Понеділок, 15 Серпня 2022 р.
29 Липня 2022

НАША ПІСНЯ – НАША ЗБРОЯ!

Виступ на «Гунських криницях». Диригує Андрій ЖарійВесь світ захоплюється нескореністю, мужністю та ге­роїзмом українців. Уже п’ять місяців Україна гідно проти­стоїть ворогові, котрий вторгся на суверенну й незалежну українську землю. Доки захисники дають відсіч окупантові на полі бою, в тилу сіють, печуть хліб, розбирають завали, ремонтують, співають, творять нові пісні, які одразу ж стають народними хітами. Комусь слова приходять уві сні, а когось надихають здобутки захисників. Пісень, народжених під час війни, годі й порахувати. У тилу вони допомагають пережити нелегкі воєнні випробування, а на фронті наші хлопці з ними йдуть у бій.
Свій культурний фронт паралельно з військовими завданнями тримають і наші музиканти військового оркестру Об’єднаного навчально-тренувального центру Сил підтримки ЗСУ. Наскільки важлива музика під час війни, і які пісні найбільше полюбляють військові та цивільні, дізнавався «Подолянин» у наших військових музикантів.

ОРКЕСТР ГРИМИТЬ УЖЕ ПОНАД ПІВ СТОЛІТТЯ

Щорічний звіт оркеструЦьогоріч оркестру виповнюється 55 років. Сформований 1967 р. на базі Кам’янець-Подільського вищого військового інженерного командного училища, за роки існування має чимало здобутків, різноманітний репертуар і потужний потенціал. Із часом змінювалися диригенти, склад оркестру, проте незмінними залишалися талант, профе­сіоналізм і відчуття смаку. Не­зважаючи на те, що 2013 року факультет військової підготов­ки К-ПНУ ім.Івана Огієнка передислокували до Львова, і оркестр офіційно вимушено взяв 4-річну паузу, все ж основа твор­чого колективу продовжувала працювати, брала участь у музичному забезпеченні гарні­зонних заходів, а також хлопці-­музиканти виконували бойові завдання на сході України.
2017-й увійшов в історію оркестру як рік його відродження. Після перерви колектив мажорними нотами сповістив про своє відновлення і дав вишуканий концерт. У залі ніде було яблуку впасти, а оплески спраглих за таким дійством глядачів звучали гучно, щиро і довго.
Відтоді жодне офіційне дійство та державне свято в місті не відбуваються без участі військового оркестру. І навіть під час повномасштабного вторг­нення його учасники встигають не лише виконувати військові завдання, а й нести пісню в люди.
Незмінним військовим ди­ригентом оркестру вже понад десять років є майор Андрій ЖАРІЙ, котрий пригадав, як оркестр писав нову сторінку власної історії:
– Під час відновлення оркестру понтонери знову стали музикантами. На щастя, кістяк зберігся таким, яким був. Це «старі» музиканти: В’ячеслав Боровський, Віталій Паранюк, Юрій Нидзюк, Роман Білошицький, Віктор Васага, Олександр Шмигора, Едуард Полтора­цький, Віталій Кузьмін, Микола Сугак, Олександр Паранюк. Саме вони були основою оркестру. І до них додалася талановита молодь нашого регіону, переважно з Макова, Слобідки-Рахнівської, Жванця, тобто звідти, де діють музичні школи.
І, звичайно ж, приєдналися до нас випускники нашого коледжу культури та мистецтв. Усі ці музиканти уклали контракт із ЗСУ, пройшли навчання в центрах підготовки та служать із нами. Проблем із кад­рами в нас немає. Навпаки, має­мо маленький штат і багато охочих стати в наш музично-військовий стрій.
Варто додати, що музиканти фактично не розлучаються ані зі зброєю, ані з музичними інст­рументами. Навіть перебуваю­чи в зоні АТО, прихопили творчу зброю із собою. Шикування, державні свята або ж день народження когось із побратимів завжди супроводжувала музика. Хлопці зізнаються, що коли лунають вибухи, весь час перебуваєш у напрузі, саме музика надихала на Перемогу.

