Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

ВІВТОРОК, 17 ЖОВТНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
24.08.2012

ВОЛОДИМИР МЕЛЬНИЧЕНКО: ЩО ДЛЯ МЕНЕ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

21 рік незалежності України. Багато чи мало? І що таке незалежність? Для того, щоб зрозуміти, наскільки це малий від­різок часу для держави, досить просто порівняти його із життям людини.
Моїй доньці - 23 роки, а синові - 8. Як і мільйони батьків, я називаю сина малюком, а він, звісно, на це ображається, бо вважає себе дорослим. А донька, хоч має твердий характер і вже сама працює, для мене - дитина, яку люблю, якій допомагаю і матеріально, і морально. 
23 серпня 2012 р. Під час відзначення Дня Державного ПрапораУ багатьох країнах у 21 рік мо­лоді тільки дозволяють сідати за кермо автомобіля, це той вік, у якому дорослий людський світ дозволяє дітям почати жити «на рівних». І коли вже для людини 21 рік - це дуже «тендітний вік», то наскільки це мало для незалежності держави! Наскільки багато чого ми ще не знаємо, який величезний досвід треба отримати нашій державі, скільки гуль набити на шляху і скільки звершень здійснити, аби велика сім’я високорозвинених народів спри­ймала нас «на рівних».
Відверто кажучи, я вважаю, що Україна як держава, швидше, знаходиться у віці мого си­на, ніж доньки. Моя країна - ще малюк, хоч і має всі атрибути державності.
Для України 21 рік - це, фактично, перший рік дорослого жит­тя першого покоління громадян, які народились у власній незалежній державі. Це перші діти, які сприймають Україну як незалежну за визначенням. Вони просто не розуміють, як це може бути інша столиця, ніж Київ, чи інший стяг, ніж жовто-блакитний. Тому, коли ми говоримо про 21-шу річ­ницю незалежності, ми повинні розуміти, що наша держава - це наш малюк, який поки що пов­ністю залежить від нас. 
Я впевнений, сьогодні наша держава потребує нашої під­трим­ки, допомоги і навіть виховання. Якщо ми закладемо правильні основи цього виховання країни і громадян, наші діти й онуки житимуть уже в зовсім іншій, за якістю, державі. І вже тоді наша гарно відбудована та «вихована» держава зможе стати опорою та захисником своїх громадян.
Сьогодні для нас дуже підходить золота теза Джона Кеннеді, президента США: «Не питай що твоя країна зробила для тебе, питай, що ти можеш зробити для своєї країни». І дійсно, тільки самі американці, котрі отримали цю землю для життя, працею та любов’ю створили на ній сильну державу, яка сьогодні здатна захистити кожного її громадянина.
Впевнений, тільки ми, громадяни України, своєю працею і любов’ю можемо створити на нашій улюбленій землі сильну державу - Україну. Що нам треба для цього зробити?
По-перше, як і для людини, яка хоче бути незалежною, головне - навчитися гарно працювати і заробляти. Тому я твердо стою на позиції розвитку нашого українського національного виробництва і внутрішнього ринку. Експорт, імпорт, фінансові спекуляції не зроблять нас багатими - вони можуть зіграти тільки допоміжну роль. Саме в умовах світової нестабільності та кризи власне виробництво і власні гроші забезпечать наш безбідний розвиток і добробут.
По-друге, держава повинна поводитись, як кожна сім’я, яка має обмежений бюджет. Чітко планувати, куди і на що витрачати кошти, концентрувати зусилля на тих проектах, які дадуть найбільший кумулятивний ефект. Як і в сім’ї, з моєї точки зору, треба спрямовувати гроші на виробництво сіль­госппродукції, будівництво житла та інфраструктури, освіту, здоров’я, безпеку, допомогу людям похилого віку та дітям. Практика вже довела, що в Україні найуспіш­нішою є робота за проектами, коли ставляться конкретні цілі, встановлюються непорушні гра­фіки робіт і здійснюється жорсткий контроль за виконанням. Так, крок за кроком, ми зробимо багато добрих справ.
По-третє, незалежність і самостійність країни не мають жод­ного сенсу без любові. Слава Богу, українці наділені теплом і душевністю, доброзичливістю та гостинністю. Про це вже після «Євро-2012» дізнались у всьому світі. Щодня, де б ми не були, маємо вчитись любити один одного та свою країну, терпляче та з гумором ставитись до наших недоліків, намагатися бути кращими.
Настав наш час відповідально попрацювати для людей і держави, щоб гідно віддячити за все, що дав нам Господь.
Боже, бережи Україну!

Повернення до списку