ОСВІТНІ ЗАКЛАДИ НА ЧЕСТЬ ШЕВЧЕНКА

Сьогодні завершуємо розповідь про об’єкти Кам’янця-Подільського, названі іменем великого українського поета. Перед цим було опубліковано статті: 4 квітня – «Вулиця Шевченка», 25 квітня – «Шевченківський театр».

КОЛИШНЯ ОЛЕКСАНДРІВСЬКА

У часи Української національно-демократичної революції 1917-1921 рр. у Кам’янці-Подільському було започатковано традицію називати на честь великого поета навчальні заклади. У 1917-1918 навчальному році колишня Олександрівська міська школа, що розміщувалась на Семінарській вулиці (нині – Червоноармійська), в будівлях Подільської духовної семінарії, була перейменована на Шевченківську школу.

Навчальний заклад був не дуже великий. У ньому працювали лише чотири вчителі та було стільки ж комплектів (класів). Завідувачем школи призначили Г.Панасюка. У школі, починаючи з 1918 р., організовувалися також заняття з української мови для співробітників міських закладів та установ.

Щоправда, несприятливо позначилося на діяльності цієї початкової школи те, що тут 1919 р. розміщувалася також школа військових старшин, а пізніше – головне інтендантське управління військ УНР. Внаслідок цього будинки були не дуже в доброму стані, тому директор просив місцеву управу виділити певні кошти на ремонт. Йому було виділено близько 200 карбованців.

КОЛИШНЯ МАРІЇНСЬКА

У роки радянської влади, у другій половині 1920-х рр., ім’я Тараса Шевченка носила міська трудова школа №2, що розміщувалася у будинку колишньої Маріїнської жіночої гімназії. Ця будівля була побудована 1884 р. в стилі російського класицизму.

Навчалися в гімназії здебільшого доньки дворян і чиновників, але й діти селян не обминали її. У Кам’янець-Подільській Маріїнській гімназії училися відомі оперні співачки Лідія Липковська, Зінаїда Рибчинська, художниця Ольга Жудіна (малювання та креслення гімназисткам викладав її батько – художник Дмитро Жудін), мати українського поета Миколи Бажана – Галина Поржецька, українська громадська діячка Олімпіада Пащенко, дружина визначного українського поета Володимира Свідзінсько-го – Зінаїда Сулковська.

Під час Першої світової війни у приміщенні гімназії був військовий шпиталь, який навесні 1916 р. відвідав російський імператор Микола II. У часи Української національно-демократичної революції тут діяла українська дівоча гімназія. Навчання частково проводили українською мовою, стали викладати курси історії та географії України. Після радянської реорганізації навчальних закладів тут почала діяти друга трудова школа.

У 1922-1923 навчальному році директором другої школи був завідувач політосвіти Кам’янецького повіту, відомий пролетарський письменник, один із лідерів літературного угруповання «Гарт» Іван Дніпровський. До речі, справжнє його прізвище – Шевченко. 1923 р. в другій трудовій школі працювали 14 педагогів і навчались 232 учні. Матеріальний її стан був незадовільним. Не було власної бібліотеки, не вистачало підручників, посібників.

У 1920-ті рр. в будівлі другої школи ім.Т.Шевченка читались лекції з українознавства (української мови, української літератури, географії, історії та економіки України) для службовців міських державних, радянських і профспілкових установ та організацій. Тут працювали окружна та міська комісії з українізації державного апарату. В різний час до неї входили колишній голова Подільської «Просвіти» Євген Кондрацький, активний учасник Західноукраїнської революції 1919-1919 рр. Василь Гоца, колишні «просвітяни» Марія Недужа, Василь Зборовець, Василь Якимів та інші. Пізніше їх репресувала сталінська влада, а Марія Недужа загинула від рук німецьких нацистів.

У роботі міської комісії з українізації брав активну участь і директор трудової школи №2 ім.Т.Шевченка Федір Заручинський, який очолював школу у 1926-1929 рр. Він закінчив філологічний факультет Варшавського університету. Федір Олексійович викладав українську мову та літературу не тільки для учнів, а й на курсах українознавства в різних міських закладах та установах, був заступником голови міської комісії з українізації держапарату. В міській трудовій школі №2 ім.Т.Шевченка також проводились заняття з ліквідації неписьменності для дорослих мешканців Кам’янця-Подільського.

На початку 1930-х рр. відбулася чергова реорганізація шкільних закладів міста. Друга трудова школа «перетворилася» на ШКМ (школу колгоспної молоді) №2. У таких навчальних закладах навчались підлітки віком від 12 до 17 років. Навчання у них тривало три роки і мало передусім прикладний сільськогосподарський характер. У 1933-1934 рр. в ШКМ №2 навчались 292 учні. Імені Тараса Шевченка школа вже не носила. Можливо, це було пов’язано з тим, що радянська влада почала прохолодно ставитися до творчості поета, виявивши в його поезіях так звані «націоналістичні перекручення», які ніяк не вписувалися в офіційні догми «соціалістичного реалізму». 1936 р., після ліквідації в Радянській Україні ШКМ, міська школа №2 стала семирічною.

НОВА ДРУГА

Значно пізніше, вже у післявоєнний період, другу школу перевели в нову будівлю на вул.Чкалова (нині Князів Коріатовичів). Згодом школі знову надали ім’я Тараса Шевченка.

У навчальному закладі є музей, присвячений творчості Кобзаря. В ньому відбуваються різні культурно-освітні заходи, присвячені творчості українських письменників і діячів мистецтва.

Валерій НЕСТЕРЕНКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник історичного музею-заповідника.