Логін:
Пароль:
Реєстрація
Забули свій пароль?
Увійти як користувач:
Увійти як користувач
Ви можете увійти на сайт, якщо ви зареєстровані на одному з цих сервісів:

 


   

ПОНЕДІЛОК, 25 ВЕРЕСНЯ 2017 р.
ПРИВАТНА ГАЗЕТА ЗАСНОВАНА 26 ГРУДНЯ 1992 р.
14.09.2012

ІМІДЖ ФОРМУЄ УСПІХ

Минулої п’ятниці, 7 вересня, в ефірі телеканалу «Перший національний» про­ходила телепрограма «Шустер live», на якій відомим аналітиком Євгеном КОПАТЬКОМ було презентовано результати Всеукраїнського соціологічного дослідження, прове­деного ав­то­ритетною ком­панією «Research & Bran­ding Group» (опитування відбувалося з 23 серпня до 5 вересня, похибка вибірки складає 2%). 
За його результатами, на цей час, за партійними спис­ками до Верховної Ра­ди України можуть провести своїх представників 4 політсили: Партія регіонів (27%), ВО «Батьківщина» (20,4%), «УДАР Віталія Кличка» (13,4%) та Комуністична партія України (10,9%). Дещо не дотягують до подолання 5-відсоткового бар’єра ВО «Свобода» (4,5%) і партія Наталії Королевської «Україна - Вперед!» (3,7%). 
Під час шоу «Шустер live»Несподіванкою дослідження, як на мене, стала констатація факту, що представники опозиційних сил, які об’єдналися під брендом партії Тимошенко, допустили суттєву стратегічну помилку. «Фронт змін» і «Батьківщина», йдучи окремо один від одного, могли б отрима­ти знач­но більше електоральної підтримки. Проект ОО «Батьківщина» сьогодні можна вважати певним римейком «Нашої України - Народної самооборони». Якщо не брати до уваги персон Тимошенко й Турчинова, то всі інші медійні обличчя об’єднаної опозиції є колишніми «нашоукраїнцями» чи «самооборонцями»: Луценко, Яценюк, Гриценко, Кириленко. Названі персони своєю діяльністю «де-факто» сприяли занепаду свого політичного блоку. Виходячи із цього, громадяни України сприймають «виборчий бренд» «Батьківщина» як «застарілий товар». 
З огляду на це, політична партія отримує цілу низку роз’єднуючих тенденцій у своєму середовищі.
Враховуючи, що виборча кампанія у Кам’янці-Подільському дедалі більше набирає обертів, вважаю за необхідне проаналізувати, як зазначені загальноукраїнські політичні процеси можуть відобразитися на іміджах місцевих кандидатів у народні депутати, пов’язаних із названими політичними силами, і спрогнозувати подальші їхні дії.
Схожою до загальноукраїнської є й тенденція у лавах місцевої ОО «Батьківщина», що відображається на виборчій кампанії їхнього мажоритарника. Кандидат від об’єднаної опозиції Ростислав Ярема фактично став дестабілізуючим фактором для міської та районної команди соратників Тимошенко та Яценюка. Як показала дійсність, далеко не всі члени політичної сили визнають його як лідера, який отримав право представляти опозицію. Несприйняття кандидата багатьма «маститими» лідерами створює враження рішення, на­в’я­заного згори. Через що його висунення виглядає дещо неприродним. З огляду ще й на дворічну бездіяльність і «прогули» всіх засідань Кам’янець-По­діль­ської міської ради (депутатом якої офіційно значиться), пошуки власного «політичного образу» привели Ярему до намагання побудувати імідж «месії», який говорить про те, що навколо одні злочинці і тільки він один - чесний кандидат-опозиціонер, проти якого всі борються. Його мета - сформувати образ «ображеного режимом». За таким типом ведення кампанії необхідний постійний «вилив бруду» на головного конкурента, «очорнення» його іміджу. 
Апогеєм виборчої стратегії повинен стати інформаційний шок. Ним може бути оприлюднений штучний витік інформації про посягання на власне життя чи здоров’я, самоорганізований замах тощо. Технології передбачають використання емоційно забарвлених гасел, філософування на тему життя, віри в Бога, що доносяться до виборця через листи «прихильних до нього» пенсіонерів, чиї імена не називаються начебто з метою безпеки. Крім того, постійно привозитиме «політичний десант» в особі політиків всеукраїнського рівня, котрі агітуватимуть за Ярему як за персону, достойну носити звання представника парламенту. 
