Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

ПОНЕДІЛОК, 25 ВЕРЕСНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
ЕКВАТОР ПЕРЕЙДЕНО, А МОЙСЕЯ ВСЕ НЕМАЄ 24.08.2012

ЕКВАТОР ПЕРЕЙДЕНО, А МОЙСЕЯ ВСЕ НЕМАЄ

Коли 21 рік тому Верховна Рада проголосила Україну незалежною, ледь не в усіх серцях жила надія, що з нашими природними багатствами та людським потенціалом ми доволі швидко станемо сильною та заможною державою. Через 21 рік можемо сказати, що надії бути сильними та заможними цілком виправдалися. Але тільки для зовсім невеликої групи українських олігархів.
І справді, як не порадіти гучним досягненням наших багатіїв. Так, 2008 р. британська громадськість була вражена новиною про придбання найдорожчого будинку в світі: маєток у тихому лондонському районі купила Олена Пінчук - дружина підприємця Віктора Пінчука. За п’ятиповерхову віллу вона заплатила 80 млн. фунтів стерлінгів, тобто понад мільярд гривень за нинішнім курсом. Торік на шпальти британської преси потрапив Рінат Ахметов як покупець найдорожчої у світі квартири. За апартаменти загальною площею 2300 кв.м у найпрестижнішому лондонському комплексі «One Hyde Park» він виклав 220 млн. доларів.
Цікаво, що обидва підприємці-мільярдери пробували себе в ролі українських законодавців. Пінчук був депутатом 3-го та 4-го скликань - у 1998-2006 рр., Ахметов - 5-го та 6-го - від 2006 р. (цього року на новий термін не балотується). Але їхній колосальний досвід успішного ведення бізнесу не допоміг парламенту забезпечити гідне життя кожному громадянину України. 
Щоправда, мінімальна зарплата за 14 років (від 2 вересня 1996 р., коли введено в обіг гривні, до 1 липня 2012 р., коли встановлено черговий розмір «мінімалки») зросла суттєво - з 15 до 1102 гривень. Але ж ціни теж не дрімали. Та й офіційний курс долара за цей час стрибнув із 1,76 до майже 8 гривень.
За 21 рік незалежності ми пристосувалися виживати. Один із найкращих способів - пошук щастя «за бугром». Тільки з однієї моєї невеличкої вулиці на окраїні міста молоді люди перебралися до Іспанії, Лівану, Польщі, обзавелися чи обзаводяться там сім’ями… Та й офіційна статистика свідчить про значний відтік людей з України. Останні дані Міжнародної організації з міграції такі: число емігрантів з України досягло 6 млн. чоловік, або ж сьомої частини всього нинішнього населення держави. Половина українських емігрантів - у віці до 35 років.
Як бачимо, наші олігархи та наша молодь успішно інтегруються в Європу, але не в Україні, а на теренах самої Європи. Соціологічне опитування київського центру «Софія» свідчить, що понад половина молодих жителів України у віці 18-29 років готова емігрувати. І не дивно: середня зарплата в Україні - близько 370 доларів - одна з найнижчих на пострадянському просторі, не кажучи про європейські країни.
Україна перебуває в гарній фізичній та інтелектуальній формі. Перша з них підтверджується тим, що в Лондоні наші олімпійці в напруженій боротьбі здобули 6 золотих, 5 срібних і 9 бронзових медалей і посіли 14-те місце в загальному заліку. Щодо розумового рівня, то те саме 14-те місце за кількістю створених статей посідає україномовна версія всесвітньої електронної енциклопедії «Вікіпедія».
Тож Україна має цілком реальний потенціал, щоб бути 14-ю в світі і за рівнем життя. На жаль, тут ми пасемо задніх. Торік Україна посіла 4-те місце серед 10 найгірших економік світу в рейтингу журналу «Forbes». Цього року ми, за версією британського дослідного інституту New Economics Foundation, зайняли соте місце в рейтингу найщасливіших країн світу. В цьому рейтингу враховано очікувану тривалість життя, рівень енергоспоживання та суб’єктивну задоволеність життям.
Як бачимо, нашим злиденним життям ми явно не задоволені. Але чому при такому високому людському потенціалі ми так погано живемо? Напевно, вся річ у тому, що наші управлінці (депутати, урядовці, чиновники різних рівнів) в сотні разів більше думають про себе, ніж про нас.
Ось прості приклади. Під час Олімпіади в Лондоні прем’єр-міністр Великобританії Девід Кемерон їздив на перегляд змагань на громадському транспорті, зокрема, на метро. Глава уряду спілкувався з пасажирами, які сиділи поруч з ним у вагоні підземки, або стояв, опершись об стінку, і читав газету. А в нас позавчора через прибуття Віктора Януковича до Харкова на відкриття пам’ятника Незалежності затримався десь на дві години виліт футбольного клубу «Металіст» на виїзну гру в Лізі Європи. За інформацією харківського видання «Главное», зустрічати Януковича пригнали півтори тисячі бюджетників і працівників комунальних підприємств. Зокрема, учителям Харкова звеліли прибути на майдан до 8.30 ранку й чекати приїзду Януковича, незважаючи на погоду.
Практика виборів засвідчила, що мирним шляхом змінити наших керманичів нереально. Помаранчева революція переконала, що і масовий народний вибух не виправдав надій: нові лідери виявилися не кращими за попередників. Залишається вірити, що нам потрібно, як і Мойсею зі своїм народом, 40 років, аби при­йти до «землі обітованої». Екватор на цьому шляху ми вже здолали. Щоправда, український письменник Сергій Грабар слушно зауважив: «Євреїв сорок років водив по пустелі Мойсей, а ми ще і Мойсея не маємо».

Автор:  Олег БУДЗЕЙ

Повернення до списку