Четвер, 28 Березня 2024 р.
14 Лютого 2014

ВЗІРЦЕВИЙ КАМ’ЯНЕЦЬ

Широке відзначення у Кам’янці-Подільському 50-х роковин смерті Шевченка мало відгук у колах київських інтелектуалів. Причому на події в подільській столиці відреагували люди з діаметрально протилежними поглядами.

Сергій Єфремов24 листопада 1911 р. літературний критик і публіцист Сергій Єфремов (1876-1939) у газеті «Рада» опублікував невелику рецензію на брошуру «Шевченкове свято. 1861-1911». Він підписав її двома літерами: «Р-л». Наведемо цю рецензію повністю, виправивши тільки помилкове написання прізвища Філінський замість правильного Філіпський:

«Зазначена книжечка містить у собі опис Шевченкового свята власне в одному тільки місті на Україні, в Кам’янці. Знаходимо тут, окрім опису самого святкування, промову голови подільської «Просвіти» на святі й два реферати – д. М.Філіпського – «Т.Г.Шевченко» та д-ки О.Пащенкової – «Заповіт Шевченка».

Як вираз пошани та пієтизму до пам’яті поета, такі видання, безперечно, мають свою ціну, хоча б вони, й не давали нічого нового для характеристики Шевченка й взагалі не мали великого інтересу з літературного боку. Як спомин про часи загального піднесення, таке місцеве видання може підіймати дух місцевим людям, нагадуючи їм, що зроблено їхніми заходами, і підбадьорюючи до дальшої роботи. I з цього погляду бажано було б, щоб приклад Кам’янця знайшов наслідувачів. Була думка зібрати й видати окремим збірником усе, що з’явилося під час Шевченкового ювілею в пресі й читалося на присвячених Шевченкові вечірках. Здається, думку цю тепер облишено, принаймні останніми часами нема про це звісток. Видання на зразок кам’янецького могли б хоч почасти заповнити ту прогалину, що сталась після того, як зникла думка про загальний Шевченківський збірник.

Обертаючись до книжечки, треба зазначити, що д. Філіпський досить докладно розповідає про останні дні й похорон поета, потім виясняє вагу рідної мови в житті людини, переходить до головних ознак українського руху й кінчає загальною характеристикою Шевченка. Це компіляція, але досить совісно зроблена. В коротенькому рефераті д-ки Пащенкової тепло змальовано постать Шевченка на підставі творів його, особливо тих, що мають характер немов заповіту потомним часам.

До книжечки долучено два портрети Шевченка, взяті з привітання подільської «Просвіти» та польського громадянства в Кам’янці».

Зазначимо також, що 1911 р. видавництво «Дністер», крім брошури, випустило також листівку «На спомин 50-х роковин».

Тепер звернемося до реакції на кам’янецькі події Сергія Щоголєва (1862-1919), автора виданих у Києві книг «Украинское движение как современный этап южнорусского сепаратизма» (1912) та «Современное украинство. Его происхождение, рост и задачи» (1914). Ось фрагмент з його виданої 2004 р. «Истории «украинского» сепаратизма»:

«Епископ Парфений, стоявший раньше во главе Подольской епархии, сам любил произносить проповеди на украинском языке, а такие примеры легко вызывают подражания. Из недавнего прошлого можно сообщить, что весною 1911 года в Александро-Невском храме города Каменца-Подольска, пред шевченковской панихидой, произнес слово на украинском языке епархиальный миссионер, назвавший Шевченко «столпом возрождения украинского слова». В храме было очень людно. Были члены «Просвиты», семинаристы и гимназисты. Нужно ли добавлять, что на Пасху 1911 года украинское Евангелие читалось и в соборе, и в других храмах, и что в феврале 1912 года украинская проповедь снова сопровождала шевченковскую панихиду. Интересно отметить, что тот же епархиальный миссионер состоит членом подольского «союза националистов», где он ратовал против чествования памяти Шевченко».

Перейдемо до пізніших відлунь. Виданий 1961 р. в США збірник-альманах у сторіччя смерті поета «Наш Шевченко» в огляді «У 50-річчя смерті Шевченка» згадав двома реченнями й Кам’янець-Подільський 1911 р.: «Відбулося святочне засідання Подільської «Просвіти». Була промова й одна декламація».

   Згадано Кам’янець і в монографії Олександра Правдюка «Т.Г.Шевченко і музичний фольклор України», що побачила світ 1966 р. у видавництві «Наукова думка». У розповіді про вірш «Думи мої, думи мої», покладений на музику багатьма композиторами, зазначено, що на святкуванні 50-х роковин з дня смерті Шевченка в Кам’янці-Подільському 27 березня 1911 р. твір виконувався з музикою В.Г.Завадського.