ГАРТУЄ ДУХ І ТІЛО

Зробити сальто, бланш, фляк, місток і сісти на шпагат – це не проблема для вихованців секції «Стрибки на батуті та стрибки на акробатичній доріжці», що діє при ДЮСШ №1. Гнучкість, вміння тримати баланс і спортивну витримку в гуртківців 5-23 років щодня відточує тренер секції, майстер спорту, суддя І категорії Олексій Захарчук.

Для підопічних Олексій Дмитрович є не лише тренером, а й психологом, другом і наставником, а під час відряджень на турніри навіть замінює батьків. За професіоналізм, сумлінність його неодноразово нагоро­джували грамотами й подяками, а за результатами навчального 2016-2017 року він потрапив до десятки найкращих тренерів ДЮСШ. Про те, як спортивна акробатика ввійшла в його життя і скільки вже вдалося виховати чемпіонів, говоримо зі спортсменом.

– Я народився у Житомирі, – розповідає тренер. – Коли навчався у 5 класі, почав займатися дзюдо, але недовго – півроку, доки мене не переманив тренер зі спортивної акробатики. Так і потрапив у цей спорт. Коли закінчував школу, 1978 року вже мав звання майстра спорту СРСР. Наша чоловіча четвірка була призером чемпіонату України, учасником і переможцем міжнародних турнірів. У чемпіонаті СРСР, де виступали спортсмени із 15 республік колишнього СРСР, нам вдалося вибороти VIII місце.

Власне акробатика і визначила мою спортивну кар’єру. Я закінчив колишній Кам’янець-Подільський педінститут і здобув фах учителя фізкультури і спорту. За направленням потрапив до 12 школи, але через рік мене призвали до армії.

– Коли повернулися з військового строю, вийшли на акробатичну доріжку?

– Так склалося, що працював керівником туристичного гуртка у Центрі дитячої творчості. Потім на деякий час відійшов від спорту, але вже з 2009 року повернувся і почав працювати тренером в ДЮСШ №1.

– Розкажіть про успіхи вихованців.

– За цей час підготував шість першорозрядників і одного кандидата в майстри спорту. Підготовка відбувається за спеціальною програмою, розробленою Міністерством молоді та спорту. Першорозрядники – це Максим Чабанов (правда, він переїхав до Ізраїлю, де продовжує тренуватися в тренера збірної цієї краї­ни), Владислав Грушенцов, Ілля Худзінський, Дмитро Собачинський, Єлизавета Войцеховська та Віктор Бойко (нині він займається боксом). А Олексій Геоня – кандидат у майстри спорту. Хлопці – неодноразові призери міських, обласних і всеукраїнських змагань. Так, 2014 року у всеукраїнських змаганнях серед юнаків, що проводилися в Києві, Владислав Грушенцов став бронзовим призером. А через два роки в Дрогобичі Ілля Худзінський та Дмит­ро Собачинський вибороли, відповідно, срібло і бронзу.

10-14 жовтня в місті Кам’янському відбудеться чемпіонат України, де у складі збірної команди Хмельницької області виступатимуть і четверо кам’янчан. Приємно, що вже два роки поспіль міська та обласна влада виділяють для нас кошти на поїздки.

– Олексію Дмитровичу, що потрібно, аби займатися акробатикою?

– Струнке тіло, невисокий зріст і природна гнучкість – ідеальні для цього виду спорту. Але до секції я приймаю всіх охочих, а далі вже відбувається природний відбір. Часто домашні бешкетники не витримують навантажень і обирають для себе щось інше.

Цей вид спорту не дорогий для батьків. На заняття потрібні лосини і купальник. А найнеобхідніше спортивне знаряддя маємо: батут, нестандартна акробатична доріжка, спеціальні тренажери та страховка. Нині я порушив питання про придбання акробатичної надувної доріжки, яку можна облаштувати за 15 секунд і використовувати у показових виступах, змаганнях чи на стадіоні. Кошти на придбання міська влада вже заклала на наступний рік, тож є надія, що отримаємо її.

– Як вдалося швидко, якісно і кардинально змінити обличчя спортивного залу?

– Справді, за рік зроблено чимало. Втілити задумане вдалося завдяки благодійникам і

небайдужим. Плече підставили директор ЗАТ «Преттль-Кабель» Андреас Цінн і головний бухгалтер підприємства Сергій Печенюк, міський голова Михайло Сімашкевич, начальник міськ­управління освіти і науки Світлана Старченко, директор ДЮСШ №1 Станіслав Кшемінський, тренерський колектив і батьківський комітет.

– У Вас вся родина така спортивна?

– Так, дружина Ірина – хореограф. Дві доньки Юля та Віолетта теж мають хореографічну освіту. А внучка Амелія займається акробатикою. Я ж підтримую фізичну форму щодня – страхування діток і підтримки добре качають м’язи, навіть синці залишають (усміхається, демонструючи синець на руці). Але якби робота не подобалася, не повзав би на колінах. У захваті, коли бачу, як вихованці ростуть, мужніють і перетворюються на граційних лебедів.