Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:




П'ЯТНИЦЯ, 20 ЖОВТНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.

15.11.2013

ЕКСТРИМ З ПРИСМАКОМ НОСТАЛЬГІЇ

Ви коли-небудь «літали» на автомобілі? Ні-ні, ми нічого не переплутали, «літати» на автомобілі - це круто! Сьогодні ми поговоримо про авторалі - вид спорту, який має давні традиції в Кам’янці-Подільському ще з радянських часів. А імена наших земляків - Івана Іваніцького, Олександра Мушнікова, Олександра Борейка, Сергія Ведерніков - свого часу були відомі навіть за межами міста.

Чимало кам’янчан з ностальгією згадують часи, коли в нас проходили чемпіонати України. Востаннє ми приймали чемпіонат 2008 р. На жаль, потужні спортивні авто, гул моторів, екстрим і сотні вболівальників залишилися в минулому. На щастя, наші гонщики нікуди не зникли.

На сьогодні наше місто в чемпіонаті України з ралі представляють Володимир Макогончук і Андрій НебеснийВолодимир Макогончук та Андрій Небесний (на фото). Власне Володимир Макогончук, який нині фінансує виїзди і є власником спортивної «Subaru Impreza», запропонував нам відчути адреналін. Тренуються кам’янчани поблизу с.Вербка на гравійній трасі, що пролягає повз товтрові пагорби «Чотири Кавалери». Це місце зі знаменитим трампліном улюблене для українських ралістів.  

Отож, одягаю шолом, сідаю на місце штурмана у спеціально обладнаний автомобіль, де мене намертво пристебують до сидіння - і погнали! Авто рухається із середньою швидкістю 130 км/год., хоча може розігнатися і до 190 км/год. Втім, коли є круті повороти, головне не швидкість, а динаміка - машина може розігнатися до 100 км/год. за 4,5 секунди. Ми на швидкості виїжджаємо на пагорб, «Subaru» злітає в повітря, пролітає близько 15 метрів, успішно приземляється - й ми їдемо далі. Якщо виїхати на горб з більшою швидкістю, машина після приземлення ще раз підстрибне, як жабка. Втім поруч з Макогончуком можна себе почувати спокійно - досвіду йому не бракує. 2008-го він їздив з Володимиром Жмудовським, згодом з киянами, а цьогоріч взяв у штурмани досвідченого Андрія Небесного.

Повертався я до міста на «Subaru» уже в компанії Небесного. Автомобіль треба було завезти на технічну базу, бо майже після кожного серйозного заїзду він потребує обслуговування. Така вже специфіка цього спорту. Виїхавши на міську трасу, «Subaru» почав «смикатися».

- Ця машина не вміє повільно їздити, - пояснює Андрій, - їй потрібна швидкість.

РалліАндрій Небесний займається гонками вже майже 14 років: починав із картингу, а потім разом з батьком Іоном Григоровичем перейшли на ралі. Спочатку вони переобладнали «Таврію», згодом спонсори їм надавали найкращі машини. Небесний-старший і досі підтримує сина й займається організаційними справами: орендою житла, харчуванням, організацією роботи механіків тощо. На чемпіонаті України 2013 р. кам’янецька команда Макогончука та Небесного посіла 14-те місце з 54 команд.

- Можна було б краще, але підводила техніка, - розповідає Андрій Небесний. - Результат гідний, як для першого спільного року. Цей сезон був тренувальним, ми експериментували різні стилі їзди, звикали до машини і один до одного. Адже в ралі пілот їде на слух, тому що є закриті повороти, яких він не бачить, а штурман збоку дивиться на карту і підказує йому. Змагання проводяться як на дорогах загального користування, де треба враховувати правила дорожнього руху, так і на спецділянках, де немає обмежень у швидкості.

- Чи можна чекати, що до Кам’янця знову повернеться чемпіонат України?

- На жаль, наступного року цього точно не станеться. На організацію чемпіонату потрібно багато коштів, які нелегко знайти. А от мріємо провести Кубок України.

- А катати за гроші охочих відчути адреналін не пробували?

- Це нерентабельно. Автомобіль споживає багато бензину, та й гума дорога - колесо коштує 240 євро. Справа не окупиться. У нас є палкі вболівальники, друзі, які приїжджають на змагання, ми їх катаємо безкоштовно. Вони віддячують підтримкою, а нам завжди приємно бачити рідні обличчя за тисячу кілометрів від дому.  


Автор:  Віталій ГОРБУЛЕНКО

Повернення до списку