнаменитішого коменданта Кам’янецької фортеці – Яна де ВІТТЕ.
РОДИНА
Отже, Вінцентій АКСАМИТОВСЬКИЙ народився 15 вересня 1760 р. в Кам’янці-Подільському. Щоправда, за іншими даними, зафіксованими в новіших біографічних словниках, він з’явився на світ у селі Нагоряни нинішнього Кам’янець-Подільського району. В літературі ім’я Вінцентія трапляється ще в латинізованому варіанті – Вінсент, а також у російському написан-ні – Вікентій. Такий різнобій у написанні цілком зрозумілий, адже АКСАМИТОВСЬКИЙ перебував на військовій службі не тільки в Польщі, але й в Італії, Франції та Російській імперії.
Майбутній генерал належав до шляхетського роду герба «Гриф». Родина АКСАМИТОВСЬКИХ походила зі стародавньої дрібнопомісної шляхти із Ломжинської землі (нині Ломжа – місто на правах повіту на північному сході Польщі), де в XVI ст. успадкувала село Аксамити (польське «aksamit» українською означає «оксамит, бархат»). 1839 та 1842 р. АКСАМИТОВСЬКІ документально підтвердили своє шляхетське походження в Королівстві Польськім.
З АКСАМИТОВСЬКИХ першим осів на Поділлі Ян (дід генерала), який від 1726 р. був варшавським бургграфом. Його син Ігнацій (батько генерала) був летичівським скарбником від 1774 р., подільським ловчим від 1782 р. 1764 р. його обрали послом сейму від Поділля. Помер Ігнацій АКСАМИТОВСЬКИЙ 1810 р.
Мати Вінцентія Текля АКСАМИТОВСЬКА була донькою інженера та генерала Яна де ВІТТЕ – коменданта Кам’янець-Подільської фортеці у 1768-1785 рр. Вона залишила помітний слід на мапі нинішнього Кам’янець-Подільського району, адже на її честь названо село Теклівка, власницею якого вона була. Разом із сусідніми Ріпинцями Теклівка складала одне землеволодіння.
Вінцентій був найстаршою дитиною Ігнація та Теклі АКСАМИТОВСЬКИХ. У нього було чотири сестри: Бальбіна, Катажина, Маріанна та Анна, – а також брат Юзеф (1771-1827), який теж залишив певний слід в історії. Щоправда, не такий яскравий, як старший брат, але цілком достатній, щоб потрапити до першого тому багатотомного «Польського біографічного словника». 10-річним Юзефа віддали до двору останнього польського короля Станіслава Августа ПОНЯТОВСЬКОГО, де він служив як паж. Ставши дорослішим, перебував на військовій службі, 1812 р. був відзначений орденом Virtuti Militari (орденом Військової Доброчесності). А завершив кар’єру полковником поліції у Варшаві.
КАР’ЄРА
При нагоді ми детальніше розповімо про уродженця Кам’янця Юзефа АКСАМИТОВСЬКОГО. Але повернімося до його старшого брата. 1774 р. 14-річний Вінцентій вступив на військову стезю як кадет школи коронної артилерії у Варшаві. 25 серпня 1775 р., закінчивши її, він отримав перший чин офіцера артилерії.
5 квітня 1781 р. Вінцентій отримав чин підпоручика, 24 червня 1783 р. – поручика, 31 липня 1788 р. – капітана артилерії.
У 1792-1794 рр. АКСАМИТОВСЬКИЙ брав участь у військових діях на території Польщі. Зокрема, 1792 р. він був учасником польської кампанії проти Росії, воював під Жилинцями (нині Шепетівського району) та Острогом (нині один із райцентрів Рівненської області), де був поранений. Коли 1793 р. Кам’янець (як і все Поділля) увійшов до складу Російської імперії, АКСАМИТОВСЬКИЙ тимчасово перейшов на службу до російської армії. Там йому надали звання майора. Коли 1794 р. розпочалося антиросійське повстання поляків під проводом Тадеуша КОСЦЮШКА, Вінцентій покинув російську армію і приєднався до повстанців у чині капітана. 13 серпня 1794 р. йому надали звання майора. Він воював під Каменем, брав участь в обороні Варшави у складі дивізії генерала Яна Генрика ДОМБРОВСЬКОГО.
Після придушення повстання АКСАМИТОВСЬКИЙ переховувався у Львові. Незабаром він перебрався до Італії, де заявився до генерала ДОМБРОВСЬКОГО та запропонував йому свої послуги.