МУЗИКА ВСЕЛЯЄ ВІРУ

Звітний концерт за участі кам’янецьких співаківЗ квітня в рамках патріотично-мистецької акції «Час обрав нас», зініційованої Головнокомандувачем ЗСУ генералом Валерієм Залужним, наш оркестр дав низку концертів для підтримки бойового духу військовослужбовців і жителів Кам’янеччини.
За півтори години, бо саме стільки часу триває концерт, наші музиканти примушують глядачів плакати і сміятися, підспівувати і підтанцьовувати, а найголовніше – щиро вірити в нашу Перемогу.
– Мистецько-патріотична акція «Час обрав нас» відбувається в усіх регіонах України і об’єднала всі військові оркестри, – продовжує Анд­рій Віталійович. – Фактично всі музиканти в погонах задіяні для підняття морального духу як військових, так і громад. Розпочинали ми з виступів для військовослужбовців нашого гарнізону.
Після підняття бойового духу воїнам вирушили з концертами у громади нашого району. Відверто, спочатку голови тергромад хвилювалися, бо не знали, чи сприймуть односельчани музику під час війни. Ми ж наголошували, що все про­водиться в рамках мистецько-пат­ріотичної акції. Перший концерт відбувся в Дунаївцях. Розпочали його під звуки сирен, і таке трапляється досить часто, а завершували під гучні овації та оплески. Усі ми розуміємо, що триває війна. Але сидіти і плакати – це не вихід. Люди розуміють, що музика надихає і дає сили для боротьби. За ці декілька місяців, паралельно виконуючи щоденні військові завдання, ми встиг­ли дати близько двох десятків концертів. Побували в Макові, Слобідці-Рахнівській, Городку, провели за­хід у рідному Кам’янці-Подільському й плануємо ще один концерт у місті.
Після кожного виступу до нас підходять люди, дякують за щирі пісні, гарне аранжування і професійне виконання. І ці слова нас неабияк надихають. Враховуючи те, що в нас небагато часу на підготовку до концерту, адже ми несемо військову службу, музика стає ще однією нашою зброєю.
Найголовніша місія музикантів – подарувати настрій слухачам. І це завдання завжди виконують блискуче.

ІЗ ПІСНЕЮ ПО ЖИТТЮ

Музика для військових Кам’янець-Подільського гарнізонуВійськовий духовий оркестр наближений до естрадного, бо до традиційних інструментів підключаються бас-гітара, ритм-­гітара, що дозволяє виконувати як класичну музику, так і сучасну. Словом, дає більше можливостей для розширення репертуару. А він у наших музикантів солідний.
Ще до війни, проходячи повз колишній Будинок офіцерів, чимало перехожих зупинялися, зачаровані звуками нашого оркестру. Вони настільки майс­терно виконували хіти відомих світових музикантів і співаків, що мимоволі складалося враження, ніби до нас приїхали Мадонна, Тіна Тернер чи рок-гурти «Deep purple», «Scorpions».
Правда, війна внесла корективи в концертну програму. Репертуар військові музиканти про­понують і сумний, і веселий.
Як публіка сприймає наш оркестр, і які пісні їм найбільше до смаку, бачила військова журналістка Ольга ПОВОРОЗНЮК:
– Війна змінила світогляд багатьох українців, кожен зробив переоцінку цінностей, які були ще в довоєнний час. Я пишаюся, що україн­ка, адже наша нація вкотре доводить свою унікальність. Навіть у найскладніші часи українці співають, бо ж музика піднімає бойовий дух. У цьому переконалася, коли вперше завітала до наших військовослужбовців. Уже з першими акор­дами на втомлених від недоспаних ночей обличчях з’являлася тепла усмішка. Все українське – прекрасне, від нашої землі до культури.
У виконанні військових музикантів лунали патріотичні, фольклорні пісні, а також уже народні хіти, написані у воєнний час, як-от «Байрактар», «Труп москаля», «Горить, палає техніка ворожа» та інші. Хлопці сприймали всі їх на «ура», підспівували й мало не пританцьовували. Наша армія мужньо та відважно не лише захищає українські кордони, а й стоїть на обороні української культури.
До речі, аналізуючи діяльність сторінки військової частини в соц­мережах, можу сказати: коли виставляю відео з виступом оркестру, то щоразу фіксую близько 150 тисяч переглядів. І куди б оркестр не поїхав, музикантів завжди вітають оплесками.
Також у репертуарі військо­вого оркестру звучать авторські пісні. Їх творить військовослужбовець Об’єднаного навчально-­тренувального центру Сил підтримки ЗСУ капітан Петро ПІДЛІСНИЙ. Він – людина універсальна, бо відповідає ще й за технічне і звукове забезпечення не лише під час концертів, а й під час навчань військовослужбовців, є солістом та ведучим.
А концерти, які він організову­-вав ще в мирній Україні, й досі з теплотою згадують усі військо­ві гарнізону та їхні рідні. Любов до музики пояснюється просто: батько нашого музиканта – керівник духового оркестру. Тож із музикою співрозмовник дружить ще з пелюшок.
– У моєму доробку 17 патріотичних пісень, але разом з оркестром виконуємо близько десяти, – долучається до розмови Петро Петрович. – Решта має слова і му­зику, але не має аранжування і записаної фонограми. А це потребує часу і грошей. До речі, написав і тематичні пісні, як-от гімн рибалкам, нашому військовому факультету тощо. Як і в будь-якій справі, важливе натхнення. Бувало, що рік нічого написати не можу, а є такі пісні, які народжуються на ходу. Коли беруся за перо, то роблю, щоб і ри­ма була, і музика відповідна. А ось найбільші мої критики – родичі.
Разом з оркестром під час мистецької акції завжди виконуємо три мої пісні. Це «Інженерні війська України», яку співають усі інженери, де б вони не служили, бо пам’ятають ще з курсантських років. І це моя перша пісня, яку написав 2007 року. Також «Офіцер України», ми нині працюємо над створенням кліпу до неї. І ще одна, на появу якої мене надихнули успіхи наших захисників, – «Ніч перед боєм», написана 2019 року. З цією піснею як бардівською виступав на фестивалі «Пісні, народжені в АТО» в Яремчі, Дніпрі, Верховині, Мелітополі.
А восени 2021 року ми вперше виконали її разом із військовим оркестром. Зняли також і кліп. Із цим нам допомогли директор Маківської музичної школи Віктор Ніколишин, учитель музики із села Слобідка-Рахнівська Ігор Кучинський, випускник хмельницького музичного училища Володимир Афіцький.
У кліпі пісню виконали квартетом.
Петро Підлісний зізнаєть­ся, що має чимало надійних дру­зів, які підставили плече після повномасштабного вторгнен­ня. І товариші нині активно волонтерять. Саме вони надихнули митця присвятити їм вірш «Мої друзі!».