З огляду на вдалу партійну політику і ви­граний останній бій укра­їнського боксера, рейтинги партії «УДАР Віталія Кличка» зростають. Таким чином суттєво збільшуються шанси кандидата в депутати від цієї політичної сили Василя Товкайла. Беручи до уваги досвід виборчої боротьби, отриманий Товкайлом 2006 року під час виборів міського голови, можна зробити припущення, що суттєво виростуть і рейтинги УДАРівця. Представник Кличка у нашому окрузі притримується партійної лінії під час ведення агіта­ційної кампанії, будує імідж у контексті таких категорій, як професіонал і патріот. Необхідно констатувати, що Товкайло веде толерантну виборчу кампанію відносно своїх опонентів, не користується «брудними» полі­тичними технологіями. Василю Тихоновичу не можна дорікнути в ідеологічній зраді, адже всі партії, в яких він у той чи інший час перебував, мали «національно забарвлений» характер. Однак зміна партій, що в розумінні масового виборця швидше асоціюється зі зміною обраних лідерів, аніж ідеологією, все ще є негативом, який необхід­но подолати кандидату в депутати в очах електорату. Незважаючи на те, що викладач К-ПНУ ім.І.Огієнка був заступником голови райдержадміністрації, команда кандидата вдало конструює імідж послідовного опозиціонера.     
З огляду на неактивну діяльність кандидата від Партії регіонів Віктора Барчишина, який проводить власну агітацію переважно на території Новоушицького району, важко проаналізувати процес формування його іміджу, який на сьогодні є досить «розмитим».
Комуніст Петро Приступа конструює власний імідж у контексті рідних йому партійних традицій. А тому вся його агі­таційна кампанія, швидше за все, не виходитиме за межі Комуністичної партії України. Така ж тенденція спостерігається і за представником політичної партії Наталії Королевської «Україна - Вперед!» Русланом Біликом.
Пристойні шанси отримати перемогу на виборах має самовисуванець Володимир Мельниченко, який зайняв лідерську стратегію ведення виборчої кампанії. Власний політичний образ будує за іміджем «місцевого жителя», суть якого полягає в тому, що він тут народився, живе, у цьому місті мешкають його родина і друзі. Тобто незалежно від того, оберуть його депутатом Верховної Ра­ди чи ні, він все одно в кінцевому результаті залишиться таким же кам’янчанином, як і усі ми. Водночас позиціонується як успішний бізнесмен, який готовий і, власне, реально працює на благо місцевої громади вже тепер. За його плечима - ціла низка реалізованих проектів, якими може пишатися Кам’янець-Подільський. Володимир Володимирович не розпилюється на попу­ліст­ські обіцянки, концентруючи власну увагу на тому, чим насправді може допомогти місцевим жителям. Демонструє своєю роботою, що вартий довіри громадян. Проте Мельниченко не має у своєму арсеналі якісної зовнішньої агітаційної продукції. Вона, відверто кажучи, виглядає дещо кострубатою. На всіх рекламних щитах політика і громадського діяча використовуються однотипні зображення, позбавлені динаміки, що не відповідає іміджу кандидата як людини справи. Крім того, полі­тик не завжди своєчасно реагує на полі­тичні провокації з боку опонентів, не вміє загравати з емоційно налаштованим електоратом.
Виходячи із вищезазначеного, можна констатувати факт того, що у Кам’янці-Подільському використовується цілий спектр політичних технологій з формування того чи іншого іміджу. Але, в будь-якому випадку, розсудити, чий «політичний образ» найкращий, - виключне право виборців.  
Євген КАСАП, Центр політологів «Ювента», аспірант Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника.

Повернення до списку