П'ятница, 29 Березня 2024 р.
24 Лютого 2012

ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ: ЗРОБИ СВІТ СПРАВЕДЛИВИМ

Заняття (фото)«Через проблеми у психо ­- фі­зичному розвитку дитини на­ша сім’я довго не наважувалася віддавати її до дитячого садка. Адже залишати його в переповненій групі один на один з проблемами, без допомоги відповідних спеціалістів навряд чи було б позитивним. Та дізнавшись про відкриття групи з ін­клю­зивним навчанням у ДНЗ №20, ми ви­рішили влаштувати його в цей за­клад.   

За час, коли Олексій почав його відвідувати, він став більш орга­нізованим, адаптувався у дитячому колективі, зменшились прояви гіперактивності, мовлення дитини стало зрозумілим для оточуючих. Альоша із задоволенням почав відвідувати заняття і намагається брати в них активну участь. Можете уявити мою ра­дість, коли я дивлюся на щасливу усмішку своєї кровинки».

Зізнаюся, що з душевним хвилюванням, щемом у серці читав зворушливі материнські листи. Адже чи може бути для матері більше щастя, ніж бачити свою дитину здоровою та радісною, яка, незважаючи на особливі потреби, має можли­вість разом з ровесниками си­діти за однією партою, здобувати на рівні з ними якісну освіту, щоденно спілкуватися.

Не можу не процитувати ряд­ків з листа бабусі-опікуна школярика Тарасика Людмили МАРТИНЮК:
«Багато років 1-го вересня ми з онуком сиділи біля вікна і спостерігали, з якою радістю діти йшли до школи. Я потай витирала сльози і дивилась у сповнене мовчазними запитаннями обличчя дитини, яка страждає на дитячий атиповий аутизм. Але два роки тому багато чого змінилося в нашому житті. Власне, із запровадженням у загальноосвітній школі №7 інклюзивного навчання та з відкриттям у ній корекційно-навчального комплексу. Відтак мій Тарасик отримав змогу від­відувати цей загальноосвітній навчальний заклад. За цей час його психічний стан значно покращився, всі вчителі та лікарі відзначають чітку позитивну динаміку в навчанні та розвитку. В хлопчика значно розширилось коло спілкування з дітьми та дорослими. Поліпшився його психоемоційний стан.

Висловлюю щиру подяку від свого імені та імені всіх батьків дітей з особливими потребами, які відвідують нашу школу, керівниц­тву міста в особі Михайла СІ­МАШКЕВИЧА, депутатському корпусу, начальнику міськуправління освіти і науки міської ради Світ­лані СТАРЧЕНКО, завідуючій міською психолого-медико-педагогічною консультацією Тамілі ОЛІЙНИК, особливо директору ЗОШ №7 Олегу ЛАВРУСЕВИЧУ, вчителям школи за облаштування цього прекрасного корекційно-навчального комплексу, де створені всі умови силами персоналу для навчання, відпочинку, гармонійного розвитку наших дітей, де вони оточені піклуванням і турботою».

А ось що розповідає в листі учениця 10-го класу цієї школи Тетяна ДЕМБІЦЬКА:

«Через проблеми зі здоров’ям я довгий час здобувала освіту вдома, тож коли почула про можливість навчатися в інклюзивному класі, не вагаючись, звернулася в ПМПК з проханням надати і мені можливість його відвідувати. Оскільки я потребую окремої допомоги для навчання в школі, то мені надає її мій асистент Ольга САВІНА.

Заняття (Фото)Отримавши прекрасну можливість відвідувати школу, я познайомилася зі щирими і чудовими однокласниками та вчителями. Завдяки волонтерській орга­нізації «Факел», зокрема Ларисі БЄЛОЗЬОРОВІЙ, Яні ВАСИЛЬЧУК та Ізабеллі БЄЛОЗЬОРОВІЙ, здійснилася давня мрія – було видано мою першу поетичну збірку «Поезія». А ще мені як поету-початківцю зробив щедрий подарунок – комп’ютер – депутат обласної ради Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО.

Я щиро вдячна всім, хто створив умови для інклюзивної форми навчання, поставився з розумінням до мого бажання навчатись у школі, дав можливість повірити в свої сили, навчитися товаришувати, спілкуватися, розширювати кругозір, отримувати нові враження та переживати багато інших почуттів. Словом, жити пов­ноцінним життям».

