АПТЕКИ Й АПТЕКАРІ КАМ’ЯНЦЯ

Кілька століть тому аптек у Європі та наших краях не було, але їх з успіхом заміняли знахарі, травники, які збирали рослини і створювали лікувальні відвари, настоянки, різні мазі. У давнину вважали, що цілющі сили містяться «in herbis, in verbis et in lapidibus» – «у травах, у словах і в каменях». Тому лікували рослинами, молитвами та примовляннями, мінералами, дорогоцінними каменями, частинами й органами тварин, риб, комах, металевими пластинками тощо. Щось схоже на аптеки в Європі з’явилося наприкінці XIII ст. Саме слово «Apotheca» має грецьке коріння. Так спочатку називали склад. Пізніше значення слова змінилося. В аптеках зберігали і продавали рослини та інші інгредієнти, потрібні для створення ліків. У середньовічних аптеках можна було знайти дивовижні речі, привезені зі Сходу: плоди, кору і смолу екзотичних дерев, навіть фрагменти забальзамованих єгипетських мумій, викрадених із давніх гробниць, які теж використовували для виготовлення ліків.

На території Поділля, яке в XV-XVIII ст. входило до складу Польщі, в кожному селі була знахарка або знахар, які добре знали властивості цілющих рослин та лікували все село. До знахарів зверталися і жителі міст. Але минав час, розвивалася медицина, тож у містах Поділля з’явилися аптеки й лікарні.

Спочатку аптеки, як правило, влаштовували при монастирях. Перша аптека в Кам’янці з’явилася 1700 р. при колегіумі католицького ордену єзуїтів. Вона була дуже добре обладнана. Будівля колегіуму збереглася донині. Це двоповерховий кам’яний будинок із контрфорсами з боку вулиці Кузнечної.

Але ця аптека не могла забезпечити потреби населення всього міста, тому мешканці Кам’янця звернулися до міської влади з проханням відкрити загальнодоступну аптеку. Магістрат став вишукувати можливості для цього, однак наразився на спротив єзуїтів, бо ті не хотіли мати конкурентів. Вони гостро запротестували, коли 1767 р. Павло Лінкевич, який вийшов з ордену, висловив намір влаштувати аптеку в місті. Єзуїти оскаржили справу перед кам’янецьким митрополитом, а також погрожували позовом до суду митрополиту львівському. Міська влада, яка підтримувала наміри Лінкевича, заступилася за нього перед канцлером Анджеєм Замойським, прохаючи про допомогу в отриманні привілею на аптеку. Відкриття аптеки Лінкевича ліквідувало монополію єзуїтів. Їхня аптека діяла до ліквідації ордену єзуїтів. У 1780-х рр. у Кам’янці вже функціонують кілька аптек: домініканська при Домініканському чоловічому монастирі, аптекарем якої був Габріель Навроцький; аптека Станіслава Квятковського, а також аптека, що належала Яну Філіпу Фокельману, колишньому лікареві кам’янецького військового гарнізону. Ця аптека забезпечувала потреби головним чином гарнізону.

Міські книги подають інформацію також про інших аптекарів Кам’янця у XVIII ст. Так, під 1786 р. згадується Ян Зигмунт Кахлер, а під 1790 р. – Кароль Фаренгольц. Більше інформації є про міщанина Кароля Левальда, аптека якого містилася в кам’яниці Яна Чайковського на Польському ринку. Левальд мав усесторонню фармацевтичну освіту, яку здобув, навчаючись у Польщі та за кордоном. 1790 р. обидва Каролі – Левальд і Фаренгольц – разом викупили аптеку у Фокельмана. Того ж року отримав привілей на відкриття аптеки Григорій Чайковський. Тож у XVIII ст. аптек у Кам’янці не бракувало.

У XIX ст. аптечна справа в місті розвивалася. Крім приватних, були аптеки при лікарнях. 1801 р. генерал Юзеф де Вітте подарував лікарській управі громадського піклування під лікарню будинок у долині Смотрича. Тут розмістилася міська лікарня на 30 ліжок. При ній була аптека.