4 травня 1797 р. АКСАМИТОВСЬКИЙ перейшов на французьку військову службу. 20 травня 1797 р. Наполеон представив його до чину командира батальйону 1-ї польської артилерії Ломбардної армії (у французькій армії чин командира батальйону чи ескадрону відповідав чину майора). Згодом Директорія Цизальпійської республіки затвердила АКСАМИТОВСЬКОГО в цьому званні. У цей час його батальйон входив до окремого Польського легіону. 28 липня 1799 р. АКСАМИТОВСЬКИЙ потрапив у полон під час капітуляції Мантуї. 1800 р. він повернувся у Францію, давши чесне слово не воювати проти австрійців. Деякий час служив на Середземноморському узбережжі, між Марселем і Тулоном.
5 травня 1800 р. АКСАМИТОВСЬКИЙ знову вступив на французьку військову службу. 25 грудня 1800 р., після переправи через Мінчо, він був представлений генералом БРЮНО до чину командира батальйону польської артилерії Італійської армії. 2 січня 1801 р. подання було задоволено. Незабаром його призначили начальником артилерії Мілана. 11 грудня 1801 р. генерал ВІНЬОЛЬ представив його до чину командира бригади 2-ї напівбригади польської піхоти. 24 січня 1803 р. він був відправлений на острів Санто-Домінго. 8 березня 1803 р. АКСАМИТОВСЬКОГО призначили командиром 114-ї лінійної бригади (колишня друга польська напівбригада). Увесь 1803 р. він прослужив на острові.
12 жовтня 1805 р. АКСАМИТОВСЬКИЙ став полковником та отримав призначення в генеральний штаб Великої Армії Наполеона під загальним командування маршала БЕРТЬЄ. У 1805-1807 рр. АКСАМИТОВСЬКИЙ брав участь в Австрійській, Прусській і Польській кампаніях. 4 листопада
1806 р. його призначили комендантом Познані. 13 листопада 1806 р. АКСАМИТОВСЬКИЙ отримав чин бригадного генерала польських військ. 2 січня 1807 р. він був призначений командиром 1-ї бригади польської дивізії генерала ДОМБРОВСЬКОГО, а 2 березня 1807 р. – заступником командувача Польського Легіону з адмі-ністративно-господарської частини. Брав участь в облозі Данцига. 28 вересня 1807 р. він був призначений головнокомандувачем артилерії Великого Герцогства Варшавського. У січні 1809 р. отримав під своє начало 3-тю бригаду 1-ої піхотної дивізії Великого Герцогства Варшав-ського і став кавалером війсь-
кового ордена Великого герцог-
ства Варшавського. 20 березня
1810 р. АКСАМИТОВСЬКИЙ був призначений військовим губернатором департаменту Позен у
2-му військовому окрузі Великого Герцогства Варшавського.
Від 13 березня 1812 р. АКСАМИТОВСЬКИЙ командував 1-ю бригадою 17-ї дивізії генерала Домбровського 5-го (польського) піхотного корпусу Великої Армії. Разом зі своєю бригадою взяв участь у Російській кампанії (відомій у російській історіографії як Вітчизняна війна 1812 р.). 4 серпня 1812 р. його нагородили орденом Почесного легіону четвертого ступеня.
5 квітня 1813 р. АКСАМИТОВСЬКИЙ отримав призначення в мобільну групу, що діяла між Віслою та Одером. 15 липня
1813 р. був прикомандирований до особистого штабу маршала МЮРАТА. У вересні 1813 р. АКСАМИТОВСЬКИЙ змінив генерала Д’АВІСА на посаді командувача бригади важкої кавалерії в дивізії генерала ДЕФРАНСА та 6 вересня 1813 р. взяв участь у бою при Денневіце. У листопаді 1813 р. його призначили начальником польського депо в місті Седані. 9 грудня 1813 р. замінив генерала КВАСНЕВСЬКОГО на посаді командувача 17-ї бригади 7-ї кавалерійської дивізії. 26 січня 1814 р. АКСАМИТОВСЬКИЙ отримав посаду віце-президента головної адміністративної ради польського корпусу. 15 березня 1814 р. він отримав чин бригадного генерала французької служби, а з 15 червня 1814 р. вийшов у запас.
Згодом АКСАМИТОВСЬКИЙ перейшов на службу в Польське королівство в чині бригадного генерала, командувача польської артилерії та перебував на цій посаді до 1825 р. Помер 13 січня 1828 р. у Варшаві.