Ось такі вони – листи-одкровення, щирі та безпосередні, за кожним з яких нелегкі дитячі долі, безсонні ночі їхніх родин, бажання бачити на обличчях своїх донечок чи синочків ра­дість, внутрішнє задоволення від повноти осмисленості життя. Адже так складається, що поруч зі здоровими мешкають, ростуть, виховуються діти з різними вадами фізичного та розумового розвитку. Вони, як і всі без винятку громадяни нашої держави, мають право на здобуття

якісної освіти. І яка це удача, коли поруч є люди з щирим серцем, намаганням прийти на допомогу таким дітям, в міру своїх сил і можливостей чимось їм зарадити. Саме до таких можна від­нести кам’янецьких освітян, які одними з перших у нашій

області активно впроваджують у дош­кільних, загальноосвітніх і позашкільних навчальних закладах міста інклюзивну освіту.

Що таке інклюзивне навчання та виховання дітей, як воно впроваджується в місті? З цього запитання ми і розпочали розмову з начальником міськуправ­ління освіти та науки, депутатом міської ради Світланою СТАРЧЕНКО:


– Згідно з банком даних місь­кої психолого-медико-педагогіч­ної консультації, в Кам’янці-По­дільському на обліку перебувають близько чотирьох тисяч ді­тей, що потребують корекції пси­хофізичного розвитку, з них: з порушенням зору – 1601; з порушенням слуху – 65; з порушенням опорно-рухового апарату – 408; з порушенням мовлення – 1114; з аутизмом – 15; з неврологічними хворобами – 645; із затримкою психічного розвитку – 96; з розумовою відсталістю – 74 дитини, – розповідає Світлана Володими­рівна. – Для забезпечення права таких дітей на освіту в місті існує розгалужена мережа до­шкільних навчальних закладів з групами спеціального призначення, в яких виховуються 304 дошкільнят з вадами у розвитку, 439 дітей шкільного віку навчаються в спецшколах-інтернатах, 63 учні – за індивідуальними навчальними планами.

Разом з тим із загальної кіль­кості дітей та учнів, які потребують корекції психофізичного роз­витку, в загальноосвітніх і дошкільних навчальних закладах навчаються понад 500 таких дітей та 318 дітей-інвалідів. На жаль, навчаючись у загальноосвітніх навчальних закладах, ці хлопчики та дівчатка не отримують вкрай необхідної їм корек­ційно-розвиткової допомоги. Понад 90-річний світовий освітній досвід дозволяє зробити висновок: діти з вадами у психофізичному розвитку та розумовою відсталістю, які отримують спе­ціальну педагогічну, корекційну допомогу, як правило, розвиваються з позитивною динамікою. Вони швидше набувають необ­хідних умінь і навичок для нав­чання та життя в суспільстві.

Однією із форм навчання ді­тей з особливими освітніми потребами є нова, але визнана в багатьох країнах світу інклюзивна форма освіти, яка забезпечує безумовне право кожної дитини навчатися в загальноосвітньому закладі за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.

Інклюзивна форма навчання таких дітей є найбільш ефективним засобом, який гарантує отримання освіти, використання належним чином індивідуальних можливостей, а разом з тим сприяє солідарності між дітьми з особливими потребами та їхніми ровесниками.

– Чим обгрунтовується впровадження інклюзивної освіти?

– Насамперед вимогами до інклюзивних шкіл стосовно спільного навчання всіх дітей. Це означає, що школи мають розробити методи навчання, які відповідають індивідуальним відмінностям і таким чином приносять користь усім дітям. Є об­грунтування соціального характеру: інклюзивні школи можуть змінити ставлення до існуючих відмінностей через спільне навчання всіх дітей, створюючи таким чином основу для справедливого та недискримінаційного суспільства, яке заохочує людей жити разом у злагоді.

Маємо й економічне обгрунтування: підраховано, що дешевше створювати й утримувати школи, в яких навчаються всі діти разом, аніж мати складну систему різних типів навчальних закладів, що спеціалізуються в галузі освіти конкретних груп дітей. Інклюзивні школи, які забезпечують ефективну освіту для всіх учнів, є економічно більш вигідним засобом забезпечення освіти для всіх. Якщо на перший погляд введення інклюзивної освіти здається чимось нереальним, то потім приходить розуміння, що це не так.

