Четвер, 28 Березня 2024 р.
2 Липня 2010

СПЕКОТНИЙ РОЗЛАД, або ЯК ПЕРЕМОГТИ КИШКОВУ ІНФЕКЦIЮ ВЛІТКУ?

З настанням літнього періоду з’явились умови для швидкого псування харчових продуктів і підвищення активності хвороботворних мікроорганізмів, які викликають гострі кишкові захворювання. З метою недопущення епідускладнень у нашому місті та районі ми зустрілися з лікарями-епідеміологами міськСЕС – Аллою ГРИЦАЙ і райСЕС – Iваном КИРИЛЮКОМ.

– Що насамперед треба нагадати людям, аби запобігти розповсюдженню кишкової інфекції в місті та вберегтися від неї?

– Гострі кишкові інфекції серед інших інфекційних захворювань – дизентерії, сальмонельозу, черевного тифу, холери, харчових токсикоінфекцій – посідають особливе місце, – розповідає Алла Вадимівна. – Iнфекційні хвороби цієї групи можуть бути викликані різними збудниками: найпростішими, бактеріями, вірусами. Джерелом інфекції є хвора людина або носій, які виділяють збудників кишкових інфекцій у зовнішнє середовище з випорожненнями та блювотними масами. В організм здорової людини хвороботворні мікроорганізми можуть потрапляти з їжею, водою, а також заноситися брудними руками та предметами домашнього вжитку. Характерними ознаками кишкових інфекцій є нудота, блювання, біль у животі, рідкі випорожнення (інколи з домішками слизу та крові), підвищення температури тіла. Сприйнятливість людей до кишкових захворювань досить висока. Особливо часто вони спостерігаються у дітей, тому що в них і захисні сили слабші, і гігієнічні навички ще недостатні.

– Для багатьох збудників кишкових інфекцій харчові продукти є сприятливим середовищем, в якому вони не тільки зберігаються, а й розмножуються. Які профілактичні заходи можна застосувати, щоб уникнути цього?

– Дотримання правил особистої гігієни, включаючи регулярне миття рук, – запорука значного скорочення захворюваності на кишкові інфекції, – зазначає Алла ГРИЦАЙ. – Руки необхідно мити перед приготуванням і вживанням їжі, після кожного відвідування туалету.

Важливе значення в профілактиці гострих кишкових захворювань має дотримання санітарних правил приготування та зберігання їжі, бо саме тут криється джерело небезпеки розмноження хвороботворних мікроорганізмів.

– Так, однією з головних умов профілактики таких захворювань є максимальний захист продуктів харчування від потрапляння на них збудників кишкових інфекцій, – приєднується до розмови Iван Володимирович. – Необхідно мати декілька дощок і ножів – окремо для сирого м’яса та риби, сирих овочів, вареного м’яса та риби, хліба. На них можна зробити відповідні позначки. Кухонне приладдя та посуд необхідно мити гарячою водою після кожного приготування та прийому їжі, а м’ясорубку ще й обдати окропом або прокип’ятити. Витирати посуд рушником не бажано, після миття у гарячій воді він швидко висихає. Зберігати посуд необхідно в захищеному від мух місці. Ще до того, як продукти потрапляють на кухню, необхідно вберегти їх від контакту з мікробами.

Ті продукти, які не будуть підлягати термічній обробці, – ковбаса, сир, масло – запакуйте окремо від сирих. Овочі, фрукти та ягоди потрібно мити ви-ключно в проточній воді.

Важливе значення має правильне зберігання харчових продуктів. Сухі та сипучі продукти необхідно зберігати у визначених місцях – шафах і буфетах, а ті, які швидко псуються, – в побутових холодильниках, де температура зберігання – +80С. Для харчових продуктів існують терміни зберігання, тому їх необхідно суворо дотримуватися. Так, м’ясний фарш можна зберігати в холодильнику 6 годин, торти, тістечка, м’ясні напівфабрикати – 36, смажені – 24, варену ковбасу – 48 годин. 

Особливо небезпечними є різноманітні заливні страви. Наприклад, під час приготування холодного м’яса після тривалого варіння відділяємо його від кісточок і заливаємо теплим бульйоном. При цьому створюються сприятливі умови для розмноження у ньому збудників кишкових інфекцій, які можуть бути занесені в продукт руками або через посуд. Тому після відділення кісток варене м’ясо необхідно покласти знову в бульйон, проварити його ще декілька хвилин, а потім розлити в попередньо обдатий 

окропом посуд. Молоко в торговельній мережі магазинів можна купувати лише пастеризованим, а от придбане на базарі перед вживанням необхідно прокип’ятити.

Особливу увагу необхідно приділити умовам зберігання та приготуванню їжі під час відпочинку на природі. Не слід брати в дорогу продукти, які швидко псуються.

– Фактором передачі кишкових інфекцій може бути вода, забруднена виділеннями хворого чи носія інфекції, – зауважує Алла Вадимівна. – Найбезпечнішою є вода, що подається централізовано водопроводом, бо її піддають очищенню та знезараженню хлором у нешкідливих для людини дозах. Замкнута система водопроводу виключає забруднення води хвороботворними мікроорганізмами. Велику небезпеку становить вода відкритих водойм: вона може бути забруднена нечистотами, що скидаються із суден і каналізаційних труб або змиваються з поверхні грунту атмосферними опадами. Влітку під час купання у відкритих водоймах намагайтеся не ковтати води.

– Що робити, якщо шлунково-кишкової інфекції уникнути не вдалося?

– В разі настання шлунково-кишкових розладів треба негайно звернутися до лікаря, не вдаючись до самолікування, – зазначає Алла ГРИЦАЙ. – Кожне захворювання вимагає спеціального лікування. Тепер розроблено ефективні, хоч інколи і дуже складні, схеми лікування кишкових інфекцій, які враховують вік хворого, реакцію його організму на лікувальні препарати, наявність супутніх хвороб, чутливість мікроорганізмів до того чи іншого медикаменту. 

Лікування кишкових інфекцій має проводитися суворо індивідуально, комплексно, із застосуванням найдоцільніших засобів і методів. А це може зробити тільки лікар. Безконтрольне вживання антибіотиків та інших антибактеріальних препаратів призводить до того, що в кишечнику гинуть не лише збудники хвороби, а й корисні бактерії (мікрофлора). Хвороба може перейти в хронічну форму з розвитком дисбактеріозу, а це дуже важко піддається лікуванню. Звертатися до лікаря слід при перших ознаках недуги, інакше ускладнюється її перебіг і створюється загроза розповсю-дження збудників. Тільки лікар, і ніхто інший, вирі-

шує – залишати хворого вдома чи госпіталізувати його, щоб він під наглядом медичного персоналу пройшов курс лікування.