ПОРАНЕНИХ РЯТУЮТЬ НЕБАЙДУЖІ

Мабуть, багато містян чули про те, що наші волонтери збирають гроші на допомогу війську, під час вечірньої прогулянки бачили захопливе фаєр-шоу на Європейській площі чи потрапляли на інші заходи за участі мистецької спільноти міста. Як це пов’язано? Усе це про діяльність БФ «Центр допомоги кам’янчанам-учасникам АТО». Недавно в організації придбали авто (його привезли з Польщі) для бійців, які боронять Україну на південному напрямку, а згодом поділилися враженнями від робочого процесу. Тут, як завжди, є хороше та погане.

У НАС ПРО ВІЙНУ ПАМ’ЯТАЮТЬ

– Кам’янець дуже тішить, – каже в.о. директора фонду Ірина ЛЮБІНЕЦЬКА. – У червні вдалося допомогти зі збиранням на придбання транспортного засобу для доб­ровольчого формування «Вільна Україна» (для підрозділу кам’янчанина Павла Білоуса. – Прим. ред.). Тоді згуртувалися багато людей, то­му вдалося зібрати понад 90000 грн. А потім надійшов запит від однієї з бригад, яка виконує завдання на пів­денному напрямку. Бійці вийшли на нас із проблемою, що потрібно вивозити поранених, а вони це роб­лять на дуже старому автомобілі. Тоді ж ми розпочали збирання, яке тривало місяць і завершилося 28 червня.

– А як з’явилася настільки креа­тивна ідея збирання коштів?
– Щось схоже ми робили ще 2015-го, коли влаштували акцію «Свій за свого». А цьогоріч, під кінець березня, ідею проведення благодійного заходу підкинули у фаєр-шоу-колективі «Dragon Slayer», лідером якого є наш волонтер Владислав Янковський. У той час нам потрібні були кошти на дрон для спецпризначенців. Але вже розу­міли, що допомога звичним методом – на картку – почала надходити в меншій кількості. Тож вийшли на вулицю і з того моменту працюємо так щовихідних.

Коли взялися до роботи, поча­ли допомагати багато містян і творчих об’єднань Кам’янця-Подільського: Сергій Коропатва, Сергій Михайлов, Славко Полятинчук, Ірина Веселовська та команда «Майст­ри щастя», коледж культури та мистецтв, ансамбль «Пастораль», Валерій Свереда разом із театром «Лінк», «Рудий кіт», Ольга Кіценька, Сергій Федоров, Роман Кукурудза з артис­та­ми Центру культури і мистецтв «Розмай», танцювальні колективи: «Atrast», «Абра», «Пірует» та «Артист».

А ОСЬ ДЕХТО ПРО ВСЕ ЗАБУВ

Проте, як завжди, під час війни найкращі прояви людської особистості зіштовхуються з най­гіршими. Наприклад, на благодійному заході минулої суботи постраждав один із волонтерів, йому зламав щелепу неадекватний молодик. Та й із тим, щоб доправити «залізного коня» на фронт, теж виникли проблеми.
– На жаль, не одразу вийшло його привезти через ті жахіття, які кої­ли­ся на кордоні України та Польщі, – каже волонтерка. – Дякувати Богу, коли вирушили до бійців – усе пройшло нормально. А найбільш екстремальні ситуації створили українці, за яких було соромно в останні дні безкоштовного розмитнення автомобілів (правило діяло з 5 квітня по 1 липня поточного року. – Прим. ред.).
За співвітчизників червоніли. Поляки казали: «Ми вам паштети шлемо, а ви, виявляється, наба­гато багатші, ніж ми», адже на кордоні стояла черга 52 км. І багато хто хотів пригнати дороге авто та влаштовував суперечки за місце. Тому всі зелені коридори для волонтерів у ті дні були закритими.
Я вважаю, що потрібно було вводити цінове обмеження на нульове розмитнення, адже люди, в яких біда, не намагаються ввести в Україну машину вартістю 100 тисяч доларів.
Якщо хотіли, аби автомобілі купили переміщені особи або волонтери для ЗСУ, можна було ввести обмеження в ціні, наприклад, 10 тисяч доларів. Тоді б і не було цих черг.

– А як Ви впоралися з цією ситуацією?
– Мій брат мешкає у Варшаві. По­їхали до нього, а потім, після 1 лип­ня, спокійно пройшли кордон.

Попри такі ексцеси, волонтери не засмучуються, а Ірина Любінецька запевняє, що саме тепер потрібно ще більше гуртуватися заради Перемоги:
– Підтримуйте одне одного, будь­те людьми та допомагайте фінансово українській армії! Кожен має знати та усвідомлювати, що його гривня, його добре слово до ближнього, сімей поранених чи загиблих важливі. Адже ця війна є нашим спільним горем і спільною боротьбою.
Починається збирання на третій автомобіль (для 46-ї ОДШБ). Вони потрібні на фронті, адже, на жаль, є там розхідним матеріалом, бо розбиваються, зношуються й горять. Це як із дронами: один працює довго, а інший вилетів – і його одразу збили. Війна – це насправді дуже дорого.

Тож допомогти можна переказом на картку:
Монобанк – 444111444856 5125;
Приватбанк – 5169330521637162.

Або за рахунком IBAN:
UA26315405000002600305­2­4­2­2­687.
Код отримувача: 39573337.

Олександр ЩЕРБАТИХ.