– Чи знають педагоги загальноосвітніх навчальних закладів, як працювати з такою категорією дітей та учнів?

– Звичайно. Це кращі з кращих фахівців. 32 педагогічних працівників пройшли курс навчання за програмою «Залучення дітей з особливими потребами в загальноосвітні навчаль­-

ні заклади». У штати шкіл і до­шкільних закладів введено 7 ставок вчителів-дефектологів-олігофренопедагогів, 5 ставок вчителів-дефектологів-тифлопедагогів, 2 ставки вчителів-логопедів, 3 ставки спеціальних психологів (фахівці з питань інтелектуального розвитку дитини),

3 ставки асистентів вихователів, 1 ставка соціального педагога.

Для кожного учня корекційним педагогом за участю консультантів міської ПМПК розроблені індивідуальні плани корекційно-розвиткової роботи, які спрямовані на відновлення част­ково втрачених або послаблених властивостей і функцій орга­нізму, одержання належної корекційної допомоги та розвиток індивідуальних здібностей згідно з можливостями.

– Які умови створені в базових загальноосвітніх навчальних закладах для забезпечення інклюзивного навчання і виховання дітей та учнів?

– Гарний досвід з цього питання склався в ЗОШ №7 (директор Олег ЛАВРУСЕВИЧ). У школі обладнано навчально-корекційний комплекс, переобладнано санітарно-гігієнічне приміщення, вхід до школи обладнаний пандусом і перилами. Виділені спеціальні класи, корекційні кабінети, встановлені пандуси в ЗОШ №№2, 6, 12, ДНЗ №20 (директори Олег КИРИК, Тетяна ОСТАФІЙЧУК, Інна ОХОТА, завідуюча Світлана КОНФІТОВСЬКА). Проведено переобладнання санітарно-гігієнічних приміщень у ЗОШ №12. На станції юних техніків організовані гуртки за інтересами, а з 24 учнями проводяться заняття за міс­цем навчання.

Зарахування учнів до класів та груп з інклюзивним навчанням, встановлення кількості годин на тиждень для проведення корекційно-розвиткових занять з кожним учнем здійснюється за ви­сновками та рекомендаціями місь­кої психолого-медико-педагогічної консультації.

Організацію методичного забезпечення здійснює науково-методичний центр та міська психолого-медико-педагогічна консультація. Укладено угоду про співпрацю з кафедрою корек­ційної педагогіки та інклюзивної освіти факультету корекційної та соціальної педагогіки і психології Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

– Як давно в місті прийнято Програму інклюзивного навчання і виховання дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку в навчальних закладах міста?

– Ще 2010 року. Реалізують її НВК №№3, 16, ЗОШ №№6, 7, 11, 12 – в них нараховується 39 класів з інклюзивним навчан­-ням, які відвідують 89 учнів; ДНЗ №№1, 20, 22 – тут 11 інклюзивних груп (25 дітей); станція юних техніків, де 5 таких груп (37 юних кам’янчан).

Фінансуванням цієї програми (ремонтні роботи, реконструкція класних-групових кімнат, приміщень для проведення корекційно-розвиткової роботи, лікувально-оздоровчої фізкультури, навчально-виробничої прак­тики, облаштування санітарно-гігієнічних вузлів, ліфтових підйомників, придбання меблів і реабілітаційно-технічного обладнання тощо) передбачено за рахунок коштів бюджету міста, бюджету на освіту, інших джерел, не заборонених законом, в сумі 2836 тис.грн.

Програма інклюзивного навчання розрахована до 2013 року, тому впевнена, що депутати міськради з розумінням по­ставляться до дитячих проблем і по можливості виділять необхідні кошти.

Моя думка як педагога та й, врешті-решт, як громадянина така: чим більшою увагою ми оточимо дітей, яких обділила доля, тим щирішим, добрішим, чеснішим і милосерднішим буде наше суспільство.

Василь ДОБРОВОЛЬСЬКИЙ, спец. для «ПОДОЛЯНИНА».