1859 р. створено Товариство подільських лікарів. До нього приймали і аптекарів. Так, 1883 р. з 69 членів Товариства було 7 аптекарів. До бібліотеки Товариства надходив німецький фармацевтичний журнал «Apothekerzeitung». На засіданнях Товариства аптекарі часто виступали з доповідями про нові досягнення фармацевтичної науки. У 1862-1872 рр. збудовано міську лікарню на Новому плані, при ній влаштовано особливу аптеку з достатньою кількістю медичних апаратів і медикаментів.

Провізори досліджували питну воду, якою користувалися кам’янчани. 1889 р. після очищення Міського (Вірменського) колодязя біля Ратуші провізор Кияніцин за дорученням міської влади зробив аналіз його води. Потім на одному із засідань Товариства він виступив з доповіддю «Хімічний аналіз води Кам’янця-Подільського». Аптекарі близько до серця сприймали проблеми незаможних верств, тому часто виділяли лікарям, членам Товариства, безплатні рецептурні бланки на ліки для бідних людей. Наприкінці XIX ст. в місті було 3 аптеки, одна філіальна та одна при міській лікарні. На початку XX ст. було 4 аптеки: приватні Хомського, Гольдштейна в Старому місті, Садковського на Польських фільварках і на Новому плані. Дві державні аптеки містилися при міській лікарні та Товаристві людинолюбного товариства. Діяло також 5 аптечних складів Хомського, Шараги та Гольдштейна.

У Старому місті, на вулиці Зарванській, 16, зберігся будинок давньої аптеки. У XVII-XVIII ст. тут, на розі Зарванської та провулку, який у XIX ст. назвали Гімназійним, стояв великий, прямокутний у плані будинок. Перші документальні відомості про нього датовані другою половиною XIX ст., коли він належав кам’янецькому купцю Лейбі Шапірі. Це був двоповерховий кам’яний будинок, його головний фасад із порталом виходив на вулицю Зарванську. В глибині садиби у провулку Гімназійному розташовувався флігель. 1867 р. Лейба Шапіра надумав перебудувати його і замовив архітекторові Антоновичу проект, але з якихось причин він не був утілений у життя. Пізніше власником садиби став аптекар Карл Англе, який замовив новий проект на перебудову, що вдалося здійснити. Якщо у 1860-х рр. будинок Шапіри зберігав риси, притаманні архітектурі XVIII ст., то будинок Англе, завдяки рустованому головному фасаду, отримав характерний для XIX ст. вигляд у стилі російського класицизму.

Пізніше будинок придбали Осип і Олександр Хомські та відкрили тут свою аптеку. Частину приміщень будинку орендував провізор Карл Карлович Англе, можливо, син колишнього власника. Карл Карлович влаштував тут санітарно-аналітичну лабораторію. Хімічні та мікроскопічні дослідження проводили лікарі Цихоцький і Мазинг. На початку 1920-х рр. радянська влада націоналізувала будинок і флігель Хомських. Ми не знаємо, як склалася доля Хомських, а Англе з родиною покинув країну. Відомо, що нащадки Карла Карловича Англе тепер живуть в Італії. У середині 1990-х рр. до Кам’янця приїжджав молодий нащадок цієї родини, який цікавився будинком аптеки та будинком на вулиці Татарській, 16, який теж належав родині Англе.

Після встановлення радянської влади приватних аптек у місті вже не було. Націоналізований будинок Хомських передали аптекоуправлінню Кам’янця-Подільського. Тут на двох поверхах розмістилися перша державна аптека, канцелярія аптекоуправління, склади, бухгалтерія, каса, кабінети службовців тощо. Так розпочалася нова історія кам’янецьких аптек.

Галина ОСЕТРОВА,  старший науковий співробітник НІАЗ «Кам’янець».