ДУШЕВНИЙ ГОЛОС СОЛІСТКИ

Солістка Лілія ХаркавлюкІ куди ж без жінок. У оркестрі їх дві: це незмінна солістка солдат Лілія ХАРКАВЛЮК і кларнетистка старший солдат Ксенія РЯБЕНКО. Уже п’ять місяців серце в Ксенії не на місці, адже в окупації на Херсонщині перебувають її мати, бабуся та дідусь. Усі хвилювання жінка виливає в музику і просить у Бога одного, щоб ЗСУ якомога швидше вигнали ворогів із рідної землі.
Що таке хвилюватися за коханих людей і шукати порятунку в музиці, добре знає й Лілія. Ще 2014 року, коли їхньому первістку виповнилося пів рочку, чоловік одним із перших поїхав у зону АТО. Отримав завдання: в разі наступу ворога, натиснути на тривожну кнопку, підірвати арсенал зі зброєю, що фактично дорівнювало б самознищенню, бо вибратися з місця перебування було неможливо. На щастя, до цього не дійшло, а власні хвилювання пані Лілія розчиняла в співові:
– Я прийшла в оркестр 2017-го. Рік прослужила і пішла в декрет, але довго не могла всидіти вдома. Пробула лише рік і повернулася на сцену. А нині музика ще більше надихає до боротьби. Будемо стояти до Перемоги.
На запитання про улюблену пісню відповідає без вагань:
– «Герої не вмирають». Це перша пісня, яку ми в дуеті виконуємо з Петром Підлісним, хоча співаємо давно. Подобається звучання оркестру і співзвуччя наших голосів під час виконання цієї пісні. Вона про наших Героїв, і під час перших концертів, коли її співали, мені на очі набігали сльози.
Наші музиканти жартують, що після Перемоги співатимуть і гратимуть три дні для всієї Ка­м’янеччини. А ще планують поїхати до Польщі з концертом, аби в такий спосіб подякувати добрим сусідам за їхню підтрим­ку й надійне плече. Кажуть, що програма буде насичена українськими патріотичними піснями, але обирають і польські. Маємо надію, що їхня поїздка, як і наша Перемога, буде не за горами.